Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Юридичний факультет

Кафедра конституційного, фінансового та господарського права

Курсова робота

З конституційного права

на тему:

«Теорія конституції, її сутність та поняття.

Інтерпретація конституції України»

Луцьк

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Поняття тлумачення

РОЗДІЛ 2. Теорія конституції. Конституція - Основний Закон Української держави

2.1 Поняття і сутність конституціїПоділ конституції на категорії

2.2 Основні риси та функції конституції. Її класифікація

2.3 Історія розвитку конституційних актів на території України

РОЗДІЛ 3. Тлумачення Конституції України

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Тлумачення є опосередкованим пізнанням, що досягається за допомогою логічних прийомів, яке дозволяє одержати висновки, що відображають зміст норм права. В процесі тлумачення інтерпретатор норм права, спираючись на певні знання (мови, системних зв'язків норм права, їх генезис та інше), отримує інші, які відображають зміст цих норм. [13. ст.324]

Для конституційного права в силу недостатньої конкретності його основного джерела й широти конституційних положень, які допускають різні інтерпретації, тлумачення має більш важливе значення, ніж в інших галузях права, в яких нормування значно більше деталізовано. Тлумачення здійснюється не тільки для реалізації норм права, а й в процесі правотворчості.

Правозастосовний орган зобов'язаний попередньо визначити смисл тексту, який застосовується, і тільки після цього прийняти норму нижчого порядку. Ця операція може стати результатом вирішення силогізму, в якому вища норма вміщує більшу посилку. Тлумачення представляє собою саме ту дію, в ході якої визначається ця більша посилка.

Можна погодитися з думкою, що, усі органи, які уповноважені застосовувати конституцію, здійснюють її погоджене тлумачення, але це все ж не означає, що всі учасники цього процесу одностайно приходять до одних і тих самих висновків. [15. ст.358]

Правоінтерпретація - стрижнева діяльність Конституційного Суду України (далі - КСУ). Дану функцію він реалізує не тільки „явно” - коли здійснює таке тлумачення, відповідаючи на конституційні звернення, а й „неявно” - коли він оцінює конституційність законів чи інших актів.

Якщо спеціальна мета тлумачення Конституції України (далі - КУ) і законів України перед КСУ не ставиться (як при нормативному виді тлумаченні), воно є засобом вирішення спору, аргументом обґрунтуванням рішення, супроводжує цей процес і фігурує тільки у мотивувальній частині (казуальний вид тлумачення).

Казуальним тлумаченням є питання про: конституційність; імпічмент Президенту України; порушення Верховною Радою АРК КУ або законів України; чинні міжнародні договори та ті, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість та інші.

Рішення КСУ: про визнання неконституційними законів, інших правових актів; про офіційне тлумачення Конституції, а також висновки КСУ: про відповідність Конституції чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість; щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції вимогам її статей 157 і 158 в ієрархії національного законодавства займають важливе місце після Конституції України, передуючи таким чином законам, іншим правовим актам.

Рішення КСУ про офіційне тлумачення законів посідають таке ж місце, як і закони. Особливість цих рішень в тому, що, ухвалюючи їх, Суд одночасно перевіряє закони чи їх окремі положення на конституційність, оскільки офіційному тлумаченню підлягають лише положення законів, які відповідають Конституції України. [16. ст.280]

КСУ не встановлює норм права, що не властиво його призначенню і повноваженням, а лише „звільнює” систему законодавства від актів, що суперечать Основному Закону. Хоча можна також казати, що, визнаючи нормативні акти недійсними, КСУ приймає норму з протилежним змістом.

Здійсненню конституційного правосуддя сприяло б прийняття закону про конституційне судочинство, оскільки діючий ЗУ „Про КСУ” не охоплює всіх його положень, а норми Регламенту, який затверджено Судом, не можуть їх компенсувати за своєю правовою природою. Тлумачення правових норм, категорій, понять, яке здійснюється КСУ, фактично продовжує функцію Верховної Ради України у забезпеченні правопорядку в державі, але виключно як збагачення фактичної правової основи суспільного життя. Тлумачення безпосередньо пов'язано з вирішенням судових спорів. З цієї точки зору, воно є складовою функції застосування закону судовим органом при вирішенні конфліктів.

При здійсненні тлумачення КСУ діють такі обмеження: 1) законність; 2) повинно бути юридичним, а не політичним; 3) не можна обмежуватися тільки дослівним текстом норми, а враховувати її контекст, місце в загальній системі норм; 4) не виходити за межі призначення тлумачення (не модифікувати норми, не створювати нові під виглядом інтерпретації); 5) не може самостійно ініціювати перевірку конституційності закону та надання тлумачення; 6) не має право законодавчої ініціативи; 7) повинен дотримуватися „самообмеження”; 8) дотримуватися власних рішень щодо тлумачення правових норм.

Коли існують прогалини в праві, КСУ відмовляється від тлумачення, адже тут немає об'єкта тлумачення. Також Суд в своїх рішеннях „не поспішає” здійснювати тлумачення норм права, якщо законодавством передбачено прийняття певного акту.

Прикладом того, що КСУ здійснює правове, а не політичне тлумачення, є Рішення КСУ № 8-рп/2002 від 7 травня 2002 р. (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб). Зокрема, із абз. 16 п. 3 Мотивувальної частини та п. 1.2 та 1.3 Рішення випливає, що до юрисдикції КСУ і судів загальної юрисдикції належать акти Президента України та постанови ВРУ індивідуального характеру, за винятком положень тих актів, які є наслідком конституційно-політичної відповідальності.

КСУ не може визнати неконституційними норми Конституції; повинен виходити із принципу презумпції конституційності законів і тому, наскільки це можливо, має підтримувати їх шляхом тлумачення відповідно до КУ.

Щодо порушення справи про тлумачення, смисл законодавства в тому, що запит повинен виражати не просто інтерес заявника до пізнання конституційних норм, а повинна бути неоднозначність в розумінні Конституції і законів України при їх застосуванні на практиці, при реалізації суб'єктом своїх прав та обов'язків, компетенції.

Надане КСУ тлумачення невід'ємне від акту, який інтерпретується. Воно не обмежене часом та поділяє долю розтлумаченої норми.

Рішення КСУ, як здається, мають певну прецеденту дію (своєрідний вплив різних видів тлумачення права на об'єктивні тенденції, що складаються в правовому житті суспільства).

Прикладом такого впливу може бути Рішення КСУ № 11-рп/99 від 29 грудня 1999 р. (справа про смертну кару), коли Суд постановив рішення про неконституційність положень статті 24 Загальної та санкцій статей Особливої частини Кримінального Кодексу України 1960 р., які передбачали смертну кару як вид покарання. При чому КСУ, мотивуючи своє рішення, вказував не тільки на конкретні положення Конституції України, а й посилався на міжнародні документи та практику застосування цієї міри покарання. У зв'язку з цим Кримінальний Кодекс України 2001 р. уже не містить відповідних положень про смертну кару. [5. ст.63]

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТЛУМАЧЕННЯ

Поняття «тлумачення» (інтерпретація) багатозначний. Поняття «інтерпретація» (лат. interpretatio - пояснення) розкривається через роз'яснення, розкриття суті будь-якого явища і використовується неоднозначно. Інтерпретація в широкому розумінні (sensu largo) - це можливість пізнати знаки, які передаються одною свідомістю другій і засвоюються через зовнішні явища (тексти, мова, жести і ін.). Інтерпретація в вузькому розумінні слова (sensu stricto) - це роз'яснення неоднозначно розуміючих суб'єктами пізнавальної діяльності письмових текстів і розкриття їх справжнього змісту. [22. ст.57]

В гуманітарних науках з допомогою тлумачення визначається спосіб визнання різних об'єктів людської культури чи розуміння мовних, в тому числі писемних джерел. Відомий російський юрист Н.М.Коркунов відмітив: «Толкование, как и критика, не составляет исключительной принадлежности юридических наук; напротив, оно встречается во всех науках, имеющих дело с письменными источниками, например, в истории, богословии». [9. ст.340] Саме в останньому значенні використовується даний термін, коли мова йде про тлумачення права. Проте сам термін «тлумачення права» може розумітися: по-перше, як визначений розумовий процес, направлений на встановлення змісту норм права. В такому розумінні тлумачення права находить своє вираження в сукупності способів його інтерпретації. По-друге, під тлумаченням розуміється результат вказаного розумового процесу, вираженого в сукупності суджень, в яких розкривається, відображається зміст тлумачних норм. Наприклад, в коментарях до Конституції України, коментарі до Кримінального кодексу України дається роз'яснення кожної статті.

Щоб визначитись з поняттям тлумачення Конституції і законів, важливо вияснити, як в теоретичній літературі розуміється термін «тлумачення», оскільки тлумачення Конституції і законів підкоряється загальним закономірностям і методиці інтерпретаційної діяльності по тлумаченню норм права. Замітимо, що в юридичній літературі немає єдиного розуміння по відношенню об'єкта тлумачення, об'єму і виду тлумачення, його наслідків. Одні автори використовують термін «тлумачення права», інші вважають, що тлумаченню належить не право чи система норм, а відповідний нормативно-правовий акт, і резонно приймати терміни «тлумачення закону» чи «тлумачення нормативно-правового акта». [14. ст.323] Більшість авторів використовують термін «тлумачення норм права». [7. ст.440]

Тлумачення правових норм може бути офіційним і неофіційним. Офіційне роз'яснення Конституції, законів підштовхує до одноманітного їх розуміння і використання, а в кінцевому результаті, єдності закону в країні. Воно може бути розширеним і обмеженим, комплексним, нормативним, казуальним, адміністративним і т.д..