Київський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання

Факультет заочного навчання цивільних осіб

КУРСОВА РОБОТА

з цивільного права

на тему:

ФІЗИЧНІ ОСОБИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Студентки 3-КБ курсу

Навчальної групи №1

Василенко Юлії Володимирівни

Київ 2010

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття правоздатності фізичної особи

2. Поняття та види дієздатності фізичної особи

3. Безвісна відсутність. Визнання особи померлою

4. Опіка та піклування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється з моменту її смерті.

Згідно зі ст. 26 ЦК всі фізичні особи рівні у здатності мати особисті немайнові та майнові цивільні права та обов'язки, встановлені Конституцією та ЦК, а так само інші цивільні права, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. ст. 21-24 Конституції цивільна правоздатність ґрунтується на принципах рівноправності і соціальної справедливості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної належності. Певні обмеження правоздатності іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою державної безпеки або як захід - відповідь для громадян тих держав, які передбачили обмеження для українців.

За загальним правилом, правоздатність не залежить також від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав і обов'язків, життєздатності людини.

Характерні ознаки правоздатності:

– її рівність для всіх фізичних осіб;

– невідчужуваність її на користь інших фізичних осіб;

– неможливість її обмеження актами суб'єктів приватного чи суб'єктів

публічного права окрім випадків, прямо встановлених законом;

– існування як природної невід'ємної властивості фізичної особи.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обсяг дієздатності фізичної особи залежить від віку та стану здоров'я.

За обсягом дієздатність поділяється на такі види: часткова, неповна, повна, обмежена, недієздатність.

Часткова дієздатність визначається за малолітніми, яким не виповнилось 14 років. Вони мають право вчиняти дрібні побутові правочини. Дрібним побутовим правочином вважається такий, що задовольняє побутові потреби особи та стосується предмета, який має невисоку вартість. Малолітні особи можуть здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності, що охороняються законом. Вони не несуть відповідальність за завдану ними шкоду.

Крім правочинів, передбачених статтею 31 ЦК, фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами не рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

Щодо цивільної відповідальності неповнолітньої особи, то можна сказати, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону; також особисто несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі (відповідно до ст. 1179 ЦК).

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена встановлюється піклування. Така особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових - вчиняються за згодою піклувальника.

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Згідно зі ст. 39 ЦК, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку - судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи, може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-який правочин. Всі правочини від імені такої особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 1184 ЦК).

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Підстави для оголошення людини померлою:

- відсутність за місцем постійного проживання протягом встановленого строку;

- відсутність відомостей про місце знаходження особи;

- негативний результат розшуку;

- поважність обставин, які вимагають визнати цю особу померлою;

- впевненість, що така особа дійсно померла, а не ухиляється, від покарання, виконання цивільних зобов'язань.

Види строків, щодо оголошення людини померлою:

а) загальні - 3 роки з часу отримання останніх відомостей;

б) скорочений строк - 6 місяців, якщо особа зникла за обставин, що загрожували їй загибеллю;

в) спеціальні строки - 2 роки по закінченню військових дій, якщо особа зникла в зв'язку з ними.

Опіка та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Підстави призначення опіки: малолітнім - до 14 років; недієздатним особам; над майном безвісно відсутньої особи; для укладення договорів, які потребують матеріального посвідчення, вимагається згода органів опіки чи піклування.

Піклування визначається: над неповнолітніми (14-18 років); над обмежено дієздатними.

1. Поняття правоздатності фізичної особи

Перш, ніж розкривати сутність поняття правоздатності фізичної особи, треба з'ясувати, що ж являє собою таке поняття як правоздатність. Правоздатність - закріплена у законодавстві і забезпечена державою можливість суб'єкта мати юридичні права і нести юридичні обов'язки. [6]

Правоздатність фізичної особи - це здатність людини мати цивільні права і обов'язки.

Цивільна правоздатність є необхідною передумовою виникнення цивільних прав та обов'язків. Отже, правоздатність - це лише загальна, абстрактна можливість мати права чи обов'язки. Натомість конкретні права й обов'язки виникають з підстав, передбачених законом - юридичних фактів. Тому за рівної правоздатності всіх людей конкретні цивільні права фізичної особи різняться залежно від її віку, майнового становища, стану здоров'я тощо.

Згідно зі ст. 26 Цивільного Кодексу (ЦК) усі фізичні особи є рівними у здатності мати особисті немайнові та майнові цивільні права та обов'язки, які встановлені Конституцією України та ЦК, а так само інші цивільні права, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. ст. 21 - 24 Конституції України (далі Конституція) цивільна правоздатність ґрунтується на принципах рівноправності і соціальної справедливості. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної приналежності. Певні обмеження правоздатності іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою забезпечення державної безпеки або як міра-відповідь для громадян тих держав, котрі встановили обмеження для українців.

За загальним правилом правоздатність не залежить також від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав і обов'язків, життєздатності людини.

Отже, характерними ознаками правоздатності є: