Разом із тим держава також не має найвищої влади в повному розумінні, як це стверджують теоретики повної суверенності держави. Держава наділена автономією в межах своїх повноважень. У сучасній державі автономію обмежує своїми органами саме суспільство або співдружність світових держав (у разі невизнання якоїсь держави). Отже, автономія по своїй суті обмежена [6, с. 25].

Варто зазначити, що С. Дністрянський ввійшов в історію українського правознавства як визначний конституціоналіст. Учений визначив конституцію як основний закон держави, на якому має будуватися нормативно-правова система, тому він запропонував логічну і чітку модель нормативно-правової системи майбутньої української держави. С. Дністрянський висунув тезу, яка є актуальною для будь-якого хронологічного відрізку, що конституція обов'язково мусить мати три основи - історичну, політичну і юридичну.

Конституція держави повинна чітко визначати: основні засади її конституційного ладу; правовий статус особи і громадянина; систему і принципи побудови вищої (центральної) державної влади; організацію державної влади на місцях і систему місцевого самоврядування [4, с. 70].

С. Дністрянський розглядав державу новітнього часу виключно як конституційну державу. Крім того, така конституційна держава обов'язково є правовою і демократичною, незалежною, соціальною, що прагне ефективно вирішувати численні соціальні проблеми. У такій державі мірилом рівності та справедливого порядку має виступати праця людини.

Конституційна держава, на думку вченого, водночас є й національною державою. С. Дністрянський одним із перших у вітчизняній науці конституційного права сформулював зміст і сутність національної держави як фундаментальної політико-правової категорії. Національну державу він розглядав як: державу, утворену нацією (народом) внаслідок реалізації свого невід'ємного, природного права на самовизначення в межах власної національної (етнографічної) території; як державу, у якій ця нація (народ) має всю повноту влади, має гарантовані законом най- ширші права розвитку своєї культури, мови тощо [7]. Однак відповідно до концепції національної держави С. Дністрянського національні меншини не можуть бути урізані у своїх правах, вони мають право нарівні з титульною нацією на розвиток своєї культури, мови тощо, тобто національним меншинам має бути надана якнайширша національно-культурна автономія, а також право здійснення державної влади на усіх рівнях.

Отож, держава, за С. Дністрянським, утворюється як результат органічної потреби суспільства. Завдання, покладене на державу в момент її виникнення, - це утворення правового ладу, який був відсутній на попередніх етапах розвитку людства [8]. Так, основи майбутньої державності закладалися ще за родової суспільної організації, вважав академік С. Дністрянський, тому першу українську державу відносить до часів Київської Русі. Таким чином, Україна має історичні та правові підстави для національного самовизначення та утворення власної держави на своїх землях.

Велике значення у теорії держави і права має вчення С. Дністрянського про джерела права. Відповідно, такі поняття, як «джерело права» і «форма права» не можна ототожнювати. Він вважав, що право має свої джерела (суспільні зв'язки), соціальні основи (звичай, авторитет суспільного зв'язку, волю членів суспільного зв'язку) та певні форми (звичаєве право, закони, «право юристів», судове право) [9, с. 117]. Соціальні зв'язки, які є джерелом права, виникли набагато раніше за державу і не є її витвором, їх розвиток базується на внутрішній волі суспільства. Отже, право у формі правових звичаїв з'явилося задовго до виникнення держави, адже існувало у соціальних зв'язках нижчого порядку і в подальшому розвивалося та набувало характерних рис відповідного часового періоду.

Основи права С. Дністрянський вбачає також у житті суспільства, зокрема у правилах поведінки того чи іншого людського об'єднання, які із часом перетворюються із простих морально-етично-економічних правил поведінки у правові звичаї, формуючи тим самим «звичаєве право», яке, на думку С. Дністрянського, і повинно стати основою майбутнього позитивного (державного) права [3].

Варто відмітити, що позиція первинності права над державою у теорії С. Дністрянського дає нам право віднести його до представників природно-правової концепції праворозуміння. Порівнюючи юридичну силу правової норми, встановленої у державі, із силою норм звичаєвого права, мислитель підкреслює, що через нестабільність, плинність та недосконалість норм позитивного права норми звичаєвого права користуються більшим авторитетом у членів суспільства.

Критерієм розмежування права та інших соціальних норм є наявність примусу, державне право забезпечується державним примусом, а природне, соціальне й економічне - суспільним примусом. Примус може бути фізичним, психологічним та моральним і чим розвинутішою і більш правовою буде ставати держава, тим більшою буде роль морального примусу в забезпеченні дотримання правових норм.

С. Дністрянський виділяє три форми права: звичаєве право, закони і право юристів, що є досить незвичним і новаторським у юриспруденції. На думку вченого, право юристів виступає посередником між звичаєвим правом і законами. Така концепція передбачає розширення меж поняття «право» і визнання судового прецеденту як джерела права, а це, зокрема, сприяє зближенню романо-германської та англо-саксонської правових систем.

Академік поділяв право на публічне і приватне і критерієм такого поділу визначав інтерес приватної особи або держави. Він відзначав подвійний характер єдиного права, яке одночасно є і публічним, і приватним.

М. Братасюк зауважує, що тоді, коли легізм поціновував у праві його владно-імперативний характер і ототожнював право із силою (право - це веління, наказ), український мислитель покладав в основу права такі риси, як справедливість, рівність та свобода. Він визначав право як народну правду і наголошував: «Право як народна правда - се провідний шлях нової держави». Добре знаючи ментальність свого народу, основні його ментальні цінності, С. Дністрянський підкреслює, що не випадково «наше право правдою зветься, і вона є правдою цілого народу» [6, с. 19-20].

Варто зауважити, що у працях С. Дністрянського важливе місце займала проблема прав і свобод людини, які він поділяв на чотири групи: «свободи натуральні» (група «вроджених» прав та свобод особи), «свободи фізичні» (особисті права і свободи), «свободи політичні» (політичні права і свободи) та «свободи економічні» (соціально-економічні права і свободи). В основу правового статусу людини вчений-правознавець поклав такі принципи, як принцип рівності, загальності, невідчужуваності прав людини тощо. Правам та свободам людини мислитель прагнув надати найвищого захисту та конституційних гарантій.

У конституційних проектах С. Дністрянського передбачається повна свобода віри і науки, свобода преси, свобода зборів, право «творити товариства», право «зміняти довільно місце свого пробутку», заборона порушувати свободу думки, поштову та «телеграфічну» таємницю, а також гарантується «рівність горожан супроти права» та відсутність «привілеїв місця, походження, родини, стану особи». Таким чином, цей підхід до визначення прав і свобод людини є обґрунтованим і використовується на сучасному етапі як у національних, так і в міжнародних нормативно-правових актах.

Висновки

Підводячи підсумки, необхідно відзначити прогресивність і новаторство праць відомого українського вченого-правознавця Станіслава Севериновича Дністрянського. С. Дністрянський приділяв увагу різним аспектам правової науки та проблемам походження та сутності права і держави. Він став визначним теоретиком конституціоналізму в Україні, створивши власну концепцію держави і права. Крім того, вчений зробив великий внесок у розвиток цивільного, міжнародного, сімейного та трудового права, історії держави і права, а також філософії права. Ідея беззастережного визнання права кожної нації як історичної спільноти на власну державність стала провідною у ХХ ст. для багатьох європейських держав. Основними критеріями історичної доцільності тієї чи іншої форми державного будівництва мислитель вважав саме інтереси нації, а національну ідею і національну психологію визначав як сутність нації, що скеровує народ на боротьбу за свої інтереси.

Сучасна юридична наука розвивається, використовуючи досвід та ідеї вітчизняної природно-правової школи, яскравим представником якої був С. Дністрянський. І надалі залишаються актуальними ідеї видатного науковця щодо збереження національної самобутності українського народу, тієї правди, за якою стоїть справедливість, права людини і права нації, народу, ідеї державності як єдино можливого варіанту подальшого поступу українського народу в утвердженні демократії. Слова Станіслава Дністрянського: «Новітня держава поставила собі завдання стати осередком усього права. Вона зорганізувала загальну охорону громадян, та налагодження цілого адміністративного апарату прагне якраз того, щоби ціле право мало свою вихідну точку й точку закінчення в державі. Вона й називається правовою державою, між іншим, тому, що бажає собі охопити весь правовий лад на своїй території під свою владу» [10, с. 49] є актуальними і сьогодні.

Література

1. Коваль А. Погляди Станіслава Дністрянського на право та державу (загальнотеоретичні аспекти) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / А. Коваль ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Л., 2005. - 16 с.

2. Українська еліта: біографії [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ebk.net.ua/Book/synopsis/ukrainska_elita/ раі!2/020.Мт.

3. Коваль А. Станіслав Дністрянський - визначний український правознавець / А. Коваль // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права [Електроннийресурс]. - Режим доступу : http://www.univer.km.ua/visnyk/ 193.pdf.

4. Матрос Л. Концепція держави і права С. Дністрянського / Л. Матрос [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/3664/1/Matros.pdf.

5. Олещук К. Станіслав Дністрянський - основоположник соціології права в українському суспільствознавстві / К. Олещук [Електронний ресурс]. - Режим доступу : file:///C:/Users/ user/Downloads/Vlnu_sociology_2013_7_29%20(1).pdf.

6. Станіслав Дністрянський - світоч української правової науки // Матеріали наукової конференції Юридичного інституту ТАНГ, присвяченої річниці з дня народження академіка Станіслава Дністрянського. - Тернопіль, 1999. - 86 с.

7. Поліковський М. Конституційно-правові ідеї академіка Станіслава Дністрянського / М. Поліковський [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://historylaw.lp.edu.ua/index. php?option=com_content&view=article&id=85:2013-05-08-10- 46-13&catid=45:2013-04-25-08-46-36&Itemid=66.

8. Коваль А. Загальнотеоретичні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського на процеси формування держави / А. Коваль [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/2409/n2.

9. Луцька Г Формування української правової думки в науковому товаристві імені Шевченка наприкінці ХІХ - початку ХХ століття : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Г Луцька ; Відкритий міжн. ун-т розвитку людини «Україна». - К., 2015. - 239 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : file:///E:/%D0%AE%D0%A4/Lutska_diser.pdf.

10. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / С. Дністрянський. - Прага, 1923. - 400 с.