3. Підприємницький договір 3.1 Роль підприємницьких договорів в господарській діяльності Підприємницька діяльність - від прийняття рішення про створення і державну реєстрацію суб'єкта підприємництва до прийняття рішення про припинення її діяльності - здійснюється завдяки різноманітним договорам. Договір - це угода сторін, акт, у якому виражена їхня згода діяти спільно в інтересах взаємної вигоди. Займатись підприємництвом і не складати угод, не укладати договорів просто не можливо. Безпосередня діяльність суб'єктів підприємництва пов'язана з виконанням зобов'язань як внутрішнього характеру між співзасновниками, між окремими структурними підрозділами комерційної структури, самою комерційною структурою та її працівниками, так і зовнішнього характеру - з контрагентами, постачальниками та споживачами. Публічні зобов'язання виникають між підприємцем та державою в особі уповноважених її органів, з органами місцевого самоврядування. В разі заподіяння шкоди та в інших передбачених законом чи договором випадках можуть виникнути приватно-правові зобов'язання. Підприємницькі договори відносяться як до процесу створення суб'єктів підприємництва - юридичних осіб, так і безпосередньо направлені на досягнення поставленої мети такої діяльності - отримання підприємницького прибутку. Це передумовлює участь у цьому процесі всіх зацікавлених у прибутку осіб, взаємовідносини з якими повинні бути чітко врегульовані правовими нормами. Такою універсальною правовою формою для врегулювання широкого кола зобов'язань є цивільно-правовий договір, який отримав спеціальну назву підприємницького чи господарського. Найбільш широкого застосування у підприємницькій діяльності набувають господарські договори, що укладаються між суб'єктами господарювання на придбання і продаж активів, виконання робіт та надання послуг. Господарські договори, що укладаються між суб'єктами підприємництва, повинні складатися в письмовій формі. Договір у письмовій формі може бути укладений:

? шляхом складання одного документа, підписаного сторонами;

? шляхом обміну листами, телеграмами, факсами тощо, підписаними сторонами;

? шляхом прийняття до виконання замовлення в передбачених законами випадках.

У практиці підприємницької діяльності можуть виникати такі види зобов'язань і конкретні найменування договорів: купівля-продаж, міна; дарування; поставка; контрактація; майновий найм; безоплатне користування майном; підряд на капітальне будівництво; перевезення; позика; розрахункові і кредитні відносини; доручення; комісія; зберігання; спільна діяльність тощо.

3.2 Зміст договорів в підприємницькій діяльності Договір повинен складатися із чотирьох частин: вступна частина; предмет договору, права й обов'язки сторін; додаткові умови договору; юридичні адреси сторін. Вступна частина договору містить такі основні положення:

? найменування договору;

? дата і місце підписання договору;

? повні найменування сторін за договором;

? назви сторін за договором.

Назви сторін за договором купівлі-продажу - це покупець і продавець, за договором комісії - комітент і комісіонер, за договором підряду - замовник і підрядник тощо. Якщо укладається договір, який не має такого визначення, то тоді сторони за договором можна називати Сторона-1 і Сторона-2, як наприклад, при укладанні договору про спільну діяльність.

Найменування посад і прізвища, імена та по батькові осіб, які підписують договір з кожної сторони, а також найменування документа, що підтверджує повноваження осіб, які його підписують. Такими документами є статут, положення, доручення. Наявність повноважень визначається шляхом ознайомлення з даними паспорта (для посвідчення особи), посвідченням особи (для встановлення посади), статутом (для визначення повноважень посадової особи - директора, заступника директора, комерційного директора).

Розділом “Предмет договору, права й обов'язки сторін” визначаються суттєві умови договору. Наприклад, у договорі купівлі-продажу суттєвими умовами будуть предмет договору і ціна. Якщо продається партія товару, то зазначається, що продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму.

У розділі “Додаткові та інші умови договору” визначаються умови, які істотно впливають на права й обов'язки сторін, а саме:

Термін дії договору. Це необхідно для того, щоб знати, коли дія договору припиняється, і можна пред'явити відповідні вимоги і претензії до контрагента за відмову від його виконання.

3.3 Розробка та ускладнення підприємницьких договорів Способи забезпечення зобов'язань:

? неустойка (штраф, пеня);

? застава;

? поручительство;

? задаток.

Відповідальність сторін: визначаються санкції у вигляді неустойки (пені, штрафу), що сплачується однією стороною, яка не виконала своїх зобов'язань стосовно однієї з узгоджених умов.

Порядок розв'язання суперечок між сторонами за договором: усі суперечу між сторонами розв'язуються в арбітражному порядку, відповідно до чинного законодавства України, незалежно від того, передбачена ця умова договором чи ні.

Як правило, у договорі наводиться фраза: «Цей договір складений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін».

У договір слід включити таку умову: «Усі виправлення за текстом цього договору мають юридичну силу тільки в тому разі, якщо вони засвідчені підписами сторін у кожному окремому випадку».

В останній частині договору зазначаються юридичні адреси сторін, а саме:

? повне найменування сторін;

? поштові реквізити;

? місцезнаходження (адреса);

? банківські реквізити сторін (номер розрахункового рахунку, установа банку, МФО, ОКПО);

? відвантажувальні реквізити;

? підписи сторін.

Договір повинен бути підписаний особою, зазначеною у вступній частині договору. Підписи засвідчуються печаткою сторін за договором. У разі, якщо одна із сторін діє за дорученням, підпис печаткою не засвідчується, а до договору додається доручення.

Укладання договору складається з певних стадій - пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття цієї пропозиції (акцепту). Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла цю пропозицію, - акцептантом. Оферта може бути зроблена усно чи письмово із зазначенням терміну для відповіді чи без зазначення терміну.

При укладанні договорів між сторонами можуть виникнути розбіжності за окремими умовами договору. Розбіжності, які виникають між юридичними особами при укладанні господарських договір, розглядаються керівниками або заступниками керівників цієї юридичної особи або уповноваженими ними особами. Результати узгодження розбіжностей за договором оформляються сторонами протоколом узгодження розбіжностей. Після укладання договору у сторін може виникнути необхідність зміні тих чи інших умов договору, заміні договору на інший або в розірванні договору.

Коли одна зі сторін вважає за необхідне змінити або розірвати договір, вона зобов'язана направити другій стороні відповідну пропозицію. Найчастіше зміна або розірвання договору оформляється окремою угодою сторін або шляхом обміну листами, телеграмами тощо.

Якщо сторони не дійшли згоди щодо запропонованих змін або розірвання договору, а також у разі неотримання відповіді у встановлений термін (з урахуванням терміну поштового обігу) зацікавлена сторона має право передати суперечку на розв'язання арбітражного суду.

Для успішного проведення комерційної операції недостатньо знайти вигідного партнера й укласти з ним договір, дуже важливо, щоб цей договір був виконаний належним чином.

Інтереси підприємця повинні бути юридично надійно захищені, а обов'язки партнера за договором забезпечені його ж відповідальністю. Ефективними у цьому разі є способи забезпечення зобов'язань, які виступають як додаткові заходи майнового впливу на винну сторону. Такими способами є неустойка, включаючи пеню і штраф, застава, поручництво, гарантія і задаток.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання. Нарівні з терміном «неустойка» у цивільному законодавстві вживаються терміни «штраф» і «пеня», які є різновидом неустойки.

Штрафом називається визначена договором грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредиторові у заздалегідь визначеному розмірі або у відсотковому відношенні до суми договору. Як правило, штраф установлюється законом або договором за невиконання окремих умов договору.

Пенею називається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредиторові за кожний день прострочення виконання зобов'язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми зобов'язання, не виконаного у встановлений термін. Хоча розмір пені і встановлюється за погодженням сторін, він не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня.

Залежно від того, у якому співвідношенні знаходиться право стягнення неустойки і збитків, розрізняють чотири види неустойки - залікову, штрафну, альтернативну і виняткову.

Залікова неустойка надає кредиторові право вимагати стягнення не тільки заздалегідь установленої суми неустойки, але і збитків, однак у частині, не покритій сумою неустойки.

Наприклад, якщо за невиконання зобов'язання встановлена неустойка в сумі 200 грн., а дійсні збитки становлять 450 грн., стягненню підлягає неустойка у передбаченому розмірі (200 грн.) і збиток у сумі 250 грн., а всього 450 грн. Але якщо неустойка встановлена в сумі 200 грн., а збиток склав 100 грн., стягненню підлягає лише неустойка в сумі 200 грн., оскільки збиток менший від неустойки. Штрафна неустойка стягується понад суму заподіяних збитків, тобто стягуються як неустойка, так і всі доведені збитки у повному обсязі.

Альтернативна неустойка надає кредиторові право стягти або неустойку, або заподіяні збитки. Стягнувши неустойку, кредитор позбавляється права стягнення збитків.

Винятковою неустойка називається у тому разі, коли законом або договором прямо передбачено, що стягненню підлягає тільки неустойка (тобто виключається можливість кредитора пред'являти вимоги про стягнення збитків).

Застава майна полягає в тому, що з її допомогою заздалегідь виділяється майно, яке і буде об'єктом стягнення з боку заставоутримувача.

Поручництво являє собою додаткове зобов'язання, оформлене договором між кредитором за основним зобов'язанням і поручником для забезпечення виконання основного зобов'язання. Поручник бере на себе зобов'язання перед кредитором іншої особи (боржника) відповідати за виконання зобов'язання цієї особи повністю або частково.

Гарантія є різновидом поручництва. Відмінність гарантії від поручництва у тому, що настає гарантійна відповідальність. Розрізняють два види гарантії - адміністративну і банківську.

При адміністративній гарантії відповідальність за виконання боржником умов договору несе вищестоящий орган або організація чи виробниче об'єднання, до якого входить інше підприємство.

При банківській гарантії відповідальність бере на себе банківська установа за певну винагороду.

Завдатком визнається грошова сума, що видається однією зі сторін за договором у рахунок належного з неї платежу іншій стороні, на доказ укладання договору і в забезпечення його виконання.

Господарські відносини між учасниками підприємницької діяльності виникають, розвиваються і припиняються у певний час.