ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ ЗА ПРИЙНЯТТЯ АКТУ ЗЛУКИ 1919 р.

Книш Віталій Васильович, доцент кафедри теорії та історії держави і права Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, кандидат юридичних наук, доцент

В науковій статті з теоретико-правових позицій автором досліджено позитивну конституційно-правову відповідальність органів державної влади УНР та ЗУНР в період юридичного оформлення Акту злуки українських земель 1919 р.

Автор виділяє п'ять етапів утвердження засад їх позитивної конституційно - правової відповідальності за подальші державотворчі процеси в Україні.

За результатами дослідження встановлено наступні особливості:

1) на етапі попередньої домовленості між органами державної влади УНР і ЗУНР мова йшла про плановану передачу основної частини владних повноважень з боку ЗУНР до компетенції державної влади УНР як єдиного центру. Відповідно попередня домовленість також мала на меті передачу значного обсягу позитивної (перспективної) конституційно-правової відповідальності до державної влади УНР;

2) на етапі юридичного оформлення волевиявлення ЗУНР ввійти до складу УНР як адміністративно-територіальної одиниці утвердилась воля державної влади ЗУНР передати більшу частину владних повноважень та позитивної (перспективної) конституційно-правової відповідальності на користь УНР;

3) на етапі «конституційно-правової оферти» з боку УНР у вигляді Універсалу Директорії УНР про об'єднання (злуку) УНР та ЗУНР оформлено згоду центральної державної влади УНР перейняти на себе основну масу конституційних повноважень та конституційно-правової відповідальності за державотворчі та правотворчі процеси в об'єднаній Україні;

4) етап ратифікації «Акту злуки УНР і ЗУНР» Трудовим конгресом ознаменував легалізацію повноважень та відповідальності влади УНР в межах об'єднаної території України, а також добровільну їх передачу з боку ЗУНР; 5) після ратифікаційний етап ознаменувався пошуком балансу владних повноважень та конституційно-правової відповідальності між центральними органами державної влади УНР, з одного боку, та автономної влади ЗУНР, з іншого боку.

Ключові слова: відповідальність, юридична відповідальність, конституційно-правова відповідальність, позитивна конституційно-правова відповідальність, Акт злуки УНР та ЗУНР, етапи злуки УНР та ЗУНР.

Knysh V. V. Theoretical and legal analysis of the constitutional legal responsibility of the state bodies of Ukraine for the adoption of the act of reconciliation of 1919 year

In the scientific article from the theoretical and legal positions, the author examined the positive constitutional and legal responsibility of the state authorities of the UPR and WUPR during the legalization of the Act of the reunification of the Ukrainian lands of 1919. The author outlines five stages of affirming the principles of their positive constitutional and legal responsibility for the subsequent processes of the state structure in Ukraine. According to the results of the study, the following features were identified: 1) at the stage of preliminary agreement between the government authorities of the UPR and WUPR, it was a question of the planned transfer of the main part of the power authority from the WUPR to the competence of the government of the UPR as a single centre. According to the preliminary agreement, the main goal was also the transfer of a significant amount of positive (prospective) constitutional and legal responsibility to the state power of the UPR; 2) at the stage of legalization of the will of WUPR, the freedom of state authority of WUPR to become part of the UPR as an administrative and territorial unit was granted the majority of power and positive (prospective) constitutional and legal responsibility in favour of the UPR; 3) at the stage of the "constitutional and legal offer" by the UPR in the form of the Universal of the Directory of the UPR on the merger of the UPR and WUPR, the consent of the central state authority of the UPR to assume the bulk of constitutional powers and constitutional and legal responsibility for state and lawmaking processes in United Ukraine; 4) the stage of ratification of the "Act of reunification of the UPR and WUPR " by the Labour Congress marked the legalization of the powers and responsibilities of the UPR authorities within the united territory of Ukraine, as well as their voluntary transfer by the WUPR; 5) the post-ratification stage was marked by the search for a balance of power and constitutional-legal responsibility between the central bodies of state power of the UPR, on the one hand, and the autonomous authority of the WUPR, on the other.

Keywords: responsibility, legal responsibility, constitutional and legal responsibility, positive constitutional and legal responsibility, UPR and WUPR reunification act, stages of UPR and WUPR reunification.

Постановка проблеми

відповідальність акт український державний

Нормативне закріплення засад конституційно-правової відповідальності (як і інших інститутів конституційного права України) на сучасному етапі розвитку Українського конституціоналізму повинно базуватись не лише на існуючих нині потребах державо- і правотворення, а й на певних позитивних історико-правових традиціях, які раніше існували на українських землях.

Одним з таких прикладів історико-правового досвіду у сфері становлення інституту конституційно-правової відповідальності є юридичне оформлення злуки УНР та ЗУНР, який продемонстрував на конституційно-правовому рівні приклад юридичної та фактичної позитивної (перспективної) конституційно-правової відповідальності органів влади УНР і ЗУНР за державотворчі процеси в Україні. Це досвід консолідації українських земель у єдину державу в складних історичних умовах, якого, на жаль, бракує в сучасних умовах українського державо- і право творення. Саме тому тема обраного нами наукового дослідження є важливою в історико-правовому аспекті та актуальною з точки зору позитивної (перспективної) конституційно - правової відповідальності органів державної влади за консолідацію та зміцнення Української держави в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто зазначити, що проблема юридичного оформлення злуки УНР та ЗУНР була предметом дослідження представників історичної та юридичної науки, зокрема, О. А. Вівчаренко, В.С. Кульчицький, О. Карпенко, М.В. Кугутяк, В. М. Кульчицький, М. Р. Литвин, С. А. Макарчук, К. Є. Науменко, Б. Й. Тищик, С. Ярославин та інші науковці.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте дослідження питань юридичного закріплення саме конституційно-правової відповідальності державних органів УНР та ЗУНР на даному етапі не було самостійним предметом наукового дослідження.

Формулювання цілей статті. Отже, виходячи з вищенаведеного, метою наукової статті є дослідження історико-правових особливостей утвердження інституту конституційно-правової відповідальності державних органів УНР та ЗУНР з часу утвердження Акту злуки. З мети випливають наступні завдання:

дослідження історико-правових передумов злуки УНР та ЗУНР;

встановлення нормативної бази, яка закріпила засади конституційно-правової відповідальності державних органів УНР та ЗУНР;

систематизація основних етапів об'єднання УНР та ЗУНР, а також етапів нормативного закріплення їх конституційно-правової відповідальності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вважаємо, що об'єднання УНР і ЗУНР проходило у декілька етапів, серед яких можна виділити наступні:

Підготовчий етап (етап попередньої домовленості між органами державної влади УНР і ЗУНР) - від 1 грудня 1918 року до 3 січня 1919 року, на якому досягнуто попередньої домовленості про об'єднання українських земель в єдину державу. Зокрема, у листопаді-грудні 1918 р. відбулися за ініціативою властей ЗУНР переговори з керівництвом Української Народної Республіки. 1 грудня у Фастові укладено між Радою державних секретарів ЗУНР і Директорією УНР так званий «Вступний (прелімінарний) договір про об'єднання», який передбачав «злуку обох українських держав в одну державну одиницю» [1, с. 158; 2, с. 91].

Етап «конституційно-правової оферти» з боку ЗУНР (етап юридичного оформлення волевиявлення ЗУНР ввійти до складу УНР як адміністративно-територіальна одиниця) - від 3 січня 1919 року до 22 січня 1919 року. Зокрема, 3 січня 1919 р. Українська Національна Рада одностайно прийняла Постанову «Про об'єднання Західно-Української Республіки з Українською Народною Республікою». Відповідно до змісту даної Постанови, «Президія Національної Ради і Рада Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки мають честь подати отсим до відома Світлої Директорії і Правительства Української Народньої Республіки, що Українська Національна Рада, яко найвищий законодатний орган Західно-Української Народньої Республіки, на торжественнім засіданню в Станиславові, дня 3 січня 1919 року, одноголосно рішила, що слідує: Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з'єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку. Зміряючи до найскоршого переведення цеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір між Західно-Українською Народньою Республікою і Українською Народньою Республікою дня 1 грудня 1918 року у Фастові та поручає Державному Секретаріятові негайно розпочати переговори з Київським правительством для офіназлізовання договора про злуку. До часу, коли зберуться Установчі Збори об'єднаної Республіки, законодатну владу на території бувшої Західно-Української Народньої Республіки виконує Українська Національна Рада. До того самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою як її виконавчий орган. Підписані Президія Української Національної Ради та Рада Державних Секретарів подають се до відома Верховної Української Народньої Республіки через окрему торжественну депутацію, зложену з представників усіх державних чинників і усіх кругів населення Західно-Української Народньої Республіки, а заразом висилають окрему комісію, що має з правительством Української Народньої Республіки увійти в близчі переговори щодо способу зреалізований вищенаведеної ухвали» [3].