Національного університету державної податкової служби України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Л. В. Омельчук, кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики,

А. Р. Клітинська, магістр

У період євроінтеграційних перетворень, які відбуваються в Україні з моменту підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, одним з головних напрямів є реформування системи органів кримінальної юстиції. У контексті цього також триває реформа органів прокуратури, оскільки останні були наділені широким спектром наглядових повноважень, що зумовило існування можливості для зловживань.

Враховуючи те, що Україна будує правову державу та громадянське суспільство відповідно до системи демократичних стандартів, завдання та повноваження прокуратури мають змінюватися.

Найкращим взірцем тут може стати досвід країн Європейського Союзу щодо вдосконалення національної системи органів прокуратури. Метою статті є аналіз організаційної структури та повноважень органів прокуратури окремих держав Європейського Союзу з метою вивчення можливостей імплементації європейського досвіду в Україні.

Дослідженню особливостей функціонування органів прокуратури приділяли увагу у своїх працях такі вчені, як Л. М. Грицаєнко, Ю. С. Шемшученко, О. В. Тюріна, В. Т. Маляренко, П. Ф. Пилипчук, В. В. Долежан, М. В. Косюта, М. К. Якимчук, М. І. Мичко та ін. Проте, зважаючи на зміну підходів до організації діяльності прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-УП, сьогодні виникає потреба в подальшому вивченні цього питання.

Враховуючи місце прокуратури в системі державних органів країн ЄС, у юридичній літературі виділяють таку класифікацію:

1) прокуратура перебуває в складі міністерства юстиції (Бельгія, Німеччина, Данія, Нідерланди, Польща, Румунія, Франція, Естонія);

2) прокуратура входить до складу судової влади і функціонує при судах (Болгарія, Іспанія, Італія, Латвія);

3) прокуратура виділена в самостійну службу і є незалежною у своїй діяльності (Великобританія);

4) прокуратура виділена в самостійну систему й підзвітна Парламенту або Президенту або обом цим органам (Литва) [4, с. 290].

У цілому в країнах ЄС прокуратурі відведено місце посередника між виконавчою та судовою гілкою влади. Тому, щоб чіткіше зрозуміти структуру і роль органів прокуратури держав-членів Європейської Співдружності, потрібно їх розглянути детальніше відповідно до кожної окремої країни.

Прокуратура Франції діє в системі Міністерства юстиції і є невід'ємною складовою у здійсненні правосуддя. Прокурори призначаються указом Президент Республіки за рекомендацією Вищої судової ради. Прокурор наділений значними повноваженнями в межах своєї юрисдикції, зокрема координує діяльність поліцейських та здійснює нагляд за ними, підтримує обвинувачення в суді, при цьому, контролює діяльність судових приставів, бере участь у цивільних справах, якщо було завдано шкоди інтересам суспільства.

Також прокурор реалізує державну політику по боротьбі зі злочинністю, визначену міністром юстиції. Крім того, він спрямовує і координує здійснення місцевих програм боротьби зі злочинністю, реалізовуваних місцевими органами влади.

Відповідно до законодавства Франції прокурор повинен бути негайно поінформований про всі вчинені злочини, а також про осіб, які були затримані з метою забезпечення справедливого розслідування, а також гарантування додержання прав та свобод людини і громадянина. Будь-яка жертва правопорушення може подати заяву в поліцію або жандармерію, яку потім передають у прокуратуру. Заява також може бути спрямована безпосередньо в прокуратуру.

Прокурор здійснює нагляд за подальшим слідством, дає вказівки щодо напрямів розслідування вчиненого злочину та вирішує питання обвинувачення особи.

Також він може прийняти рішення, за наявності підстав, щодо закриття кримінальної справи або припинення кримінального переслідування згідно з його повноваженнями.

У судовому процесі, відповідно до принципу презумпції невинуватості, тягар доведення вини обвинуваченого покладений безпосередньо на прокурора.

Прокурор повинен надати суду докази, що злочин було скоєно саме підсудною особою. Мають бути зібрані докази, які встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для розгляду кримінальної справи. Прокурор не має права співпрацювати зі стороною захисту щодо зібрання необхідних доказів. Усі види доказів, зокрема письмові та усні свідчення, висновки експертів тощо, допустимі, якщо вони були надані суду відповідно до норм кримінального процесуального закону Франції.

У Німеччині прокуратура входить до системи органів юстиції і підпорядковується Міністерству юстиції.

Прокуратуру ФРН очолює Генеральний прокурор, до обов'язків якого входить забезпечення підтримання державного обвинувачення перед федеральним судом за злочини проти внутрішньої і зовнішньої безпеки ФРН, участь у перегляді рішень кримінальними палатами Федерального Верховного суду та представляє країну в розгляді справ, пов'язаних із злочинами міжнародного характеру. У системі органів прокуратури існує також військова прокуратура, яка займається веденням справ щодо кримінальних правопорушень, які були вчинені військовослужбовцями.

Оскільки прокуратура Німеччини контролює процес здійснення кримінального розслідування на досудовому етапі, то поліція має повідомляти прокурора про всі процесуальні заходи, які були проведені в рамках провадження.

Прокурор може здійснити попередній арешт особи в разі невідкладних обставин. У цілому прокурор наділений повноваженнями процесуального керівництва по кримінальній справі. Також він вирішує питання щодо завершення розслідування, вчиненого злочину.

Під час судового розгляду прокурор підтримує обвинувачення та має певний вплив на учасників судового розгляду, зокрема, може застосувати примусові заходи до свідка в разі його неявки в судове засідання, у вигляді приводу або накласти штраф, чи застосувати адміністративне затримання на строк не більше 6 місяців.

Прокуратура Бельгії функціонує під егідою Міністерства юстиції. При Касаційному суді діють перший генеральний прокурор і кілька його помічників - генеральних адвокатів, які дають висновки з правових питань. В апеляційних судах, а також в апеляційних судах по трудових спорах виступають генеральні прокурори; у трибуналах першої інстанції і комерційних трибуналах - королівські прокурори або їхні заступники, які підтримують обвинувачення у кримінальних справах або дають висновки в деяких категорій цивільних справ [7].

Найбільш широкою юрисдикцією наділені королівські прокурори, що призначаються на посаду міністром юстиції. Вони забезпечують дотримання законів та виконання судових рішень, відповідають за представництво інтересів суспільства та громадян при рогляді конкретних цивільних і кримінальних справ.

Королівський прокурор розпочинає досудове розслідування і пропонує шляхи подальшого розслідування по справі. Він може бути призначений керівником досудового слідства Генеральним прокурором. Також королівський прокурор може взяти підозрюваного під варту, якщо особі було повідомлено про підозру Під час судового розгляду королівський прокурор має представити і пояснити справу по суті обвинувачення перед суддями або присяжними.

В Італії прокуратура входить до складу судів загальної юрисдикції, правовий статут якої закріплено в Конституції та Кримінальному процесуальному кодексі.

Основними функціями прокуратури є: контроль за дотриманням законів та справедливого здійснення правосуддя; захист прав держави, юридичних осіб і недієздатних осіб; попередження кримінальних злочинів; контроль за виконанням судових рішень.

Безпосередньо розслідуванням злочинів займається Управління прокурорів, яке очолює Генеральний прокурор. Управління прокурорів поділене на робочі групи, які спеціалізуються на конкретних видах злочинів.

Наприклад, існує робоча група, що складається з 40 прокурорів, яка спеціалізується на злочинах проти державної влади та хабарництві. Також є група прокурорів, створена для розслідування злочинів, пов'язаних з організованою злочинністю мафії.

У підпорядкуванні кожного підрозділу прокуратури перебувають судова поліція, державна поліція, фінансова поліція та інші поліцейські структури, такі як Національна лісова служба, муніципальна поліція, Пенітенціарна поліція, берегова охорона, інспектори Л8Ь, пожежники [5]. Саме ці органи і проводять слідство під керівництвом прокуратури.

Прокуратура Іспанії є органом влади з функціональною автономією в рамках судової системи та покликана забезпечувати підтримання законності й незалежності судів з метою здійснення справедливого правосуддя, захищати права громадян та суспільні інтереси за власною ініціативою або за заявою зацікавлених осіб. Вона має право проводити будь-які розслідування з метою з'ясування фактів вчиненого правопорушення.

Прокуратура здійснює свої повноваження через власні органи відповідно до принципів єдності та ієрархічної підпорядкованості. Правовий статус органів прокуратури Іспанії закріплений у Законі «Про прокуратуру». Прокуратуру очолює Генеральний прокурор штату, який призначається королем за пропозицією уряду.

Окремо в системі органів прокуратури існують спеціальні підрозділи, які розслідують злочини, пов'язані з обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом, корупційні злочини та злочини, вчинені організованими злочинними групами.

Антикорупційний прокурор здійснює розслідування злочинів, вчинених державними посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень та інших економічних злочинів. Також в Іспанії є військова прокуратура, яка складається з головного військового прокурора, управління центрального військового суду і прокурорів регіональних військових судів.

Отже, прокурор бере участь у кримінальному процесі на всіх його стадіях, забезпечуючи при цьому процесуальний захист потерпілих. Також прокурор розглядає скарги на дії органів досудового слідства та органів тюремного ув'язнення.

У системі органів державної влади Великобританії функціонує Служба королівських прокурорів (далі - СКП) як самостійний та незалежний орган влади, діяльність якого координує Генеральний аторней. Служба королівських прокурорів є головним державним органом Англії та Уельсу в сфері кримінального переслідування, яка діє незалежно в розслідуванні кримінальних справ, що ведуться поліцією.

До її повноважень належить: вирішення питань щодо притягнення особи правопорушника до відповідальності; визначення меж обвинувачення в тяжких злочинах; консультування правоохоронних органів на стадіях досудового розслідування; підтримання державного обвинувачення в суді; надання правової допомоги і забезпечення захисту жертвам і свідкам вчиненого злочину.

Основне призначення СКП - здійснення процесуального керівництва в системі кримінального правосуддя з метою здійснення незалежного та ефективного правосуддя по всій Англії та Уельсі.

Правовий статус СКП закріплено в Кодексі королівських прокурорів. СКП очолює Генеральний королівський прокурор, який є незалежним у реалізації своїх повноважень.

У структурі Служби є такі спеціальні відділи як: відділ по боротьбі з шахрайством; відділ антитерористичної діяльності; відділ по боротьбі з організованою злочинністю; відділ, що займається розслідуванням злочинів, які посягають на життя та здоров'я особи [6].