9

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «ФІЗИЧНІ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦІ»

Київ-2010

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності

1.1 Поняття та характеристика правового статусу громадянина-підприємця

Розділ 2. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем

2.1 Державне регулювання процесу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

2.2 Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

2.3 Взяття на облік суб'єктів підприємницької діяльності в державних органах та установах

2.3.1 Взяття на облік в органах державної податкової служби

2.3.2 Взяття на облік в органах Пенсійного фонду України

2.3.3 Реєстрація в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

2.3.4 Реєстрація в Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

2.3.5 Реєстрація в Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

2.3.6 Отримання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів

Розділ 3. Припинення підприємницької діяльності фізичними особами

Висновки

Список використаної літератури

фізична особа підприємець державна реєстрація

Вступ

Зміни економічних реалій в сучасній Україні вимагають адекватної зміни правової системи. Вони покликані забезпечити юридичну базу розвитку ринкової економіки. Підприємницька діяльність - це ключовий елемент цивільного обігу, а підприємець - одна із центральних фігур соціально-економічного та політичного життя громадянського суспільства. Підприємництво і пов'язані з ним відносини представляють специфічну сферу життєдіяльності суспільства і відповідно є об'єктом правового регулювання різних галузей права.

Про особливий характер підприємницьких відносин свідчить той факт, що у сфері підприємництва предмет правового регулювання складає широке коло суспільних відносин (майнових, виробничих, адміністративних, управлінських, соціальних, трудових, податкових тощо). Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності має на меті отримання прибутку, проте його діяльність направлена також на задоволення суспільних потреб у виробленій ним продукції, виконаних роботах, наданих послугах.

Актуальність обраної теми дослідження визначається проведенням кодифікаційних процесів в нашій країні. Розробка Цивільного та Господарського кодексів стала передумовою для проведення систематизації законодавства України, яке регулює підприємницьку діяльність. За останні роки в Україні була прийнята значна низка нормативних актів, які регулюють діяльність окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності. Але вони загалом регулюють лише створення та діяльність юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Що ж стосується правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, то під правове регулювання підпало лише обмежене коло відносин з участю цих суб'єктів. Чинні нормативні акти лише декларують право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, використання належного їм майна для цього, встановлюють категорії осіб, які не мають права її здійснювати та регулюють їх державну реєстрацію. Тому сьогодні можна вести мову про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, який би врегулював діяльність фізичних осіб - підприємців.

За останні роки в Україні провадилось багато досліджень стосовно визначення основних засад розмежування відносин, які повинні регулюватися цивільним та господарським правом, дуже багато наукових робіт було присвячено дослідженню правового статусу юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, реалізації ними права власності.

Ці питання висвітлюються в працях таких вчених-юристів: С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, І.І.Власа, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Д.В. Задихайло, О.С. Йоффе, О.А. Красавчикова, С.І. Кретова, М.І. Кулагіна, І.М. Кучеренко, Н.С.Кузнєцової, В.В.Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.П. Маслова, В.Л. Мусіяки, Ю.П. Пацюрківського, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, Б.А. Райзберга, Н.О. Саніахметової, І.А.Селіванової, В.М.Селіванова, В.І. Семчика, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Е.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершенєвича та ін.

Однак до сьогодні комплексне дослідження правового регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців не провадилось.

Мета курсової роботи - зробити аналіз проблемних питань правового регулювання діяльності фізичної особи - підприємця.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері цивільно-правового регулювання діяльності фізичної особи - суб'єкта підприємництва.

Предметом дослідження є правові норми, які регулюють діяльність фізичних осіб - підприємців, характеристика їх правового статусу в сучасних умовах формування ринкових відносин.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності

1.1 Поняття та характеристика правового статусу громадянина-підприємця

Найпростішою формою здійснення підприємницької діяльності є форма приватного підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств чи інших юридичних осіб. Ринкова економіка надає можливості людині, яка має бажання, знання, кошти або майно і на яку не поширюються законодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життя своє уявлення про ефективну, прибуткову діяльність та, як наслідок, досягти матеріального добробуту.

Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус громадянина-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у гл. 13 ГК України, гл. 5 ЦК України та у відповідних галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності. 19 жовтня 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва", ст. 1 якого віднесла фізичних осіб -- приватних підприємців до суб'єктів малого підприємництва. [8, 47-48]

Загальне визначення фізичної особи--суб'єкта підприємницької діяльності міститься у підпункті 3.8.1 п. 3.8 ст. З Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затв. наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, відповідно до якого підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Громадянином-підприємцем є фізична особа. Згідно зі ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових та майнових відносин -- див. ст. 1 ЦК України). Громадянин, який бажає займатися підприємницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур до свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, набуває додаткової ознаки -- "суб'єкт підприємницької діяльності".

Громадянин за жодних умов не може змінити свого статусу фізичної особи. Цей статус втрачається лише з його смертю і не пов'язаний, зокрема, з обсягом його правоздатності та дієздатності та іншими чинниками. Він може бути позбавлений статусу суб'єкта підприємницької діяльності (добровільно або примусово), проте його статус як фізичної особи від цього не змінюється.

Громадянин-підприємець в жодному разі не може набути статусу юридичної особи. Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідно, громадянин не може стати організацією. Він може стати засновником організації, її акціонером, укласти з нею господарський договір тощо. Проте, як йшлося вище, від цього його статус фізичної особи не втрачається.

Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю [8; с. 156].

Відповідно до ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. У цьому разі надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Таким чином, фізична особа може набути статусу суб'єкта підприємницької діяльності з 16 років або раніше -- з моменту реєстрації шлюбу або у разі запису її як батька або матері дитини.

Проте досягнення певного віку (реєстрація шлюбу, народження дитини тощо) не є безумовним свідченням наявності у особи повної цивільної дієздатності.