Класичний приватний університет

Київський національний торговельно-економічний університет

Фондові механізми управління державними корпоративними правами в економіці України

Дєєва Н.Е.

Ярошевська О.В.

Анотація

Визначено економічний зміст управління державними корпоративними правами. Проаналізовано історичні аспекти його моделі в Україні. Надано оцінку складу і структурі організаційно-правових форм підприємств, які знаходяться у сфері управління Фонду державного майна України. Розкрито результати оцінки ефективності функціонування вказаних суб'єктів господарювання. Узагальнено досвід продажу державних пакетів акцій на фондових біржах та розроблено пропозиції з розвитку існуючих фондових механізмів.

Ключові слова: фондові механізми, управління, державні корпоративні права, економіка.

Ефективне корпоративне управління є запорукою сталого розвитку підприємств і, як наслідок, національної економіки загалом, незалежно від суб'єктів, які його здійснюють -- держава чи приватні власники. Утім належний розвиток корпоративного управління в Україні гальмують такі проблеми: непрозорість діяльності акціонерних товариств через нерозкриття інформації; неврахування інтересів акціонерів під час прийняття управлінських рішень; недостатня координація дій органів державного управління у сфері регулювання корпоративних відносин; порушення прав власників акцій при проведенні загальних зборів; перерозподіл активів товариств на користь фізичних чи юридичних осіб, пов'язаних з їх керівництвом; неефективність управління державними корпоративними правами тощо [1, с. 243].

Корпоративне підприємництво держави розглядається як інтеграційна форма системи державного регулювання, головним критерієм ефективності якої є успішність реалізації макроекономічних цілей, що відповідають основним напрямкам державної політики. На необхідність створення дієвої системи управління державними корпоративними правами наголошують у своїх працях Погрібний Д. [2], Мельниченко О. [3, с. 251], оскільки в цій сфері існує багато проблем. Погоджуємося з Майстер А. [4, с. 51], що для їх вирішення доцільно здійснити заходи, запровадження яких приведе до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави: вдосконалити законодавчу базу, розробити прозору дивідендну політику на кожному підприємстві; покращити кадрову політику; розробити чітку систему мотивації осіб.

Високо оцінюючи науковий доробок указаних авторів, слід указати на те, що їх праці не враховують сучасних тенденцій фінансіалізації економік світу, унаслідок яких зростає роль фінансових механізмів корпоративного управління, фондових зокрема.

Головною метою цієї роботи є обґрунтування пропозицій із розвитку фондових механізмів управління державними корпоративними правами в економіці України.

Починаючи з 90-их років минулого століття в Україні поширюється акціонерна форма підприємництва, імпульс розвитку якій надала корпоратизація державних підприємств. Але історично для нашої країни це не нова, а відроджена форма організації бізнесу, припинення існування якої пов'язано з радянською добою.

Аналіз розвитку корпоративних відносин у радянський період свідчить, що під тиском жорстких ідеологічних імперативів, орієнтованих на згортання ринкового середовища та максимальне одержавлення економіки, а, відтак, і максимальне зменшення частки ринкових елементів та відповідних організаційних форм у господарстві країни, відбулася значна деформація як їх економічної сутності, так і організаційної структури [5, с. 81]. Сказане, насамперед, стосується корпоративних організацій, які в перші роки становлення радянської економічної системи виявились найбільш активними та поширеними елементами ринкового підприємницького середовища. Десятиліття панування системи бюрократично-розподільчого соціалізму спричинили знецінення інституту власності та формування стійких суспільних стереотипів (неформальних інститутів) -- фрірайдерства, патерналізму, абсентеїзму, що в кінцевому підсумку стало найбільш значним інституціональним обмеженням для ефективного розвитку корпоративних відносин на етапі сучасних трансформаційних перетворень.

До основних вад, які є досить переконливими і характеризують вітчизняну практику корпоративного управління як неефективну, належать: законодавчо не закріплена провідна роль спостережних рад (на відміну від розвинених моделей корпоративного управління); економічно неефективні структури акціонерної власності, що виникли в ході акціювання державних підприємств із використанням сертифікатів, і за якої емітенти не мають вільного капіталу для інвестицій у розвиток підприємств; практична безконтрольність діяльності закритих акціонерних товариств, що опинилися поза правовим регулюванням; незначне зростання використання методів залучення додаткового акціонерного капіталу шляхом додаткового випуску акцій і корпоративних облігацій; відсутність дієвого зовнішнього та внутрішнього контролю за діяльністю менеджменту акціонерних товариств, що спотворює сутність корпоративного управління; застосування рейдерських методів перехоплення корпоративного контролю, що зумовлює нестабільність діяльності корпоративних форм тощо.

З позицій інституціонального підходу корпоративне управління -- це система формальних та неформальних норм, що визначають права власності та механізми реалізації цих прав через різноманітні форми індивідуального та суспільного контролю. З огляду на сутність корпорації як відкритої системи, основне завдання корпоративного управління -- нагляд та контроль за діями управлінського персоналу можна вирішити через використання механізмів зовнішнього та внутрішнього контролю. Незважаючи на різноманітність підходів, більшість учених визначають корпоративне управління як інститут збалансування інтересів зацікавлених груп через механізми узгодження чи протиставлення цілей суб'єктів корпоративного управління [6, с. 37]. корпоративний право державний майно

Корпоративні права держави -- це право держави, частка якої визначається в статутному капіталі господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами [7].

У правління державними корпоративними правами в загальному вигляді можна визначити як управління пакетами акцій товариств із державною часткою в статутному фонді за допомогою правових та організаційно-управлінських механізмів. На сьогодні основні положення щодо управління корпоративними правами держави законодавчо урегульовані, але механізми управління недостатньо ефективні, це зумовлено особливостями проведення процесів корпоратизації, приватизації та становлення національної моделі корпоративного управління.

Протягом 2016 року загальна кількість об'єктів, у яких Фонд Державного майна України здійснює управління державними корпоративними правами, скоротилася з 358 до 345 (табл. ). Основна їх частина представлена ПАТ, створеними шляхом приватизації та корпоратизації, -- відповідно 62,01% і 61,45% на початок і кінець року. За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств за 9 місяців 2016 року, встановлено, що із 182 державних підприємств та господарських товариств з державною часткою більше 50% статутного капіталу: 42 -- прибуткові (із них 14 -- працювали ефективно, 28 -- задовільно); 48 -- працювали неефективно; 92 -- не оцінювалися (з ряду причин).

Таблиця. Загальна кількість об'єктів, у яких Фонд Державного майна України (ФДМУ) здійснює управління державними корпоративними правами, та їх структура (побудовано за даними [8])

Вид об'єктів

01.01.2016

31.12.2016

од.

структура, %

од.

структура, %

Всього об'єктів, із них

358

100

345

100

публічні акціонерні товариства (ПАТ), створені шляхом приватизації та корпоратизації

222

62,01

212

61,45

державні холдингові компанії та державні акціонерні корпорації

11

3,07

10

2,90

акціонерні товариства, створені за участю ФДМУ

71

19,83

68

19,71

товариства з обмеженою відповідальністю

54

15,08

55

15,94

Аналіз проводився відповідно до Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2007 року № 832 [9], та Методичних рекомендацій застосування критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності, затверджених наказом Мінекономрозвитку від 15 березня 2013 року № 253 [10].

Низька ефективність управління державними корпоративними правами дискредитує нестандартну, з погляду постулатів економічної теорії, поведінку акціонованих підприємств. Механізми корпоративного управління підприємств України, які склалися в процесі пострадянської трансформації, мають свої специфічні особливості: недостатній рівень розвитку зовнішніх механізмів корпоративного контролю і пов'язану з цим деформованість, низьку ефективність функціонування внутрішньо-корпоративних регуляторів.

Ефективне управління державними корпоративними правами має свої критерії на різних економічних рівнях. На макрорівні за рахунок ефективного управління державною власністю забезпечується суспільне відтворення, збільшуються податкові збори до державного бюджету за рахунок дивідендів та інших форм прибутку. На мікрорівні (управління акціями окремого акціонерного товариства) пріоритетами є максимізація вартості пакета акцій та збільшення різних форм прибутку, які отримує держава-акціонер при здійсненні управлінської функції.

У 2016 році господарськими товариствами, що знаходяться в сфері управління ФДМУ, з чистого прибутку, отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності у 2015 році, сплачено до державного бюджету 1249,3 млн. грн., у т.ч. 20,5 млн. грн. дивідендів. Найбільшими платниками до державного бюджету є ПрАТ «Президент-Готель», ПАТ «НТК «Електронприлад», ВАТ «Центральне конструкторське бюро «Ритм», ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», ПАТ «Турбоатом».

ФДМУ здійснює управління державними корпоративними правами господарських товариств, переданих на приватизацію. Переважна їх більшість мають незадовільний фінансово-економічний стан. Підприємства, в основному, обтяжені боргами та потребують значних фінансових інвестицій. При цьому ФДМУ не має бюджетних коштів для підтримки суб'єктів господарювання через відсутність відповідного бюджетного фінансування. Формами приватизації є: аукціон,аукціон за методом зниження ціни, аукціон без оголошення ціни, викуп, конкурс, конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, повторний конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, фондова біржа, відкриті грошові регіональні аукціони.