ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні не тільки створює нові можливості для виробництва та реалізації різноманітної продукції, але й підвищує вимоги до її якості. Підприємства-виробники, реалізатори та постачальники товарів прагнуть забезпечити себе гарантіями від поставки недоброякісної продукції та закріпити ефективний механізм перевірки поставленої їх продукції по якості та кількості.

На сьогоднішній день існує ряд нормативно-правових актів, які регулюють цивільні правовідносини щодо прийому-передачі товарів як виробничо-технічного призначення, так і продуктів харчування. До основних з них відносяться Цивільний кодекс України, Особливі умови поставки, Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» (П-6), Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» (П-7), а також договори та інші документи, які між собою погодили сторони та визнають їх як обов'язкові у процесі договірних відносин.

Поряд з цим, на нашу думку, таке правове регулювання не в повній мірі відповідає потребам цивільного обороту. Перш за все, необхідно зазначити, що Цивільний кодекс лише закріплює основні принципи, якими повинен користуватись суб'єкт договірних відносин у процесі приймання продукції по якості та кількості, а зазначені інструкції були прийняті відповідно в 1965 та 1966 року, а тому окремі їх положення застаріли та підлягають докорінній зміні.

У зв'язку з цим, основними завданнями даної роботи буде з'ясування змісту вказаних нормативно-правових актів з метою аналізу їх відповідності сучасному цивільному та іншому законодавству та визначення основних моментів технології забезпечення безпеки прийомки товарів матеріально-технічного призначення, відповідно до даних документів.

Технологія забезпечення безпеки приймання продукції матеріально-технічного призначення

приймання товар продукція імпортний

Для забезпечення безпеки прийомки товарів матеріально-технічного призначення необхідно дотримуватись правил приймання товарів матеріально-технічного призначення по кількості та якості. Тому, детально розглянемо дану технологію забезпечення безпеки приймання товарів виробничо-технічного призначення по якості та кількості.

Процедура приймання товару і до цього дня залишається наріжним каменем у відносинах між постачальником і покупцем. Один із способів забезпечити себе від непорозумінь, пов'язаних з прийманням товару, - це слідувати Інструкціям П-6 і П-7.

Цивільним кодексом України встановлено правила, згідно з якими в угодах купівлі-продажу або поставки товар повинен бути переданий покупцеві в належній кількості, а також належної якості. Тільки в цьому випадку обов'язки продавця (постачальника) можуть вважатися виконаними.

Цивільний кодекс регламентує обов'язок покупця перевірити отриманий товар за якістю і кількістю в порядку і в строки, встановлені правовими актами, договором і звичаями ділового обороту.

Для постачальника важливо визначити момент переходу ризиків загибелі або пошкодження товару і «прив'язати» до нього момент, коли покупець повинен здійснити певні дії, спрямовані на отримання товару. Покупець у свою чергу зацікавлений у тому, щоб отримати товар належної якості, а не кота в мішку. Не менше значення для покупця має можливість заявити претензію, якщо якість отриманого товару не відповідає тому, про який він спочатку домовився з постачальником.

Цивільний кодекс наказує, щоб порядок та умови перевірки якості товару, які будуть застосовуватися постачальником і покупцем, були одними й тими ж і щоб вони відповідали правилам, встановленим законом, іншими правовими актами або обов'язковими вимогами державних стандартів. Тобто узгодження умов і порядок приймання товарів за якістю повинні бути прописані в договорі поставки. Таким чином, детальний опис у договорі процедури приймання товару є запорукою тривалих, вільних від безпідставних претензій, відносин. Чим точніше в договорі буде описаний весь процес, починаючи з отримання товару від постачальника або перевізника і закінчуючи складанням актів та рекламацій, тим менше у сторін шансів стати учасниками судового розгляду.

Основні моменти процедури приймання товару

При складанні проекту договору купівлі-продажу або поставки доцільно включити до статті, що описує процес отримання та приймання товару покупцем, вказівка на застосування до нього норм, що містяться у двох документах: в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (далі Інструкція П-6) і в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (далі - Інструкція П-7), в частині, що не суперечить чинному цивільному законодавству, а також з урахуванням правил, встановлених самим договором. Господарська та судово-арбітражна практика визнають Інструкції П-6 і П-7 одними з істотних компонентів ділового обороту. Таким чином, якщо сторони хочуть максимально забезпечити себе від непорозумінь, пов'язаних з прийманням товару, необхідно включити в договір умови про використання зазначених Інструкцій. Проте слід мати на увазі, що положення Інструкцій П-6 і П-7 про приймання товару за кількістю та якістю відповідно можуть застосовуватися покупцем лише в тому випадку, якщо це передбачено договором поставки. Договір має пріоритет над положеннями згаданих вище інструкцій. Крім того, не зайвим буде враховувати співвідношення Інструкцій П-6 і П-7 з іншими нормативними документами (наприклад, державними і галузевими стандартами, норми яких застосовуються навіть у разі розбіжностей з Інструкціями).

Процедура приймання

Процес прийняття товару покупцем умовно можна розділити на кілька етапів:

1) приймання товару за кількістю місць відповідно до супровідних документів;

2) огляд товару на предмет наявності явних (видимих) зовнішніх пошкоджень (дефектів) або пошкоджень упаковки;

3) приймання товару за кількістю (перевірка внутрішньотарної нестачі) і комплектності;

4) приймання товару за якістю, у тому числі визначення наявності прихованих дефектів, заводського браку і т. п.;

5) виявлення недоліків, усунення яких передбачено гарантійними зобов'язаннями постачальника або виробника.

При цьому покупець може одержати товар як від перевізника, так і безпосередньо від постачальника.

Приймання товару за кількістю

Як ми вже згадали, приймання товарів за кількістю включає в себе як мінімум два етапи: перевірку за кількістю місць і перевірку за комплектністю. Як тільки співробітники покупця завершили перевірку вантажу за кількістю місць і запевнили приймання товару, настає момент переходу ризиків і права власності з постачальника на покупця. Цей момент і є та точка часу, починаючи з якої постачальник вважається виконав свій обов'язок щодо передачі товару покупцеві. Такою точкою часу може бути:

ѕ момент передачі товару покупцеві на складі постачальника (найпростіший варіант - одержувач перераховує товар і засвідчує своїм підписом наявність кількості місць, що збігається з зазначеним в товарній накладній);

ѕ момент здачі постачальником товару перевізнику для доставки його покупцеві;

ѕ момент отримання покупцем товару від перевізника (якщо договором передбачено обов'язок постачальника доставити товар).

В Інструкції П-6 на цей рахунок виділено наступне: «При прийманні вантажів від органу транспорту підприємство-одержувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов'язане вимагати від органів транспорту видачі вантажу по кількості місць або вазі у всіх випадках, коли такий обов'язок покладений на них правилами, які діють на транспорті, та іншими нормативними актами». У разі виявлення розбіжностей між фактичними даними і даними, зазначеними в супровідних документах, покупець зобов'язаний вимагати від перевізника складання відповідного акту, а якщо перевізник неправомірно відмовляється від цього,то оскаржити таку відмову в установленому порядку.

Рекомендації

В акті про недостачу продукції обов'язково треба вказати:

ѕ найменування та адресу відправника (виробника) та постачальника;

ѕ дату і номер телеграми про виклик представника відправника;

ѕ дату і номер рахунку-фактури та транспортної накладної (коносамента);

ѕ дата відправлення продукції зі станції відправлення або зі складу відправника;

ѕ дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту чи розкриття вагона, контейнера і т. д., час доставки продукції на склад одержувача;

ѕ номер і дата комерційного акта (якщо він складався);

ѕ умови зберігання продукції на складі одержувача до її приймання, а також відомості про те, що зважування проводилося на справних терезах. Існує прецедент відмови арбітражного суду в задоволенні вимоги одержувача товару (позивача) про визнання надходження товару з нестачею, оскільки його зважування проводилося на несертифікованих терезах, які не пройшли перевірку;

ѕ стан тари та упаковки на момент огляду продукції, дата розкриття тари;

ѕ порядок відбору продукції із зазначенням підстав (при вибірковій перевірці);

ѕ за чиєю вагою або пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена продукція, справність пломб і т. д.;

ѕ транспортне маркування і маркування відправником місць;

ѕ яким способом визначено кількість продукції, якої бракує, чи могла вона вміститися в тарне місце, вагон, контейнер і т. д.;

ѕ точна кількість продукції, якої бракує, її вартість;

ѕ висновок про причини і місце утворення нестачі;

ѕ інші дані, які, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті.

Крім того, Інструкцією П-6 прямо встановлено можливі місця приймання товарів «за вагою брутто і за кількістю місць продукції, що поставляється в тарі». Такими місцями можуть виступати:

ѕ склад одержувача - при доставці продукції постачальником;

ѕ склад постачальника - при вивозі продукції одержувачем;

ѕ місце розкриття опломбованих або місце розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів або склад органів транспорту - при доставці і видачі продукції органом залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту.

Приймання здійснюється в досить стислі терміни, які не повинні перевищувати 10 днів. Виняток зроблено лише для районів Крайньої Півночі, де з-за специфічних транспортних умов максимальний термін приймання становить 60 днів. На даному етапі приймання товару повинно проводитися як мінімум двома співробітниками, які призначаються керівником організації (це можуть бути, наприклад, складські працівники).

Наступний етап у перевірці кількості товару, що надійшов - це приймання товару по внутрішньотарній кількості або вазі нетто. Інструкція П-6 затверджує: «Приймання продукції, що надійшла в справній тарі, за вагою нетто і кількістю товарних одиниць у кожному місці проводиться, як правило, на складі кінцевого одержувача». Умова ця цілком логічна, оскільки цілісність упаковки товару не повинна порушуватися ні в шляху проходження до складу покупця, ні на складі постачальника, якщо покупець сам забирає товар. Якщо ж цю умову порушено, то необхідно перевірити товар на наявність внутрішньотарних нестач.