основною метою законодавця було захистити право власності на землю, запобігти можливим зловживанням та мінімізувати вплив інших дестабілізаційних чинників. Однак таке беззастережне відстоювання права власності не завжди відповідає як інтересам держави, так і довгостроковим інтересам самих приватних власників. З огляду на те, що проведення в Україні Євро-2012, безумовно, сприятиме розвитку всіх галузей економіки України та дозволить підняти рівень життя та добробуту більшої частини населення, видається необхідним суттєво вдосконалити ту частину законодавства України, яке регулює питання примусового відчуження земель приватної власності з мотивів суспільної необхідності ([18]). Слід зазначити, що спроби уніфікувати положення про примусове відчуження земель приватної власності вже робилися. Так,19 квітня 2007 р. ВР прийняла Закон № 2141 "Про вилучення земель права приватної власності", який не встановлює критеріїв, за якими орган влади має право обирати для вилучення ту чи іншу ділянку, фактично залишаючи це на розсуд чиновників. Так само він не встановлює чіткого механізму викупу та примусового відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Крім того, деякі статті заперечують одна одну: наприклад, ст.8 вказаного Закону встановлює, що викуп земельної ділянки можливий лише за згодою власника, однак не встановлює правових наслідків його відмови. Водночас ст.13 передбачає, що в разі відмови власника від викупу ділянки для суспільних потреб або неукладення угоди у встановлений законом строк орган місцевої чи державної влади "звертається з позовом до суду про викуп земельної ділянки". Ці та інші недоліки зумовили повернення цього Закону Президентом у ВРУ на доопрацювання як такого, що не забезпечує гарантовану Конституцією непорушність права приватної власності, є концептуально недосконалим і не визначає механізмів законного та справедливого примусового відчуження земельних ділянок. 6. Момент укладення договору Згідно ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції ([4,c.724]). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Отже вищевказана стаття, встановлює загальні правила щодо визначення моменту, з якого договір вважається укладеним. Чітке визначення в кожному конкретному випадку цього моменту є необхідним, оскільки саме з цього моменту виникають права і обов'язки сторін. Частина перша коментованої статті визначає момент укладення так званих консенсуальних договорів, до числа яких належить більшість цивільно-правових договорів. Якщо зроблена однією стороною пропозиція укласти договір містить всі істотні умови майбутнього договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (тобто, є офертою), а відповідь іншої особи про прийняття оферти є повною і безумовною (отже, є акцептом), договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка зробила пропозицію, (оферентом) відповіді від іншої особи (акцептанта). Крім консенсуальних існують і так звані реальні договори, для укладення яких однієї лише згоди сторін недостатньо. Для укладення реальних договорів крім згоди сторін необхідно вчинення певної дії, як правило, - передання майна. Відповідно до ч.2 статті, що коментується, реальний договір вважається укладеним саме з моменту передання майна або вчинення іншої певної дії. До числа реальних договорів належать, зокрема, договори довічного утримання, позики та деякі інші. Так, наприклад, відповідно ст.1046 ЦК договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір може бути консенсуальним або реальним, але якщо відповідно до законодавства або домовленості сторін він має бути нотаріально посвідчений, він вважається укладеним лише з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо відповідно до законодавства договір підлягає обов'язковій державній реєстрації, він вважається укладеним з моменту такої реєстрації. Якщо відповідно до законодавства договір підлягає і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна тощо), він вважається укладеним лише з моменту державної реєстрації. Завдання Завдання 19.1 Складіть таблицю "Засновницькі документи господарських товариств та їх зміст". Господарські товариства - це підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької, діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до такого критерію як межі відповідальності Закон "Про господарські товариства" розрізняє розрізняє товариства: а) акціонерне; б) з обмеженою відповідальністю; в) з додатковою відповідальністю; г) повні; д) командитні. Три перших види товариств: акціонерне, з обмеженою відповідальністю та з додатковою відповідальністю) створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. Це статутні господарюючі суб'єкти - підприємства колективної (спільної часткової) власності. Повне і командитне товариство діють на підставі установчих договорів. Установчий договір і статут Засновницький договір Товариства: Повне і командитне Акціонерне; товариства З обмеженою відповідальністю; З додатковою відповідальністю. Завдання 19.2 Складіть проект генерального доручення від імені фізичної особи ДОРУЧЕННЯ на представництво інтересів Видане Шевцовій Людмилі Дмитрівні, юрисконсульту фірми "Право" (м. Донецьк, пр. Перемоги, 12) у тому, що їй доручається представництво інтересів ЗАО "Інтербуд" в усіх державних, кооперативних і громадських установах з усіх питань, пов'язаних із перевезеннями товарно-матеріальних цінностей ЗАО "Інтербуд" по території України та за її межами. Для виконання представницьких функцій їй надаються такі права: отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних й адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві й третім особам; укладати всі дозволені законом угоди, одержувати належне довірителю майно, розписуватися й здійснювати всі інші законні дії, пов'язані з виконанням цього доручення. Повноваження, надані цим дорученням, не можуть бути передані іншим особам. Термін дії доручення: з 12 березня 2009 р. по 12 березня 2011 р. Доручення зареєстроване за № 249/2 12 березня 2009 р. Генеральний директор ЗАО "Інтербуд” (підпис) І.В. Соловйов Задача № 19.1 За договором перевезення залізниця зобов'язана була доставити товариству "Одяг" три контейнери трикотажних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю 2000 грн. стала непридатною, а решта забрудненою. Внаслідок знижки вартість трикотажу складала до 1000 грн. Залізниця претензію товариства "Одяг" задовольнила у сумі 3000 грн., а частину стягнення недоодержаного планового прибутку в сумі 2000 відхилила. У зв'язку з цим товариство, посилаючись на ст.611 ЦК України та п.143 Статуту залізниць, просило господарський суд стягнути із залізниці 2000 грн. Чи належить задоволенню позов товариства "Одяг"? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність особа за пошкодження, недостачу та втрату вантажу. Згідно умов задачі, правові відносини належать до договірних правовідносин,що виникають і змінюються на основі договорів перевезення, - основного виду договорів, які регулюють транспортну діяльність. Частина 1 статті 908 Цивільного кодексу України передбачає, що такий договір має бути засвідчений відповідним письмовим документом. Загальні умови перевезення визначаються міжнародними угодами, законами України та низкою спеціальних нормативних актів. Основним законом, який містить загальні положення щодо перевезення, є Цивільний кодекс України. Стаття 908 Цивільного кодексу передбачає можливість визначення умов перевезення самим договором. Проте на практиці це положення має суттєві обмеження, що обумовлені специфікою транспортної діяльності, яка матеріально є складним технологічним процесом, а юридично набуває все більш публічно-правового характеру. Фактично сторони визначають умови конкретного виду перевезення лише в межах норм транспортного законодавства, які позбавляються диспозитивного характеру і набувають імперативності. Договір перевезення вантажу - це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.2 с.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Тобто перевізник не зобов'язаний відшкодовувати доходи, які одержувач або відправник міг б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було б порушене (упущену вигоду). Аналогічне правило щодо обсягу відповідальності перевізника міститься і в транспортному законодавстві, де більш деталізовано порядок його визначення. Оскільки залізниця несе відповідальність за пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди (ч.2 ст.924 ЦК України), позов товариства "Одяг" не належить задоволенню. . В ст.114 СЗ України передбачається, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість (п.114 СЗ України). Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Задача 19.2 Майстерня по виготовленню і ремонту меблів уклала договір з клубом про ремонт п'яти крісел. Крісла були вивезені до майстерні і відремонтовані достроково (за п'ять днів до закінчення строку). Адміністрацію клубу повідомили про виконання замовлення, але крісла забрані не були. Через 10 днів у майстерні виникла пожежа, внаслідок якої частина майна була пошкоджена, в тому числі повністю згоріли крісла. Адміністрація клубу зажадала виготовити нові крісла, оскільки такі можливості майстерня мала. Однак дирекція майстерні, не заперечуючи зіпсуття крісел в результаті пожежі, заново виготовити їх відмовилася. Свою відмову вона мотивувала неможливістю виконати зобов'язання: замовлення було прийняти на ремонт крісел, а не на виготовлення, замовник же (клуб) не вивіз своєчасно відремонтовані крісла. Обдумайте доводи сторін. Як повинен бути вирішений даний спір? Загальні правові норми, що регулюють відносини підряду, містяться в ЦК України (гл.61). Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Стаття 855 ЦК України прямо вказує,що підрядник несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи (ст.842 ЦК).