Ми проаналізувати систему фінансування судів іноземних країн. В Великобританії вирішенням питань у сфері фінансування судів займається Судова служба її Величності. У 2016 році на утримання судів було виділено 2,6 мільярдів фунтів. Близько 50% витрачають на виплату заробітної плати працівникам, іншу частину на утримання суду. Однак, вчені висловлюються про наявні проблеми у Великобританії, що на даний момент країна переживає значний дефіцит державного бюджету, у зв'язку з чим будуть переглядати суми державних фінансувань [14]. В Сполучених Штатах Америки повноваженнями щодо вирішення фінансових питань щодо судової влади наділене Міністерство юстиції. Станом на 2016 рік було виділено 9 мільярдів доларів.

У своєму інтерв'ю д.ю.н. Є. Кубко, висловив думку, що фінансування судової системи має бути належним. Науковець висловив доречну думку про те, що судді заслуговують на належну оплату праці [15]. Ми підтримуємо цю позицію і вважаємо, що оплата праці суддів має бути у належному розмірі, який максимально зменшить бажання вчиняти корупційні правопорушення. Однак, слід враховувати той факт, що збільшення оплати праці має передбачати і збільшення санкцій за прийняття незаконних рішень суддями, що має бути визначено у чинному законодавстві України. Отже, на підставі вищенаведеного, пропонуємо визначення належного фінансування судової гілки влади як розміру фінансування, визначеного Державним бюджетом України, що ефективно забезпечує потреби матеріально-технічного характеру та оплату праці суддів та інших працівників суду з метою ефективної реалізації принципу незалежності судової гілки влади.

Арнаутов А. [14] наголошує на проблемі зміни політики щодо фінансування судів. Він стверджує, що народні депутати при реформуваннічинного судового законодавства діють за принципом -- «менше справ -- менше навантажень». При цьому, а автор стверджує, що збільшення судового збору та зменшення навантаження судів не вирішить проблему, а лише негативно вплине на функціонування суду при здійсненні правосуддя. Ми погоджуємося з вищезазначеною думкою, і наголошуємо, що у цій ситуації можна навести аналогію з системою адвокатури у Великобританії, де послуги адвокатів мають велику вартість, що ускладнює процедуру звернення з метою захисту своїх законних прав та інтересів громадянами. Тим паче, на сьогодні громадяни України переживають значну економічну кризу і фактично працюють на сплату податків, тому, на нашу думку, впровадження вищевказаного принципу у дію є неприпустимим. Науковець наголошує на проблемі належного фінансування судової гілки влади. Він зазначає, що попри визначення обсягу фінансування заробітної плати працівників суду, важливим є питання капітального утримання приміщень суду. Суми видатків на утримання суду в обов'язковому порядку зменшуються розпорядниками державних коштів на етапі формування Державного бюджету України. Цей фактор унеможливлює судову владу впливати на поновлення поданих показників державного фінансування. В багатьох європейських країнах, таких як Литва, Швейцарія, Республіка Бєларусь) судові органи наділені можливістю представляти свої бюджети та відстоювати розміри необхідного фінансування перед парламентом. Ми вважаємо доцільним впровадити вищезазначену практику і в механізм формування видатків Державного бюджету на фінансування судової гілки влади і в Україні. Сердюк В. дослідив судову владу та її місце в теорії поділу влад і зазначив, що створення судової гілки влади передбачає організацію автономії її функціонування. Зокрема, автор наголошує на можливість реалізації судової влади функції забезпечення розміру фінансування шляхом надання важелів впливу у процесі формування видатків у Державному бюджеті вищим органам судової гілки влади, щоб інші складові теорії поділу влади не впливали на процес прийняття рішень [16, с. 41].

Важливою питанням є також можливість судової влади бути суб'єктом законодавчої ініціативи. На сьогодні чинним законодавством України таким правом наділені Президент України, народні депутати Верховної Ради України, Кабінет Міністрів України. Попри представлення у законодавстві представників усіх гілок влади -- судова гілка влади не представлена у наведеному переліку. Ми вважаємо, що це також негативно впливає на можливість законодавця реагувати на зміни, які необхідні у сфері судочинства. Адже, відповідно до поділу влад кожна з гілок влади є самостійною та має однаково важливе значення у процесі формування ефективного механізму державного управління.

Висновки і пропозиції. Отже, на підставі вищенаведеного, можна стверджувати, що ефективна реалізації принципу незалежності судової влади має безпосередній зв'язок з її фінансуванням. Пропонуємо п. 7 ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» викласти у наступній редакції: «Незалежність судді забезпечується окремим порядком та належним обсягом фінансування і організаційного забезпечення діяльності судів». Належне фінансування -- це вид фінансування, визначеного Державним бюджетом України, що ефективно забезпечує потреби матеріально-технічного характеру та оплату праці суддів та інших працівників суду з метою ефективної реалізації принципу незалежності судової гілки влади. Недоліки діючої судової системи у контексті фінансування полягають в опосередкованості формування розміру необхідного фінансування судовою гілкою влади, відсутністю законодавчої ініціативи у судової гілки влади, дисбаланс розміру суддівської винагороди та відповідальності за прийняття незаконних рішень.

Перспективи подальшого дослідження у даному науковому напрямку полягають у можливості майбутнього дослідження оптимального розміру фінансування з урахуванням економічної ситуації України, розроблення норм чинного законодавства у сфері відповідальності суддів за прийняття незаконних рішень, удосконалення механізму формування розміру фінансування судової гілки влади у Державному бюджеті України.

фінансування судовий влада