Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Загальна характеристика трудових правовідносин
• 1.1 Поняття трудових правовідносин
• 1.2 Характеристика учасників трудових правовідносин
• 1.3 Зміст трудових правовідносин
• Розділ 2. Підстави та умови виникнення трудових правовідносин
• 2.1 Загальна характеристика умов виникнення трудових правовідносин
• 2.2 Загальна характеристика підстав виникнення трудових правовідносин
• Висновок
• Список використаних джерел

Вступ Конституція України закріпила за кожним громадянином право на працю як найманого працівника. Актуальність даної теми полягає у виникнення трудових відносин пов`язується з поєднанням робочої сили із засобами виробництва і використанням цих засобів для створення матеріальних чи духовних благ та надання послуг. Трудових правовідносин нараховується декілька видів відносно самостійних правових зв`язків. Це позначається і на кількісному складі учасників цих правовідносин та зумовлює специфіку юридичних фактів, що є підставами для їх виникнення. Під учасниками трудових відносин розуміють суб'єктів, які на основі чинного законодавства визначаються володільцями суб'єктивних прав і відповідних обов'язків. Під суб'єктами трудового права розуміють учасників індивідуальних і колективних трудових відносин, які на основі чинного законодавства мають трудові права і відповідні обов'язки. Основними суб'єктами трудового права є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа - роботодавець як сторони трудових відносин. Трудові правовідносини є зобов`язальними відносинами. В рамках трудових відносин кожний їх суб`єкт має визначені законом і взаємною угодою права і обов`язки. Відносини, що встановлюються між працівником і роботодавцем, зобов`язують цих суб`єктів проводити певні дії по виконанню трудової функції, виплаті винагороди за проведену роботу. Ці зобов`язання носять майновий характер. Але виробництво здійснюється не тільки для того, щоб створювати матеріальні блага. Воно одночасно є і виробництвом життя суспільства. Прикладом цього може служити кризовий стан виробництва, що в свою чергу призвів до кризового стану суспільства, до його зубожіння. Особою, яка зобов`язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, є громадянин. З моменту, коли він уклав трудовий договір і приступив до виконання своєї трудової функції, він стає працівником. Але для того, щоб стати працівником громадянин повинен мати трудову правоздатність і трудову дієздатність. Частина 2 ст.2 КзпП України вказує на єдиний спосіб реалізації права на працю громадянами - укладення трудового договору. Об'єктом даної курсової роботи виступають трудові правовідносини, що виникають між працівником і роботодавцем та іншими суб'єктами, визначеними трудовим правом. Предметом курсової роботи виступають правові гарантії виникнення трудових правовідносин в Україні. Метою курсової роботи є повне і всебічне дослідження виникнення В даній роботі висвітлено саме поняття трудових правовідносин, умови за яких громадянин може реалізувати своє право на зайнятість, підстави їх виникнення. В курсовій роботі використовувались праці наступних авторів: Болотіної Н.Б., Чанишевої Г., Прокопенка В.І., Єрьоменка В.В., Гирича О.Г., Яременко В.В., Венедіктова В.С., Б., Карпенка Д.О., Дмитренка Ю.П., М.І. Матузова. Розділ 1. Загальна характеристика трудових правовідносин 1.1 Поняття трудових правовідносин Впродовж всього свого існування люди вступали у різного роду відносини між собою. Спочатку вони не мали якогось чіткого вираження, але з розвитком суспільства вони все міцніше закріплювались як у свідомості людей, так і у різного роду правових нормах, як писаних, так і ні, також стали все швидше виникати нові відносини. Трудові правовідносини являються надзвичайно важливими у теперішньому світі, адже праця в наші часи є одним із головних факторів прогресу, розвитку суспільства і цивілізації. Розглядаючи тему курсової роботи, слід у першу чергу надати визначення поняттю “трудові правовідносини”. Трудовими правовідносинами вважаються суспільні відносини, що врегульовані нормами трудового права і виникають з таких підстав, як укладення трудового договору, певного юридичного факту чи контракту щодо участі працівника у роботі в організації, установі чи на підприємстві. Ці відносини вважаються вольовими і такими, що регулюються нормами трудового законодавства. Елементами правовідносин вважаються: суб'єкт, об'єкт та зміст. Трудові правовідносини мають деякі специфічні особливості, такі як: - спеціальний суб'єкт (службовець та робітник); - у більшості випадків працівник повинен здійснювати свою діяльність у трудовому колективі; - дані правовідносини є двосторонніми; - працівник дотримується правил внутрішнього розпорядку та режиму роботи; - відплатність; - визначеність норм праці - наявнiсть специфiчного об'єкта (виконання трудових обов'язкiв з певної спецiальностi, квалiфiкацiї, на конкретнiй посадi) (ст.21 КЗПП); - тривалість (ст.23 КЗПП); - відносини носять особистий характер (ст.30 КЗПП); - складнi правовiдносини - включають ряд елементiв (груп прав i обов'язкiв, що мають майновий i немайновий характер (наприклад, пов'язанi з оплатою працi, пересуванням по службi, захистом честi та гiдностi); - обов'язковим є волевиявлення сторiн. [6, c.121 - 122] Основним видом у трудових правовідносинах виступають індивідуально-трудові. Це правовідносини, які виникають при укладенні трудового договору між роботодавцем і працівником, за ним працівник повинен виконувати роботу, що визначена у договорі та дотримуватись правил внутрішньо трудового розпорядку. В свою чергу роботодавець зобов`язується здійснювати визначену договором зарплату працівникові, забезпечити необхідні умови праці, що передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодою сторін. Інший тип трудових відносин - колективно - трудові правовідносини (соціальне партнерство і створення умов праці на заводах). Ці правові відносини, що існують для забезпечення обслуговування трудових відносин, різняться суб'єктним складом та підставами виникнення. Вони виходять за рамки конкретної компанії і можуть існувати по всій країні. Наприклад йдеться про соціально - партнерські відносини, що виникають на національному рівні внаслідок проведення переговорів, підтвердження спільних інтересів й укладення генеральних угод. В структурі трудових правовідносин э також така група відносин, що охоплює правовідносини з питання навчання і перекваліфікації на виробництві. Незважаючи на те, що кількісно ці відносини зменшилися, все ж вони ще продовжують існувати як відносини, які мають тісний зв'язок з трудовими, вони формують предмет трудового права. Характерним для цих відносин є той факт, що вони існують разом із трудовими правовідносинами, не зупиняючи і не припиняючи останніх. Також до особливостей правовідносин, що стосуються навчання і перекваліфікації на виробництві є той факт, що вони мають такий же суб`єктний склад, який ми можемо спостерігати і у трудових правовідносинах. У разі направленні працівника у іншу організацію виникає новий учасник - адміністрація навчального закладу. Тут також виникає певна специфіка, адже навчання працівника буде відбуватись після укладення договору про проведення навчання між адміністрацією того навчального закладу, де буде навчатись працівник та роботодавцем, у підпорядкуванні якого перебуває працівник. З цих причин на час навчання роботодавець передає частину повноважень адміністрації навчального закладу, в якому буде навчатись працівник. Процедурно-трудові правовідносини - наступний вид трудових правовідносин з приводу розгляду трудових спорів. Цивільний процес у літературі цивільно-процесуального права характеризується наявністю визначених законодавчо стадій. Їх є сім. При вирішення трудового спору уповноваженим органом (КТС) відсутні якісь конкретні визначені стадії, хоч Кодекс законів про працю України визначає особливу процедуру щодо розгляду індивідуальних спорів. Це є відмінним від цивільного процесу. Тобто ці відносини є такими, що виникають під час розгляду трудового спору комісією по трудових спорах. [18] Ототожнювати трудові відносини з відносинами, що пов'язані з працею буде неправильно. Є відносини, у яких праця є первинною основою чи елементом, котрий сприяє головному елементу - особистому немайновому чи майновому. Між суб'єктами можуть виникати відносини, предметом яких є виконання певного роду роботи, та це не завжди призводить до створення суспільних трудових відносини, і вони мають регулюватись не трудовим, а цивільним правом.

право зайнятість трудова україна

Отже, виконання певної роботи є дійсно загальною ознакою більшості відносин у суспільстві, вона не дає можливості визнати ті чи інші відносини суспільно трудовими. Лиш ті відносини, які мають зв'язок з працею та мають її своїм змістом, зазначають порядок та умови застосування праці, що спрямовані на організацію самого процесу праці у тій чи іншій суспільній формі і у своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно трудовими. Праця становить не лише первинну основу, а й існування цих відносин.

Основним для правильного розуміння правових відносин є те, що коли норма права відсутня, то відсутні також і правовідносини. Норма права за її наявності являє собою модель правових відносин. Та сама вона не створює правовідносин, бо будь-яка юридична норма є судженням загального характеру про належну поведінку. Безпосереднього зв'язку з конкретним суб'єктом правових відносин норма не має. Для виникнення правовідносин необхідним є виникнення певної події чи дії, що передбачене нормою та має характер юридичного факту, за наявності якого законодавець пов'язує виникнення правових відносин.

Трудові правовідносини виступають як форма та умови існування фактичних трудових відносин, являють собою засіб їх конкретизації та закріплення. У свідомості фактичні трудові відносини завжди відображаються як правовідносини, хоч у дійсності останні є лише формою суспільних трудових відносин. [19, c.163]

Трудові відносини містять у собі моменти об'єктивної і суб'єктивної волі. Об'єктивною вона виступає як воля держави, оскільки існування трудових прав, обов'язків і правовідносин забезпечується законодавством про працю, що затверджуються державою.

Як відносини між конкретними суб'єктами трудові відносини відображають особисту, суб'єктивну волю їх учасників, що знаходить закріплення в трудовому договорі, який укладається між сторонами.

Трудові правовідносини - це двосторонні відносини працівника з власником або створюваним ним підприємством по виконанню за винагороду роботи за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, що виступають формою закріплення суб'єктивних трудових прав і обов'язків.

З огляду на специфіку предмета трудового права, основою якого є трудові правовідносини у поєднанні їх із суспільними відносинами, слід вказати такі види правовідносин у сфері трудового права:

а) правовідносини із забезпечення зайнятості та працевлаштування;

б) трудові правовідносини працівника з роботодавцем;

в) колективні правовідносини трудового колективу й профкому з роботодавцем і його адміністрацією;

г) правовідносини з професійної підготовки працівників безпосередньо на виробництві;

д) правовідносини з нагляду за дотриманням норм трудового законодавства;

е) правоохоронні правовідносини щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору за заподіяну шкоду, з розгляду трудових спорів.