Зміст

Вступ

1 Об'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особової частини Кримінального кодексу

1.1 Об'єкт злочину, як елемент складу злочину

1.2 Об'єктивна сторона складу злочину Умисне тяжке тілесне ушкодження

2 Суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особової частини КК

3 Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження

4 Розмежування складу злочину Умисне тяжке тілесне ушкодження з суміжними складами злочинів

5 Практична частина

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави - захищати життя людини [1]. Одними з найважливіших особистих благ людини є життя та здоров'я особи. Таким чином належна кримінально-правова охорона здоров'я людини -- важливе завдання кримінального права, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосування кримінального закону[2].

На виконання цього завдання в Особливій частині КК передбачено самостійний Розділ ІІ «Злочини проти життя та здоров'я особи». Заподіяння шкоди зазначеним об'єктам є, як правило, не відновлювальною шкодою, у зв'язку з чим значна частина злочинів проти життя та здоров'я особи за ступенем тяжкості визнаються тяжкими та особливо тяжкими злочинами, тому тема даної роботи Умисне тяжке тілесне ушкодження є досить актуальною[3, 35].

Мета даної роботи дослідити і охарактеризувати склад злочину передбачений статтею 121 Кримінального кодексу України - «Умисне тяжке тілесне ушкодження», визначити такі юридично значущі ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону даного злочину. Розглянути кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження та розмежування даного складу з суміжними складами злочинів.

Логіка дослідження зумовила наступну структуру курсової роботи: вступ, 5 основних розділів, 2 підрозділу, висновки, список використаних джерел із 19 найменувань. Загальний обсяг роботи 84 сторінки.

1 Об'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особливої частини Кримінального кодексу

1.1 Об'єкт злочину, як елемент складу злочину

Основною групою злочинних посягань на здоров'я є заподіяння тілесних ушкоджень. Залежно від ступеня тяжкості тілесні ушкодження поділяють на:

1) тяжкі тілесні ушкодження;

2) тілесні ушкодження середньої тяжкості;

3) легкі тілесні ушкодження [3,41].

Статтею 121 Особливої частини Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисні тяжкі тілесні ушкодження, а саме:

1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого,- карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років [4].

Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом [3,12]. У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину (вони в сукупності називаються суб'єктивними ознаками складу). У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину [5].

Вирішення питань кваліфікації злочину неможливо без дослідження його об'єкта. Правильне встановлення об'єкта злочинного посягання має важливе теоретичне та практичне значення. Воно сприяє з'ясуванню соціальної суті злочину, зокрема характеру і ступеня його суспільної небезпечності. Залежно від об'єкта злочинних посягань побудована Особлива частина КК. Юридичне значення об'єкта злочину полягає насамперед у тому, що він є обов'язковим елементом будь-якого складу злочину [6].

Взагалі, об'єкт злочину, як елемент складу злочину - це права і свободи громадянина, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду.

Структурну основу об'єкта злочину утворюють суб'єкти прав і свобод, самі права і свободи, що їм належать, а також предмети, діючи на які винна особа посягає на ці права.

Під родовим (груповим) об'єктом злочинів розуміють сукупність прав і свобод громадянина, що порушуються при посяганні на конкретну сферу [3,7], які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм [5].

Родовим об'єктом злочинів, що містяться у ІІ розділі Особливої частини КК є сукупність прав людини на життя, здоров'я, особисту (тілесну) недоторканість, на охорону здоров'я і медичну допомогу[3,35].

Найбільше значення як для правотворчої, так і для правозастосовної діяльності має безпосередній об'єкт злочину [5]. Під ним слід розуміти права і свободи громадянина, що порушуються вчиненням конкретного злочинного діяння [3,7], та які поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким завдається шкоди злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину [5].

Безпосереднім об'єктом тілесного ушкодження є здоров'я людини.

Тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних [3,41]. Будь-яке тілесне ушкодження незалежно від ступеня його тяжкості заподіює певну шкоду здоров'ю людини, а посягання злочинця на здоров'я порушує право людини на здоров'я.

Здоров'я звичайно прийнято визначати як нормальне функціонування тканин і органів тіла людини. Здоров'я людини може бути об'єктом тілесного ушкодження з моменту початку пологового процесу. Закон однаковою мірою охороняє здоров'я будь-якої людини незалежно від того, яким є це здоров'я фактично (здоров'я бездоганно здорової людини, здоров'я хворого, божевільного, людини, яка перебуває в безнадійному стані внаслідок травм, хвороби, тощо), а також незалежно від її моральних якостей, віку (немовляти, старого), службового становища тощо.

Тілесним ушкодженням є посягання на здоров'я іншої людини. Заподіяння самому собі тілесного ушкодження, навіть тяжкого, за загальним правилом не є злочином і тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, коли, порушуючи державні та суспільні інтереси, воно є засобом вчинення іншого злочину. Так, ухилення від військової служби, вчинене військовослужбовцем шляхом заподіяння собі тілесного ушкодження, містить склад злочину, передбаченого ст. 409 КК [2].

Отже, об'єктом злочину, передбаченого статтею 121 КК є право людини на здоров'я . Обов'язковою ознакою цього злочину є потерпілий. Ним може бути лише людина - громадянин України, особа без громадянства, іноземець. Предметом злочину є тіло особи, ушкоджуя яке злочинець посягає на здоров'я потерпілого, і тим самим порушує право людини на здоров'я. [7].

1.2 Об'єктивна сторона складу злочину «Умисне тяжке тілесне ушкодження»

Об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Характерними ознаками об'єктивної сторони, злочину вказаного в статті 121 утворюють:

1) діяння (дія або бездіяльність);

2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження;

3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками [7].

Щодо спричинення тілесного ушкодження, то в юридичній літературі дається таке кримінально-правове поняття тілесного ушкодження: це протиправний винний фізичний або психічний вплив на чужий організм, який полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин [8].

При вчиненні розглядуваного злочину шляхом дії може бути застосовано як фізичний вплив на потерпілого (завдання удару, спричинення опіку та ін.), так і психічний (погроза або залякування, що викликали душевну хво­робу та ін.). Для заподіяння тілесного ушкодження винний може застосувати м'язові зусилля свого тіла або різні знаряддя (ніж, ціпок тощо), а також привести в дію різні механізми і речовини (пістолет, отруту та ін.). Винним для цього можуть бути використані фактори природи, джерела підвищеної небезпеки, обстановка стихійного лиха тощо.

При заподіянні тілесного ушкодження шляхом бездіяльності йдеться про невчинення винним дії, яка б запобігла заподіянню шкоди здоров'ю іншої людини, за умови, що він був зобов'язаний здійснити її та мав можливість зробити це. Такий обов'язок діяти може випливати із закону або інших нормативних актів (наприклад, обов'язок батьків турбуватися про здоров'я дітей); службового становища або професійних обов'язків (наприклад, обов'язок особи медичного персоналу лікувати хворого); попередніх дій винного (наприклад, наражання когось на небезпеку покладає на винного обов'язок вжити заходів щодо охорони здоров'я потерпілого) тощо [2].

Закінченим злочин «Умисне тяжке тілесне ушкодження» є:

- у разі визнання умисного тілесного ушкодження тяжким за ознакою

- його небезпечності для життя в момент заподіяння - з моменту вчинення такого діяння (формальний склад);

- у всіх інших випадках - із моменту настання наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 121 КК (матеріальний склад) [8].

Необхідною ознакою закінченого злочину з матеріальним складом згідно ст.121 КК є настання злочинного наслідку у виді тяжких тілесних ушкоджень. Відсутність такого наслідку виключає можливість притягнення до відповідальності за цей закінчений злочин [2].

Для визначення тяжкості тілесних ушкоджень у законодавстві, кримінальній теорії, судовій медицині та правозастосовній практиці використовуються три критерії: а) паталого-анатомічний (медичний), який є головним; б) економічний, який є додатковим; в) естетичний, який також є додатковим. Тілесні ушкодження слід відрізняти від удару, побоїв, інших насильницьких дій, мордування, які завдають фізичного болю, але не спричиняють тілесних ушкоджень (тобто прямо до них не відносяться) [8].

Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень [9].

Відповідно до вищеназваних Правил та згідно статті 121 КК тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження:

1) небезпечне для життя в момент заподіяння,

2) чи таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій;

3) психічну хворобу;

4) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину;

5) переривання вагітності;

6) непоправне знівечення обличчя.