До речі, державницька теорія місцевого самоврядування використовується зараз у багатьох країнах світу, зокрема в усіх країнах англосаксонської системи права. Так, у Канаді, відповідно до основних законів країни -- Акта про Британську Північну Америку 1867 р. і Акта про Конституцію 1982 р., органи місцевого самоврядування підпорядковані провінційним (на півночі -- територіальним) органам влади, що встановлюють і змінюють кордони територіальних одиниць, розробляють основи політики, у рамках якої діють муніципалітети [6].

Подвійна сутність місцевого самоврядування знайшла відображення у дуалістичній теорії місцевого самоврядування. Згідно з цією теорією, органи місцевого самоврядування, виконуючи функції, делеговані державою, виходять за межі місцевих інтересів і діють як інструмент державної адміністрації. Таким чином, місцеве самоврядування несе в собі два начала: громадське і державне. В основі даного механізму лежить прояв зустрічної ініціативи: з боку населення, яке доручає органам місцевого самоврядування виконання ряду функцій, важливих для даної місцевої громади, і з боку держави, що доручає місцевим органам влади вирішення ряду питань, що важливі не лише для конкретного муніципального колективу, але і для держави в цілому. Держава не лише дозволяє органам місцевого самоврядування виконувати частину громадських справ самостійно, але і покладає на них виконання ряду власних функцій, що, як правило, пов'язане із постійними контактами з населенням [7].

Варто також провести аналіз дефініцій місцевого самоврядування, що містяться в міжнародно-правових документах. Міжнародно-правові стандарти у сфері місцевого самоврядування мають важливе значення для розвитку місцевої демократії, транскордонного економічного та соціального співробітництва місцевої влади та місцевого населення, інших аспектів функціонування цього інституту у світі. Вони закріплюються у відповідних міжнародно-правових документах, серед яких насамперед необхідно назвати Європейську хартію місцевого самоврядування [8], Всесвітню декларацію місцевого самоврядування [9]. Ґенеза місцевого самоврядування у цих міжнародних актах дає підстави для висновку, що місцеве самоврядування як правовий інститут може розглядатися двоаспектно.

По-перше, згадані документи проголошують місцеве самоврядування одним з основоположних конституційно-правових принципів організації та здійснення публічної влади і вимагають визнання в законодавстві, а по можливості -- у Конституції країни саме як такого принципу.

По-друге, Декларація та Хартія визначають місцеве самоврядування правом місцевих органів влади регламентувати значну частину місцевих справ і управляти нею, діючи у межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. Декларація, до того ж, небезпідставно звертає увагу на те, що це є не тільки право, ай обов'язок місцевих органів, а Хартія підкреслює, що це право має бути забезпечено реальною здатністю органів місцевого самоврядування його здійснювати [10].

Висновки. Здається, однак, що визначення місцевого самоврядування як певного права місцевих органів влади на самоврядність не розкриває сутності місцевого самоврядування як соціального явища, містить певну тавтологію та потребує обов'язкової конкретизації, яка, до речі, міститься в наступних нормах Декларації та Хартії й стосується основних засад формування органів місцевого самоврядування, їх правового захисту, принципів визначення компетенції місцевого самоврядування, проголошеної цими міжнародно-правовими документами.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування, під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину публічних справ і управляти нею, діючи у рамках закону, під свою відповідальність та в інтересах місцевого населення.

У Конституції Франції, у главі ХІІ «Територіальні колективи» [1І], не надано окремого визначення, що саме розуміється під місцевим самоврядуванням. Зазначається лише про те, що територія республіки поділяється на комуни, департаменти, регіони, території з особливим статусом і заморські території, та описана їх компетенція.

З аналізу норм Конституції Франції можна зробити висновок, що місцеве самоврядування розуміється як право населення в межах територіальних утворень (комун, департаментів, регіонів, територій з особливим статусом та заморських територій) вирішувати питання та приймати рішення місцевого значення.

Місцеве самоврядування є один з міжнародних стандартів демократичного суспільства. Його розуміння та принципи викладені в Європейській хартії місцевого самоврядування. Разом з тим, у жодній з європейських конституцій не подано його визначення, а вказується, що первинною самоврядною одиницею виступає територіальна громада. Якщо порівнювати конституції держав міцних демократій Західної Європи з конституціями держав Центрально-Східної Європи, то можна побачити, що принципи самоврядування, система органів місцевого самоврядування, порядок формування, повноваження, більш деталізовані в останніх. Серед основних напрямів забезпечення реального самоврядування на сучасному етапі розвитку суспільства вказують максимальне залучення мешканців (жінок, представників різних національних меншин, іноземців) територіальної громади до вирішення місцевих справ; істотне передавання функцій держави місцевим громадам; розширення автономії в питаннях визначення видів податків та їх збору; удосконалення механізмів консультацій між органами державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів; вдосконалення механізмів контролю за діяльністю територіальних громад.

Список літератури

1. Chester N. The English administrative system, 1780-1870. - Oxford, 1981.

2. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: підручник / І. І. Бодрова, С. В. Болдирєв, В. О. Величко та ін.; за ред. С. Г. Серьогіної. - 2-ге вид., переробл. та допов. - Х.: Право, 2013. - 360 с.

3. Кравченко В. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні: основи муніципального права: навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. - К.: Арарат-центр, 2001. - 176 с.

4. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник - К.: Атіка, 2000 - 320 с.

5. Портал французького права [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.france-jus.ru/index.php7p age=fiches&action=fiche&id=80

6. Козюра І. В. Адміністративно-територіальна структура муніципального управління: пошуки і варіанти /

7. І. В. Козюра // Упр. сучасним містом. - 2001. - № 1-3. - С. 117-124.

8. Поняття та основні теорії походження місцевого самоврядування / К. М. Тищенко. // Державне будівництво. - 2009. - № 1.

9. Європейська Хартія «Про місцеве самоврядування»: Прийнята в Страсбурзі 15 жовтня 1985 року // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 1-2. - С. 90-94.

10. Iula world wide declaration of local self-government [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bunken.nga.gr.jp/siryousitu/eturansitu/charter/iula_decl_txt.html

11. Батракова Д. С. Поняття та принципи місцевого самоврядування у Франції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pap.in.ua/6_2015/46.pdf

12. Конституція Франції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil- constitutionnel/root/bank_mm/constitution/constitution_russe_version_aout2009.p