Контроль за нормативними актами виконавчої влади здійсню-вала Державна рада.

Таким чином Конституція Франції 1958 року встановила фор-му правління у вигляді змішаної, або президентсько-парламентської республіки.

Основною тенден-цією розвитку політичної системи П'ятої республіки стало подаль-ше посилення президентської влади. Велике значення в зростанні президентських повноважень мала конституційна реформа 1962 року, коли були внесені зміни в порядок вибору президента. Відтепер пре-зидент став обиратися не вибірниками, а безпосередньо виборцями, що значно посилювало незалежність президента від інших консти-туційних установ.

Одночасно розвивалася повна залежність прем'єр-міністра і уря-ду від волі президента, фактична відповідальність уряду перед гла-вою держави.

У квітні 1969 року генерал де Голль залишив пост президента. Однак у такий критичний момент правлячим колам вдалося забезпе-чити наступність влади. Режим президентсько-парламентської рес-публіки виявився досить сталим. За його допомогою було вирішено багато складних економічних і політичних проблем, які стояли пе-ред Францією.

У період між двома світовими війнами у Франції, як і раніше діяли цивільний і торговий кодекси Наполеона. З урахуванням змін у суспільному розвиткові до них вносилися суттєві поправки Законом від 1925 р., окрім акціонерних товариств, дозволено було створення това-риств із обмеженою відповідальністю; власник землі не міг без дозволу держави використовувати рушійну силу води; уряд, пославшись на інтереси безпеки повітряного сполучення, міг зруйнувати будь-яку споруду.

Було змінено фундаментальне положення кодек-са Наполеона про свободу договору. У Франції широ-кого поширення набув формулярний договір і його різновидність, договір через приєднання. Характер-ною рисою розвитку цивільного права була відмова від принципу безумовної обов'язкової сили договору. По-силаючись на непередбачені обставини, одна із сторін могла через суд розірвати контракт, або змінити його умови.

Тривалий час міжнародні зв'язки монополій, їх всесвітнє переплетіння залишалися у Франції за сфе-рою законодавчого регулювання. Закон від 1967 р. встановлює, що будь-яке товариство, органи управ-ління якого знаходяться на території Франції, підко-ряється французьким законам.

У 1935 р. було прийнято закон, за яким будь-яка сторона трудового договору могла розірвати його.

Жінка була визнана повністю дієспроможною у 1938 р., і тільки у 1965 р. їй було надано право займатися професійною діяльністю незалежно від волі чоловіка.

У галузі кримінального права якихось корінних змін не вносилося. Діяв кримінальний кодекс 1810р., правда, з деякими поправками. За законом «Про бойові групи і приватну поліцію» (1935 р.) підлягали розпуску фашистські організації і всі групи, що підбу-рюють до збройних вуличних демонстрацій, які став-лять за мету насильне повалення республіки.

Закон від I960 р. посилює каральні санкції за політичні злочини. У 1940 р. було відмінено суд присяжних, але кримінально-процесуальний кодекс 1958--1960 р. відновлює єдину колегію суддів і при-сяжних.

Державний лад Франції за Конституцією 1958 року ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ КОНСТИТУЦІЙНА РАДА Прем'єр-міністр ПАРЛАМЕНТ УРЯД Сенат Рада міністрів Національні ДЕРЖАВНА збори РАДА Економічна рада і соціальна рада Генеральна рада Префект ДЕПАРТАМЕНТ Висновки Розглянувши існування Франції з часів закінчення першої світової війни, можна сказати який не легкий шлях пройшла ця республіка, щоб стати такою, яка вона є сьогодні. Це республіка, в якій діє конституція П'ятої республіки від 28 вересня 1958 р. зі змінами, внесеними в 1962 р., 1963 р., 1974 р., 1976 р., 1985 р., 1986 р., 1992 р., 1993 р. і 1995 р. Глава держави - президент, котрий обирається всезагальним прямим голосуванням строком на 7 років. Законодавча влада здійснюється парламентом, який складається з двох палат: Національних зборів та Сенату. Сенат складається з 321 сенатора. Національні збори обираються за мажоритарною системою в 2 тури строком на 5 років. Складаються з 577 членів: 555 членів обираються в 555 виборчих округах в метрополії і 22 члени - в заморських департаментах. Сенат обирається шляхом непрямого голосування за мажоритарною системою строком на 9 років.

В останні десятиріччя помітна тенденція до розвитку децентралізації. Головними партіями є соціалістична (PS), республіканське об'єднання (RRR), Союз за демократію (UDF), комуністична (PCF) та інші. Франція одна з провідних і економічно розвинутих країн Західної Європи і світу. Її ринок складає біля 70 % ринку Німеччини. Ця країна також цікава і своїми колишніми колоніями, де французькі торговці вміють добре вести бізнес. Більша частина імпорту в колишні колонії Франції йде, традиційно через останню. У Франції відмічено і недостатність кваліфікованої робочої сили, в першу чергу інженерів технічних професій. Робочий тиждень складає 35 годин. Також це високорозвинена індустріально-аграрна країна. По обсягу промислового виробництва вона займає четверте місце в Європі після США, Англії і Німеччини. Оскільки Франція є однією з рушійних сил європейського інтеграційного процесу, то її діяльність в ЄС і визначення її впливу на прийняття загальноєвропейських рішень дають можливість більш глибоко і повно з'ясувати механізм і особливості формування спільної європейської політики як важливого складника світового історичного процесу новітнього часу. Франція має широку мережу зовнішньоекономічних зв'язків, інвестує значні капітали в економіку інших країн, і водночас в її економіку надходять капіталовкладення розвинутих країн, насамперед США та країн ЄС. У 1998р. відбувся очікуваний перелом у відносинах Франції з Україною. Остання починає сприйматися у якості важливого політичного та торговельного партнера.

Література

1. Страхов М. М. “Історія держави і права зарубіжних країн” - Харків, 1999р.

2. Шевченко О. О. “Історія держави і права зарубіжних країн” - Київ, 1994р.

3. Макарчук В. С. “Історія держави і права зарубіжних країн” - Київ, 2000р.

Дата: 26.12.2003р.

Підпис: