та Указ Президента України N 762/96 від 25.08.96  „Про грошову реформу в Україні”.. Ціну позову складає грошова сума в гривнях, яка відобра-жає заявлену матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 65 ЦПК: 1) у позовах про стягнення грошей -- стягуваною сумою; 2) у позовах про витребування майна -- вартістю відшукувано-го майна; 3) у позовах про стягнення аліментів -- сукупністю всіх вип-лат, але не більше як за один рік; 4) у позовах про строкові платежі і видачі -- сукупністю всіх платежів або видач, але не більше як за три роки; 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі -- сукупністю платежів або видач за три роки; 6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач -- сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше як за один рік; 7) у позовах про припинення платежів або видач -- сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік; 8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового найму -- сукупністю платежів за користування майном протягом року, що залишається до кінця дії договору, але не більше як за три роки; 9) у позовах про право власності на будинки, що належать громадянам на праві приватної власності, -- дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, -- не нижче їх балансової вартості; 10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -- загальною сумою всіх вимог. Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову і розмір мита має визначати суддя, постановивши про це відповідну ухвалу. У випадку, коли в заяві не вказана ціна позову і встановити в момент подання її неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо визначає розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. Тоді остаточна ціна позову і розмір мита визначаються в рішенні у справі з стягненням недоплаченого або поверненням переплаченого мита. Якщо при постановленні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. Аналогічно обчислюється мито, коли суд у відповідності з ч. 7 ст. 203 ЦПК вийде за межі заявлених позивачем вимог. При поданні позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється виходячи з зага-льної суми позову і сплачується позивачем пропорційно частки поданих кожним вимог. З загальної суми позову мито справляється також при поданні позову одним позивачем до кількох відповідачів та при об'єднанні суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог (ст. 144 ЦПК). Позовні заяви колективних сільськогосподарських підпри-ємств, селянських (фермерських) господарств до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, до інших громадян про визнання договорів недійсними або про зміни і доповнення їх умов оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовних заяв з переддоговірних спорів, -- 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, незалежно від того, оспорюється дого-вір у цілому чи лише в якій-небудь частині. З позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсним договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, при виділенні частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи з вартості відшукуваного майна або його частки. У тих випадках, коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового харак-теру. З позовних заяв про розірвання шлюбу одночасно з поділом майна державне мито справляється як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна. Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги, сплачується на загальних підставах. Аналогічний порядок встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем. У випадках виділення судом однієї або кількох із об'єднаних позовних вимог в самосійне провадження державне мито, сплаче-не при поданні позовної заяви, не повертається і перерахунок його розміру не провадиться, а за виділеною в самостійне провадження вимогою мито повторно не сплачується. З повторно поданих позовних заяв, які раніше були залишені без розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету. У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судо-чинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. Сплачується мито шляхом безготівкового перерахування з розраху-нку платника митними марками або готівкою до кредитної устано-ви. Приймання кредитними установами державного мита від гро-мадян здійснюється у всіх випадках з видачею відповідної квитанції за встановленою формою, а перерахування -- видачею примірника платіжного доручення, завіреного кредитною установою. З позовів, що подаються до суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті. Митні марки наклеюються на позовну заяву, заяву, скаргу і погашаються підписом судді з зазначенням дати. Квитанція банку і завірене ним платіжне доручення додаються до позовних заяв, заяв і скарг та залишаються у цивільній справі в суді. Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених ст. 69 ЦПК та ст. 8 Декрету «Про державне мито»: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) відмови в прийнятті заяви, скарги; 3) повернення позивачу позовної заяви, заявнику -- заяви чи скарги, а особі, яка оскаржила рішення суду, -- касаційної скарги в разі невиконання ними вимог судді про виправлення недоліків, виявлених у зазначених процесуальних документах (ст. 139 ЦПК); 4) закриття провадження в справі з підстав, що остання не підлягає розглядові в судах чи заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і мож-ливість застосування цього порядку втрачена (пп. 1, 2 ст. 227 ЦПК); 5) залишення заяви без розгляду з підстав, що заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішен-ня справи і можливість застосування цього порядку не втрачена, чи подання заяви недієздатною особою (пп. 1, 2 ст. 229 ЦПК). Сплачене державне мито повертається за ухвалою судді чи суду фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на заяву платника мита, подану ним протягом року з дня зарахування мита до бюджету. На забезпечення більш повного доступу громадян і юридичних осіб до правосуддя і судового захисту їх майнових і особистих немайнових прав та реалізації положень принципу публічності в цивільному судочинстві чинним законодавством, поряд з іншими гарантіями, встановлені пільги щодо сплати державного мита окре-мими категоріями осіб. Відповідно до ст. 4 Декрету «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються: 1) позивачі -- робітники та службовці -- у справах, що вини-кають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогоспо-дарських підприємств, працівники селянських (фермерських) гос-подарств -- у справах, пов'язаних з їх трудовою діяльністю; 2) позивачі у справах, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки; 3) позивачі у справах про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю году-вальника; 4) позивачі за позовами про стягнення аліментів; 5) громадяни (сторони) у касаційних скаргах і скаргах на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу; 6) сторони у справах, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засто-суванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним нак-ладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи випра-вних робіт; 7) позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином; 8) громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпі-лих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 9) громадяни, віднесені до третьої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселен-ня чи самостійного переселення або постійно працюють на терито-рії зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язко-вого) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення і не менше трьох років; 10) громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслі-док Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або по-стійно працюють і проживають на території зони посиленого раді ологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р.