Одержання неправомірної вигоди означає прийняття службовою, або обіцянка у прийнятті особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи служб, становища. Способи давання - одержання хабара можуть бути різними (полягати у безпосередньому врученні предмета хабара служб, особі, її рідним чи близьким, передачі його через посередника чи третіх осіб, бути завуальованим у зовні законну угоду і мати вигляд цілком закон, операції -- премії, погашення боргу, договору купівлі-продажу, кредиту тощо) і для кваліфікації одержання хабара значення не мають. Відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими носіями владних повноважень. Одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за покровительство чи потурання також слід розцінювати як одержання хабара [8, с. 1105].

Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, виконала чи не виконала служб, особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати. Вчинені хабарником за винагороду дії можуть бути як цілком законними (належати до його компетенції, здійснюватися в установленому порядку тощо), так і неправомірними. Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, до чи після вчинення обумовлених дій був отриманий хабар. Одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, вчинене нею слід кваліфікувати як замах на одержання хабара [14].

В кримінальному кодексі, враховуючи нещодавно прийняті зміни та доповнення необхідно виділити наступні види одержання хабара:

1) Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368);

2) Незаконне збагачення (стаття 368-2);

3) Зловживання впливом (Стаття 369-2);

4) Провокація підкупу (стаття 370) [6, c. 165].

Давання неправомірної вигоди полягає у передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно або вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати з використанням влади чи службового становища. Склад давання хабара утворюють і дії службової особи, яка віддала розпорядження (наказ) підлеглому добиватися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Якщо ж службова особа лише рекомендувала підлеглому добиватися благ, пільг чи переваг за хабар, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара, а за наявності певної мети -- як провокація хабара. Давання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова, особа прийняла хоча б частину хабара [8, с. 1105].

Якщо запропонований хабар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином, прав, оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій особи, яка одержує хабар.

Існують такі види давання неправомірної вигоди:

Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369);

Підкуп службової особи, юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(стаття 368-3);

Підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 368-4);

Підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації (стаття 354) [6, c.164-165].

Розділ 2. Елементи криміналістичної характеристики хабарництва

Хабарництво завдає серйозної шкоди суспільству, авторитету державних та інших установ і організацій, дискредитує службових осіб і державних службовців. Розрізняють декілька видів хабарництва: без участі посередників і за участю таких; без змови і за попередньою змовою групою осіб; поєднане з вимаганням хабара і без такого. Хабар може даватися за певні конкретні дії (бездіяльність) у вигляді:

1) хабара-підкупу (до вчинення дії);

2) хабара-подяки (після вчинення дії);

3) систематичних (регулярних) винагород (хабар за заступництво, за «дах»).

Особливістю хабарництва є його високий ступінь латентності. На думку більшості фахівців, латентність хабарництва становить від 95 до 98%. Так, тільки у сфері підприємництва 40% підприємців у всьому світі змушені давати хабара. В цьому розділі я проведу детальний аналіз окремих елементів криміналістичної структури злочинів цієї групи [10, c.147].

2.1 Способи вчинення злочину

Давання хабара - це передача посадовій особі грошей чи майнової цінності (предмета хабара) за рахунок коштів особи, яка дає хабар, або за рахунок коштів державної, громадської, приватної організації [17, c. 372].

Для розслідування і розкриття такого злочину з точки зору криміналістики важливим є дослідження способу його вчинення, оскільки він виступає основним елементом формулювання слідчих версій. Існують різні способи передавання хабара. На думку одних науковців способом його вчинення може бути передавання предмета хабара з «рук у руки», перерахуванні грошових коштів на поточні рахунки в банках, передавання хабара у вигляді подарунка на день народження, у вигляді виконання ремонтних робіт без сплати, надання путівки без сплати її вартості, під виглядом трудової угоди та ін.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відзначається, що хабар може даватись та одержуватись і в завуальованій формі -- під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи тощо) [12].

На думку інших:

- передача за заниженими цінами державної власності підприємницьким структурам безпосередньо, без продажу через аукціони;

- дозвіл на створення комерційних структур з метою передачі в них коштів підприємства;

- укладення збиткових для держави комерційних угод про здачу в оренду будинків чи інших об'єктів;

- видача банківських кредитів і позичок без одержання зобов'язань по їх поверненню;

- приховання наданих кредитів у зв'язку з їх нецільовим використанням;

- сприяння у створенні фіктивних підприємств без їх юридичного оформлення та реєстрації у відповідних органах;

- відмова конкурентам підприємницьких структур у реєстрації за надання одноразового хабара або за їх постійне отримання чиновниками, які підтримують конкурента;

- дача хабара адміністративним, податковим органам за підтримку недобросовісної конкуренції з боку окремих підприємців;

- видача пільгових ліцензій для відкриття тієї чи іншої комерційної структури;

- фальсифікація матеріалів документальної ревізії, аудиторської перевірки, відомостей про оподатковувані податком кошти, фальсифікація податкових декларацій [5, c.247].

На даний час хабарі досить поширені у всіх сферах діяльності, однак існують такі, в яких хабарництва просто не повинно буди, адже їх діяльність базується на протидії цього антисоціального явища, наприклад правоохоронні структури на кшталт міліції, прокуратури чи суду, однак саме завдяки цим органам хабарництво займає значний рівень серед злочинів проти встановленого порядку здійснення службової діяльності.

криміналістичний слідчий злочин хабарництво

2.2 Способи приховування злочину

Для злочинів у сфері службової діяльності характерно приховування злочину в цілому, приховування факту участі посадової особи в злочині (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, видавання завідомо неправдивого документа, одержання та провокація хабара), приховування слідів злочину (службове підроблення).

Головними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація обліку й звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину; підписання актів здачі-прийняття замовлених послуг без їх існування тощо.

Крім того, такий злочин як службове підроблення сам є способом приховування інших злочинів у сфері службової діяльності, наприклад хабарництва.

Способи приховування хабарництва - це сукупність прийомів, спрямованих на протидію правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, є частиною злочинної дії і здійснюється в процесі вчинення злочину або після нього [5, c. 248].

Способи приховування хабара, які визначаються двома групами чинників. З одного боку - суб'єктивними інтересами й можливостями хабародавця, з іншого - об'єктивною обстановкою, що сприяє хабарництву або перешкоджає йому. Незважаючи на різноманіття структур, способи приховування хабарів досить типові. Це:

- підробка в документах або виготовлення нових про прийом на роботу, організацію нових посадових структур;

- виправлення дат, підробка підписів у документах, які фіксують відкриття приватних підприємств, та ін.;

- підготовка неправомірних управлінських рішень про надання монопольного права торгівлі нафтопродуктами або електроенергією;

- виготовлення документів на аукціонну ціну будинків і споруд, які вуалюють неіснуючими недоліками останніх;

- поширення відомостей про сувору дисципліну й непідкупність окремих чиновників установи з метою створення маскувальної «ширми» [13, c. 145].

На основі аналізу слідчої практики про хабарництво можна також виділити ще кілька способів приховування злочину:

- використання посередників;

- знищення (фальсифікація) слідів злочину;

- організація неправдивого алібі; оформлення фіктивних договорів;

- оформлення предмета хабара як офіційну виплату, виграш, благодійний внесок і т.д.

2.3 Місце, обстановка, типова “слідова картина”

ас вчинення злочину сприяє з'ясуванню можливості його здійснення останнього у певний період, а також установленню причетності тієї чи іншої особи до злочинної події. З'ясування часу дачі хабара може сприяти визначенню тривалості злочинних дій, їх організації, зв'язку з іншими вчиненими злочинами. При розслідуванні хабарництва встановлення часу вчинення діяння дозволяє встановити причини й умови, що цьому сприяють, рівень криміногенної обстановки на підприємстві або в установі.

Одним з елементів криміналістичної характеристики є місце передачі хабара, яке визначається залежно від того, який вид мав хабар - упредметнений (матеріальні цінності, гроші, антикваріат) чи неупредметнений (накази, ліцензії, дозволи тощо) [9, c. 224].

Місцем передачі хабара можуть бути:

- службовий кабінет посадової особи;

- квартира, дача або машина хабародавця чи хабарника;