Однак конституційно визнаний примат міжнародного права (міжнародних договорів) не має абсолютного характеру і, як правило, не стосується власне основного закону. Ця теза є своєрідним постулатом, який ґрунтується на ідеї державного суверенітету. У зв'язку з цим у Білорусі не припускається укладання міжнародних договорів, які суперечать конституції, а в Монголії застережена необхідність відповідності договорів конституції. За змістом ст. 6 Конституції Грузії примат визнається лише за тими договорами, які їй відповідають.

Іноді верховенство конституції у співвіднесеності з міжнародними договорами встановлене у непрямий спосіб. За приклад може слугувати положення ч. 2 ст. 9 Конституції України, відповідно до якого укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Подібні або близькі за змістом положення включені до основних законів Вірменії, Іспанії, Молдови, Франції та деяких інших держав.

Важливим є і те, що існує тенденція до встановлення фактичного пріоритету міжнародних договорів, які унормовують процеси європейської інтеграції, відносно окремих положень основних законів держав-учасників таких процесів. Цю тенденцію відображає передбачена тими ж конституціями передача частини повноважень державних органів певним міжнародним організаціям і установам. Але відповідна тенденція не заперечує юридичних властивостей конституції, її найвищої сили як основоположного акта національного права, значення конституційного регулювання для функціонування не тільки держави, а й суспільства загалом.

Закріплення принципів міжнародного права

Потрібно звернути увагу на те, що основні принципи міжнародного права як основні правові гарантії знайшли своє закріплення у:

- Статуті Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) (1945 р.),

- Декларації про принципи міжнародного права (далі - Декларація) (1970 р.),

- Заключному акті (1975 р.).

Статут ООН і Декларація називають тільки сім принципів міжнародного права:

1) незастосування сили або загрози силою;

2) мирного вирішення міжнародних спорів;

3) невтручання;

4) співробітництва;

5) рівноправ'я і самовизначення народів;

6) суверенної рівності держав;

7) добросовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом [9, с. 208].

Заключний акт 1975 року додатково назвав ще три принципи міжнародного права:

1) територіальної цілісності;

2) поваги прав людини;

3) непорушності кордонів.

Останній принцип визнано лише щодо європейського регіону, а це означає, що цей принцип не може вважатися універсальним [10, с. 48-49].

Необхідно зазначити, що фахівці із зазначеної проблематики не обмежуються цією кількістю вищезазначених принципів. Більшість науковців вважають, що не існує абсолютно вичерпного і точного переліку основних принципів міжнародного права. Внаслідок цього перед органами національної юстиції постають певні труднощі, оскільки незрозуміло, які принципи і норми мають пріоритет перед внутрішнім законодавством країни.

Таким чином, важливою і водночас малодослідженою проблемою є питання ефективності впливу принципів міжнародного права на національні суспільні відносини. Можна стверджувати, що ефективність впливу принципів міжнародного права, передусім, залежить від того, наскільки повно й точно відобразились в останніх зовнішні закономірності міжнародного розвитку із врахуванням внутрішніх особливостей національного права.

Висновок

Ефективність впливу принципів міжнародного права на національну систему залежить від розробленості правових засобів держави, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин. Безперечно, дієвість залежить також від рівня наукової розробки самих принципів міжнародного права, від того, наскільки вони сприймаються юридичною практикою певної країни, наскільки відпрацьованими є форми, методи їх матеріалізації в реальних суспільних відносинах.

Принципи міжнародного права як регулятори суспільних відносин, мають загальну цілеспрямованість і визначають перспективи розвитку не тільки права, а й суспільства та сучасної держави в умовах глобалізації.

Використана література

1. Шаповал В. Конституція і міжнародне право: до питання про взаємозв'язок і взаємовплив / В. Шаповал // Право України. - 2009. ? №7. - С. 88-94.

2. Міжнародне право: [навч. посіб.] / [за ред. М. В. Буроменського]. -К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с.

3. Теліпко В. Е., Овчаренко А. С. Міжнародне публічне право: [навч. посіб.] / [за заг. ред. В. Е. Теліпко]. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 608с.

4. Васечко Л. О. Взаємозв'язок національного і міжнародного права: сучасний погляд / Л. О. Васечко // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - №1. - С. 35-41.

5. Конституция Грузии от 24 августа 1995 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://firussia.webege.com/countries/georgia/constitution/Georgia_ constitution_1.html

6. Конституция Португальской Республики от 2 апреля 1976 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://forlawyer.com.ua/konstitucii/konstituciya-portugalii/899-konstituciya portugalii.html

7. Конституция Итальянской Республики от 22 декабря 1947 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://italia-ru.com/page/konstitutsiya-italyanskoi-respubliki

8. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://constitution.kremlin.ru.

9. Міжнародне право. Основи теорії: [підручник] / [за ред. В. Г. Буткевича]. - К.: Либідь, 2002. - 608 с.

10. Международное право: [учебник] / [отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова]. - М.: Междунар. отношения, 2003. ? 720 с.

11. Конституция Республики Албания от 21 октября 1998г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://worldconstitutions.ru/archives/104.

12. Конституция Португальской Республики от 2 апреля 1976г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://worldconstitutions.ru/ archives/141

13. Конституция Итальянской Республики от 22 декабря 1947г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://italia-ru.com/page/konstitutsiya-italyanskoi-respubliki

14. Конституція України від 28 червня 1996р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

15. Конституция Южно-Африканской Республики принята 8 мая 1996 г. с поправками, внесенными Конституционными Собраниями 11 октября 1996 г. - Преамблуа. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://worldconstitutions.ru/archives/78