Сучасні моделі адміністративної юстиції зарубіжних країн

Найхарактернішими ознаками німецької моделі адміністративної юстиції є створення в єдиній судовій системі трьохланкової системи адміністративних судів. Розподіл справ у німецькій моделі правосуддя здійснюється залежно від предметної юрисдикції тих чи інших судів. При цьому адміністративні суди приймають до розгляду не тільки позови громадян до державних органів, а й деякі суперечки між адміністративними органами й органами місцевого самоврядування, а також всі суперечки про права державних службовців [7, с. 12]. Аналогічна ситуація існує й в Україні, тобто адміністративні суди розглядають і вирішують публічно-правові спори не тільки між приватними особами й суб'єктами владних повноважень, а й між самими суб'єктами владних повноважень і навіть за зверненням таких суб'єктів проти приватних осіб.

Відмітимо те, що хоча Конституція Німеччини не передбачає інстанційного порядку проходження справи, проте трьохрівнева структура судочинства існує [11, с. 136]. Так, система адміністративного судочинства Німеччини включає в себе три інстанції і представлена таким чином: адміністративний суд землі (суд першої інстанції), Вищий адміністративний суд землі (апеляційна інстанція), Федеральний адміністративний суд (касаційна інстанція) [13, с. 71].

Однією з основоположних особливостей адміністративної юстиції Німеччини виступає наявність механізму обов'язкового позасудового вирішення публічно-правового спору. Тобто перш ніж подати скаргу до адміністративного суду, особа спочатку повинна використовувати можливість захисту свого права в порядку адміністративної ієрархії [7, с. 11]. Факт такого звернення розглядається як попередня стадія німецького адміністративного процесу, що зініціюється зацікавленою особою шляхом подання протесу на рішення адміністративного органу. Розгляд протесту формально має на меті зобов'язати орган, що видав акт, перевірити його з погляду законності та доцільності. Такий протест може призвести до скасування акта повністю або частково.

Слід звернути увагу на те, що на відміну від французької моделі адміністративної юстиції, німецька передбачає, що подання протесту за загальним правилом припиняє дію акта в його опротестованій частині. При цьому не допускається зміна акта в гіршу сторону для особи, яка внесла протест [14, с. 82]. Інакше кажучи, перед тим як звернутися з адміністративним позовом до адміністративного суду, заінтересована особа має оскаржити адміністративний акт у так званому адміністративному порядку.

На нашу думку, наявність обов'язкового механізму досудового оскарження адміністративного акта є позитивним аспектом функціонування німецької моделі адміністративної юстиції. Насамперед це дозволяє значно розвантажити адміністративні суди від розгляду та вирішення публічно-правових спорів щодо оскарження рішень, дій і бездіяльності суб'єктів владних повноважень, де має місце очевидність допущених таким суб'єктом помилок. У такому разі суб'єкт владних повноважень може самостійно виправити допущені у прийнятті рішень помилки, а також відновити права, свободи й інтереси особи. Наявність обов'язкового механізму досудового оскарження позитивно впливає як на оперативність процесу вирішення справи, так і на його економічність. До того ж це дозволяє суб'єктам владних повноважень на власному практичному прикладі звернути увагу на недоліки його роботи. адміністративний юстиція судочинство французький

В Україні також можна було б запровадити аналогічний механізм, хоча б за деякими, найбільш численними, категоріями публічно-правових спорів. Наприклад, перед тим як оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень із приводу притягнення особи до адміністративної відповідальності, така особа, перед тим як звернутися із відповідним позовом до адміністративного суду, мала б оскаржити рішення в адміністративному (позасудовому порядку). Вищенаведений механізм можна було б реалізувати на практиці як експеримент у межах окремих регіонів України.

Поряд із континентальною моделлю адміністративної юстиції у світі існує англо-саксонська, або ж англо-американська модель. Вищенаведена модель адміністративної юстиції є більш віддаленою за своєю суттю в аспекті функціонування адміністративної юстиції в Україні. Однак значний історичний шлях становлення англо-американської моделі адміністративної юстиції, а також її поширення в ряді провідних країн світу викликає необхідність проведення аналізу основоположних аспектів її функціонування.

Так, вищенаведена модель адміністративної юстиції базується на рівності всіх посадових осіб перед судом і неприпустимості виведення чиновників з-під юрисдикції тих самих судів, з якими мають справу й усі інші громадяни. Адміністративні спори між громадянами й органами публічного управління розглядають звичайні суди загальної юрисдикції. Водночас поряд із ними існують й органи, які виконують судові функції, хоч і мають вторинне, похідне значення [15, с. 258]. Як слідує з назви вищенаведеної моделі адміністративної юстиції, її класичними представниками виступають Англія та США.

В Англії функціонують квазісудові органи адміністративної юстиції, так звані трибунали, які наділені як судовими, так і управлінськими функціями. Адміністративні трибунали закріплюються за міністерством певного профілю, що обумовлює відсутність єдності як матеріально-правових, так і процедурних аспектів діяльності органів адміністративної юстиції Англії. Також це обумовлює й те, що такі органи діють на основі власних статутів, які визначають їх кількісний склад, процедуру діяльності тощо. Однак адміністративні трибунали зобов'язані дотримуватися рішень судів загального права та вищих трибуналів, а також своїх попередніх рішень в аналогічних справах. Проте, як зауважують у фаховій літературі, зазначене правило має швидше декларативний характер, оскільки дуже часто адміністративні трибунали відходять від принципу «жорсткого» прецеденту [7, с. 17-18]. У своїй діяльності адміністративні трибунали підконтрольні судам загальної юрисдикції, які в деякій мірі також можна розглядати як органи адміністративної юстиції.

В Англії існує проблема щодо реалізації права на апеляцію, яка найтіснішим чином пов'язана з різноманіттям наявних адміністративних трибуналів. Так, у системі самих квазісудових органів існують трибунали першої і другої (апеляційної стосовно першої) інстанцій. У зв'язку із цим у деяких випадках діє багатоступенева система подання апеляції. Стосовно частини трибуналів застосовується двокомпонентна процедура. Спочатку скарга подається у спеціальний трибунал того ж виду, а потім у загальносудову апеляційну інстанцію. Таким чином, англійська доктрина, визнаючи існування адміністративної юстиції у країні, не змогла залишити її поза сферою контролю з боку суду загального права. Крім того, за загальним правилом щодо трибуналів є наявність права на подання скарги в апеляційну присутність Відділення королівської лави Високого суду [7, с. 17-18].

Модель адміністративної юстиції США, хоч і схожа на англійську, проте має ряд суттєвих відмінностей. Американська модель адміністративної юстиції набагато складніша, ніж англійська, з огляду на ще більшу кількість органів, які наділені повноваженнями у сфері вирішення публічно-правових спорів. У США адміністративна юстиція існує на межі виконавчої та судової гілок влади. З одного боку, вона взаємодіє з адміністрацією, з іншого - наділена судовими повноваженнями та жорстко контролюється загальними судами. Адміністративна юстиція в США гнучка, неформалізована, оперативна, економна і водночас характеризується обмеженістю підвідомчості справ і підконтрольністю загальним судам [15, с. 259].

Висновки

Таким чином, проведений аналіз зарубіжних моделей адміністративної юстиції свідчить про те, що функціонування тієї чи іншої моделі обумовлено підходом відповідної країни до сприйняття принципу стосовно функціонування різних гілок влади. Українська модель адміністративної юстиції є дуже подібною до континентальної як через історичні аспекти її функціонування, так і через схожість правової системи. При цьому серед різновидів континентальної моделі адміністративної юстиції найближча до нас є та, що функціонує в Німеччині. Разом із тим говорити про їх ідентичність не можна. Нашій державі ще багато чому повчитися у своїх зарубіжних партнерів. У цьому разі йдеться про можливість запозичення зарубіжного досвіду функціонування адміністративної юстиції в частині: покладання на вищі органи адміністративної юстиції України завдання зі здійснення консультування уряду та інших центральних органів виконавчої влади із приводу прийняття найбільш важливих управлінських рішень; запровадження інституту вирішення конфліктів щодо віднесення публічно-правового спору до компетенції відповідного судового органу; створення механізму обов'язкового досудового (адміністративного) оскарження рішень, дій і бездіяльності суб'єктів владних повноважень за окремими (найбільш численними) категоріями публічно-правових спорів.

Література

1. Куценко С. Міжнародний досвід застосування процесуальних норм в адміністративному праві крізь призму адміністративної юстиції / С. Куценко // Держава і право. Серія «Юридичні і політичні науки». - 2011. - № 52. - С. 249-254.

2. Богомазова И. Исторические аспекты становления и развития института подсудности в административном судопроизводстве Украины (IX - XVIII вв.) / И. Богомазова // Закон и жизнь. - 2014. - № 8/2. - С. 11-15.

3. Стефанюк В. Судовий адміністративний процес : [монографія] / В. Стефанюк. - X. : Консум, 2003. - 464 с.

4. Старилов Ю. Административная юстиция: проблемы теории / Ю. Старилов. - Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. унта, 1998. - 304 с.

5. Винокурова І. Організаційні моделі адміністративної юстиції / І. Винокурова // Вісник Академії прокуратури України. - 2010. - № 2. - С. 102-107.

6. Ільков В. Розвиток системи адміністративного судочинства в Україні з урахуванням джерел права зарубіжних країн під час здійснення Конституційної реформи в Україні / В. Іль- ков // Право.иа. - 2015. - № 3. - С. 194-198.

7. Салищева Н. Административная юстиция и административное судопроизводство в Российской Федерации / Н. Салищева, Н. Хаманева. - М., 2001. - 67 с.

8. Вдовиченко Л. Адміністративна юстиція у Франції: пропозиції для України / Л. Вдовиченко // Часопис Київського університету права. - 2015. - № 1. - С. 340-343.

9. Адміністративна юстиція в Україні : [навчальний посібник] / Г. Пономаренко, А. Комзюк, Р. Мельник, В. Бевзенко. - К. : Прецедент, 2009. - 198 с.

10. Муза О. Концептуальні аспекти української моделі інституту адміністративної юстиції в контексті зарубіжного досвіду / О. Муза // Юридична Україна. - 2008. - № 8. - С. 23-28.

11. Вюнш Д. Німецька система адміністративного судового захисту у світлі порівняльного правознавства / Д. Вюнш // Право України. - 2014. - № 3. - С. 134-141.

12. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-^ // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-37. - Ст. 446.

13. Зоммерманн К. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: история развития и основные черты / К. Зоммерманн, Ю. Старилов // Государство и право. - 1999. - № 7. - С. 70-77.

14. Бідей О. Інститут адміністративної юстиції в іноземних країнах / О. Бідей // Підприємництво, господарство і право. - 2013. - № 6. - С. 80-83.

Адміністративне судочинство : [підручник] / за заг. ред. Т. Коломоєць. - 2-е вид. перероб. і допов. - К. : Істина, 2011. - 304 с.