порядок удосконалення механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян, згідно з яким встановлення критеріїв оцінювання процесу та результатів відбувається з урахуванням впливу змісту інформаційних потоків, що надходять із зовнішнього середовища;

рекомендації щодо створення передумов для успішної побудови національної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій, яка забезпечить більшу частину чистого приросту зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути покладені в основу побудови організації управління працевлаштуванням у центрі зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості запровадження нових прогресивних підходів до процесу вдосконалення і функціонування механізму регіонального управління у сфері зайнятості населення в Україні та Донецькому регіоні (довідка Ясинуватського міського центру зайнятості № 42 від 10.01.2008 р.).

Теоретико-методичні та прикладні розробки здобувача можуть бути застосовані при опрацюванні стратегії соціально-економічного розвитку, вдосконаленні регіональних програм зайнятості населення, управлінні трудовими ресурсами та прогнозуванні розвитку і розміщення продуктивних сил.

Результати дисертаційної роботи з проблем працевлаштування незайнятих громадян центром зайнятості використано Головним управлінням економіки Донецької обласної держадміністрації при розробці „Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 2008 рік” (довідка № 128-01/08-11 від 10.01.2008 р.).

Окремі положення, методичні розробки використовуються, а деякі будуть використовуватися в навчальному процесі при викладанні дисципліни „Управління трудовими ресурсами” в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (довідка № 01-12/102 від 06.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення роботи розроблено здобувачем самостійно. Вони одержані особисто автором і є його внеском у розвиток науки державного управління. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення, які належать особисто здобувачу. Зміст конкретного особистого внеску в такі праці наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати дослідження, а також загальні результати дослідження подано у вигляді доповідей і повідомлень на 8 науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету управління за підсумками науково-дослідної роботи (2005-2007 рр., м. Донецьк), І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції „Актуальні проблеми сучасної науки” (2005 р., м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (2006 р., м. Тернопіль); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - `2006” (2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (2006 р., м. Запоріжжя); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати” (2007 р., м. Донецьк).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 10 наукових працях (5 у фахових виданнях), з них 5 у збірниках наукових праць та 5 у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,5 д.а., з них особисто автору належить 2,3 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі 21 рисунок на 21 сторінці, 6 таблиць на 6 сторінках, список використаних джерел із 190 найменувань на 19 сторінках, 2 додатки на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні засади визначення ролі держави у забезпеченні зайнятості населення. Встановлено, що спрямованість України на побудову соціально орієнтованої економіки потребує цілеспрямованого впливу держави на найважливіші характеристики зайнятості з метою вирішення проблеми економічної ефективності та соціальної справедливості та гарантії рівних можливостей доступу до робочих місць. Звідси випливає, що управління зайнятістю, крім суто економічних питань, має враховувати і соціальні сторони.

Визначено, що умовою забезпечення зайнятості населення виступає взаємодія двох складових системи управління зайнятістю - об'єктивної та суб'єктивної.

До об'єктивної підсистеми входять принципи та методи державного управління зайнятістю, призначення яких полягає у забезпеченні громадянам рівних прав на вибір виду діяльності та спеціальності, на професійну підготовку та вільний вибір географічного місця прикладення праці; забезпеченні високого та стабільного рівня зайнятості, сприянні вдосконаленню її структури, оптимальному функціонуванню ринку праці; гарантуванні захисту суб'єктів на ринку праці з посиленою увагою до захисту безробітних.

Суб'єктивна підсистема управління зайнятістю складається із внутрішніх характеристик населення, що є рушійною силою його соціально-економічної поведінки на ринку праці. У першу чергу, йдеться про трудовий потенціал громадян, тобто сукупність наявних ресурсів, можливостей та якостей, що безперервно формуються у процесі життя людини та визначають межі її участі у трудовій діяльності.

Результати аналізу свідчать, що на сучасному етапі розвитку економіки України спостерігаються в цілому позитивні тенденції забезпечення зайнятості. Однак для формування ефективного управління зайнятістю населення потрібно вирішити суперечності законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру засобом „збудження” органів державного управління зайнятістю в їх єдності з громадськістю та реалізації активної політики зайнятості.

Визначено, що об'єктом управління зайнятістю виступають відносини зайнятості, які складаються з приводу трудового потенціалу між його носієм-індивідом та суспільством. Суб'єктом управління у даному випадку є держава, а саме органи державної влади та управління, які здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення співпадіння бажань індивіда реалізувати власний трудовий потенціал в конкретній сфері трудової діяльності з наявністю реальних умов для їх здійснення та потреб суспільства. У зв'язку з цим визначено категорію „зайнятість” як об'єкт державного управління, який знаходить відображення у поєднанні двох сторін: соціальної, що визначає соціальний стан людей, та економічної - купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва, і має складну багаторівневу структуру. Об'єкту притаманна властивість мінливості, обумовлена часом, простором, впливом зовнішніх та внутрішніх процесів, а також активною реакцією на управлінський вплив.

Це визначення, сформульоване на основі методу системного аналізу, включає всі параметри відносин зайнятості в умовах ринкової економіки, а саме: вказує на соціальну та економічну сторони відносин зайнятості; підкреслює ринковий характер відносин зайнятості; виявляє головну метаморфозу постіндустріальної епохи - із засобу для задоволення потреби праця сама перетворюється на потребу.

Обґрунтовано, що в умовах стабілізації економіки та її зростання найбільш перспективним напрямком дій держави у сфері зайнятості вважається перехід від політики стримування безробіття до державної політики сприяння зайнятості. Доведено, що, ґрунтуючись на основних принципах державної політики зайнятості, державне управління зайнятістю населення передбачає здійснення управляючого впливу у трьох основних підсистемах: проведення економічної політики в інтересах зайнятості - передбачає розробку і реалізацію економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць; активне сприяння працевлаштуванню - здійснення комплексу заходів сприяння громадянам, які шукають роботу (у тому числі тим, хто працює), у швидкому підборі підходящої роботи; активізація власних зусиль безробітних - реалізується переважно органами державної служби зайнятості і полягає у використанні активних методів впливу (організація перенавчання, громадських робіт, надання допомоги з організації самозайнятості).

Розділ 2. Методологічні і методичні засади дослідження механізму державного управління працевлаштуванням незайнятих громадян. Здійснено оцінку стану та тенденцій розвитку механізму регулювання ринку праці на засадах його структурування за ознаками географічного та економічного простору, кон'юнктурною та сегментаційною ознаками. У результаті вдосконалено основні показники стану та тенденцій розвитку ринку праці на основі побудови наукового передбачення, яке полягає у розрахунку майбутньої чисельності економічно активного населення.

Проаналізовано роль державної служби зайнятості у реалізації державної політики зайнятості населення, що дозволило встановити пріоритетність послуг центрів зайнятості (первинних ланок державної служби зайнятості), пов'язаних із пошуком і підбором роботи, а також із працевлаштуванням, перед іншими видами послуг.

Удосконалення механізму управління потребує виконання певної послідовності дій щодо синтезу механізму, його аналізу і визначення недоліків, розробки рекомендацій з поліпшення функціонування механізму управління. Визначено, що структурно-функціональний підхід до розуміння сутності та змісту механізму управління є найбільш прийнятним для розгляду механізму державного управління як об'єкта удосконалення (рис. 1).

Рис. 1. Послідовність дослідження механізму управління з метою його

удосконалення на основі структурно-функціонального підходу

Через адекватний опис сутності єдності структурної та функціональної сторін механізму управління можливо обґрунтувати особливості окремих форм виявлення цієї сутності на різних рівнях управління, в його конкретних підсистемах, ланках і на цій основі запропонувати практичні заходи щодо вдосконалення механізму управління кожного окремого суб'єкта державного управління.

У контексті даних методологічних підходів визначено, що механізм управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості є сукупністю законодавчо-правових, економічних і адміністративно-організаційних методів впливу на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об'єкта. Функціонування механізму управління працевлаштуванням забезпечується за допомогою законодавчо-правових методів впливу на базі Конституції України, Закону України „Про зайнятість населення”, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Положення про державну службу зайнятості. До економічних методів впливу належать методи економічного стимулювання працевлаштування, а саме: бронювання робочих місць, податкові пільги роботодавцям при працевлаштуванні окремих категорій громадян, надання одноразової матеріальної допомоги при організації безробітним підприємницької діяльності тощо. Адміністративно-організаційні методи управління полягають у: створенні раціональної організаційної структури управління працевлаштуванням; нормативному і методичному забезпеченні функціонування державних центрів зайнятості шляхом упровадження відповідних методичних рекомендацій, інструкцій тощо; забезпеченні органів управління працевлаштуванням і клієнтів державної служби зайнятості своєчасною і достовірною інформацією про стан ринку праці, вільні робочі місця та відомості про претендентів за допомогою Єдиної інформаційно-аналітичної системи.