План

Право особи на сім'ю.

Поняття шлюбу.

Припинення шлюбу.

Список використаних джерел

1. Право особи на сім'ю

Стаття 4 Сімейного кодексу України має певний змістовний зв'язок із ст. З СК України, в якій визначається поняття сім'ї. У свою чергу у ч.ч. 1, 2 ст. 4 СК визначаються особи, які згідно з законом мають право на створення сім'ї. Не викликає сумніву, що особа може створити сім'ю незалежно від «дозволу» закону, тому особливого сенсу в чіткому перерахуванні осіб, які мають право на створення сім'ї, немає. В цьому плані більш вдалим можна визнати зміст ч. 1 ст. 291 ЦК України, в якій закріплений загальний принцип - фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Намагання СК України визначити усіх осіб, які мають право на створення сім'ї, дещо «подрібнює» значення загального принципу, не додаючи до нього додаткового змістовного навантаження. Крім того, в статті 4 СК вказані не всі особи, які мають право на створення сім'ї. Зокрема, нічого не сказано про осіб, які усиновили дитину, опікунів та піклувальників, які проживають разом з дитиною тощо.

В ч. 1 ст. 4 СК йдеться про можливість особи укласти шлюб. В ній зокрема сказано, що особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. У випадках, передбачених законом, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Зрозуміло, що укладення шлюбу також, є підставою створення сім'ї, тому в цій частині право на створення сім'ї збігається з правом особи на шлюб (ст. 23 СК України).

Згідно із ч. 2 статті 4 СК сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. В даному випадку, очевидно, мова йде про виникнення сімейних відносин між жінкою, яка не перебуває у шлюбі, та дитиною, оскільки перебування жінки-матері у шлюбі вже свідчить про наявність сім'ї, в якій дитина народжується. Не можна не помітити, що дана стаття має назву «Право особи на сім'ю» у той час, як стосовно одинокої матері застосовується вже іншій вислів - «особа може створити сім'ю». Не дуже зрозуміло, в чому полягає різниця між подружжям та матір'ю щодо можливостей стосовно сім'ї. Очевидно, що особа, яка народила дитину, незалежно від віку також має право на створення сім'ї і ця словесна розбіжність не має принципового значення.

Право особи на сім'ю передбачає право на проживання в сім'ї та спілкування з її членами без будь-яких обмежень (ч. 3 ст. 4 СК України). Право на проживання в сім'ї є елементом загальної цивільної правоздатності особи. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває (ч. 2, ч. З ст. 291 ЦК України).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 4 СК України особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.

Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку (ч. 2 ст. 4 СК).

Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 3 ст. 4 СК).

Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ч. 4 ст. 4 СК).

2. Поняття шлюбу

Відповідно до ст. 21 СК України шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.

В юридичній літературі зустрічаються визначення, які вміщують основні ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог закону добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, і що породжує у них взаємні права та обов'язки. Деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. Але, на нашу думку, шлюб не містить всіх необхідних ознак договору і має свої специфічні ознаки, непритаманні договору.

Ознаками шлюбу є:

добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК);

досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК);

3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом,

визначеним Сімейним кодексом;

4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу .чоловіка і

жінки.

Інша справа - шлюбний договір, яким особи, що вступають в шлюб, чи подружжя в період шлюбу врегульовують відповідні майнові відносини на час шлюбу. У даному разі шлюбному договору притаманні майже усі ознаки цивільно-правового договору.

Сімейний кодекс, як і Кодекс про шлюб та сім'ю України, не визнає шлюб, не зареєстрований в органах РАЦСу, а також церковний шлюб. Однак у ст. 21 СК зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Стосовно шлюбу, не зареєстрованого в органах РАЦСу, то СК визнає можливість поширення на майно, набуте особами, що не перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності у разі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК).

Умови вступу в шлюб - це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Правозгідним відповідно до ст. 37 СК є шлюб, який укладено з дотриманням вимог закону. До випадків неправозгідності шлюбу відносяться: визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, а також недійсність шлюбу з підстав, передбачених пунктами 1-3 ст. 39 СК, та подальше анулювання актового запису про шлюб органом РАЦСу.

Відповідно до нового Сімейного кодексу умовами вступу в шлюб є:

взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним;

досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку.

Для жінки шлюбний вік становить 17 років, для чоловіка - 18 років. При цьому СК встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 14 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Перешкодами для укладення шлюбу є:

перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;

наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. 26 СК не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри - як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. Не можуть перебувати у шлюбі між собою особи, пов'язані відносинами усиновлення. При цьому п. 5 ст. 26 СК допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише у разі скасування усиновлення. Стосовно укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, також між дітьми, які були усиновлені ним, - то право на укладення такого шлюбу може бути надане лише за рішенням суду;

4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним (п. З ст. 39 СК). Це обумовлено тим, що, по-перше, недієздатна особа не може повністю усвідомити значення своїх дій та відповідно не може надати усвідомленої згоди на шлюб; по-друге, в більшості випадків захворювання, що є підставами для визнання особи недієздатною, передаються спадково, тобто становлять загрозу для майбутніх нащадків.

Особи, що вступають у шлюб, мають право за власним бажанням, укласти шлюбний контракт.

Шлюбний контракт - це угода, в якій передбачаються взаємні майнові права і обов'язки, зокрема питання, пов'язані з правом власності на майно, утримання подружжя і т. д.

Шлюбний контракт укладається до реєстрації шлюбу і вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу. Укладається контракт за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу у письмовій нотаріальній формі. Неповнолітні, яким шлюбний вік знижено у відповідності з законом, укладають шлюбний контракт зі згоди батьків або інших законних представників. Зміни у шлюбний контракт можуть бути внесені під час перебування у шлюбі договором, який укладається у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.

Якщо шлюбний контракт укладений з порушенням закону або він погіршує становище одного з подружжя у порівнянні із законодавством про шлюб і сім'ю, такий контракт може бути визнаний судом недійсним.

Якщо особи, які подали заяву про одруження, не з'явилися до органу РАГСу протягом місячного строку і не повідомили причину неявки, - заява втрачає силу. Укладення шлюбу без присутності осіб, що його укладають, не допускається.

У документах, що посвідчують особу тих, що одружилися, проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу. Подружжю видається свідоцтво про одруження встановленого зразка.

Отже, шлюбом в Україні визнається юридично оформлений добровільний союз чоловіка і жінки з метою утворення сім'ї. Шлюб укладається у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Це робиться як в інтересах держави, так і Майнових прав подружжя та дітей. Релігійний обряд вінчання, а також згода батьків юридичного значення не мають.

Укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в орган реєстрації актів громадянського стану (РАГС). На прохання осіб, які одружуються, цей строк при наявності поважних причин може бути скорочений органом РАГСу.

Для укладення шлюбу необхідні такі умови:

взаємна згода осіб, які одружуються;

взаємна обізнаність про стан здоров'я один одного;

досягнення ними шлюбного віку (в Україні - 18 років для чоловіків та 17 років для жінок). Виконавчі органи місцевих рад можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.

3. Припинення шлюбу

сімейний шлюб кодекс україна

Припинення шлюбу - це припинення правовідносин між подружжям, що зумовлене певними юридичними фактами. Припинення шлюбу відбувається внаслідок:

смерті одного з подружжя, або оголошення його померлим;

розірвання шлюбу.

Шлюб може бути припинено шляхом його розірвання внаслідок волевиявлення обох, або одного з них, на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, або на підставі рішення суду.

Частиною 3 статті 104 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Однак, якщо один із подружжя помер, у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Розірвання шлюбу за взаємної згоди дружини та чоловіка у яких немає дітей (тобто неповнолітніх осіб) здійснюється на підставі їх заяви, поданої до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).