Інвестиційні відносини як об'єкт фінансово-правового регулювання

Бліхар М.М.,

кандидат економічних наук, доцент кафедри конституційного та міжнародного права Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

У статті проаналізовано інвестиційні відносини як об'єкт фінансово-правового регулювання. Досліджено об'єкт фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері. Установлено, що, по-перше, суспільні відносини пов'язані з організуючим впливом уповноважених державних органів, наділених фінансовими повноваженнями, на поведінку осіб - суб'єктів інвестиційної діяльності у фінансових відносинах; по-друге, об'єкт фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері формує суспільні відносини із розпорядження коштами, які перебувають у державній власності, на користь державних інвестицій.

Ключові слова: публічні фінанси, інвестиційні відносини, інвестиційна діяльність, об'єкт правовідносин, фінансово-інвестиційні правовідносини, державне фінансове регулювання.

Аннотация

В статье проанализированы инвестиционные отношения как объект финансово-правового регулирования. Исследован объект финансовой деятельности государства в инвестиционной сфере. Установлено, что, во-первых, общественные отношения связаны с организующим влиянием уполномоченных государственных органов, наделенных финансовыми полномочиями, на поведение лиц - субъектов инвестиционной деятельности в финансовых отношениях; во-вторых, объект финансовой деятельности государства в инвестиционной сфере формирует общественные отношения по распоряжению денежными средствами, которые находятся в государственной собственности, в пользу государственных инвестиций.

Ключевые слова: публичные финансы, инвестиционные отношения, инвестиционная деятельность, объект правоотношений, финансово-инвестиционные правоотношения, государственное финансовое регулирование.

інвестиційний відносини фінансовий правовий

Annotation

The article analyzes investment relations as an object of financial regulation. Financial research facility of the state in the investment area. Found that firstly, public relations connected with organizing the influence of the authorized state bodies having the authority to conduct financial entities - subjects of investment activity in financial relations; Second, the object of the financial activities of the State in the investment sphere shape social relations of disposal funds, which are state-owned, for public investments.

Key words: public finance, investment relations, investment activity, object of legal, financial and investment relationship, public financial management.

Актуальність теми. Виходячи з означеного розуміння об'єкта правової діяльності, необхідно передусім з'ясувати, які саме суспільні відносини регулюються в процесі інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту, який водночас є визначальним суб'єктом фінансового права.

Виклад основного матеріалу. Об'єкт правовідносин, як уважає теоретик права В. Нерсесянц, - це абстрактний зміст норми, що реалізується в чинному об'єктивному праві, а предмет правовідносин - це реалізоване, індивідуально-конкретизоване вираження об'єкта правовідношення, котре є лише складовим моментом диспозиції норми [9, с. 508-509].

Згадка про «об'єкт фінансової діяльності держави» міститься у праці відомого вченого-правника в галузі фінансового права А. Худякова. Інтерпретацію категорії «управління у сфері фінансів» дослідник проводить на підставі тризначного наукового розуміння поняття управління: як організуючий вплив владного суб'єкта на поведінку підпорядкованого - у першому випадку; як регулювання тих чи інших процесів - у другому випадку; як система органів,котрі формують певну ієрархічну організаційну структуру - у третьому випадку. У першому значенні управління у сфері фінансової діяльності держави означає організуючий вплив уповноважених на те державних органів на поведінку осіб, які є об'єктом фінансової діяльності держави. У другому значенні управління фінансами означає розпорядження коштами, які перебувають у державній власності, тому об'єктом управління тут, на думку автора, є гроші як різновид майна, що перебуває в державній власності. У третьому значенні «управлінням у сфері фінансів» позначається система органів, котрі здійснюють фінансову діяльність держави від її або свого імені, але за дорученням і в інтересах держави [17, с. 192].

Управління інвестиційною діяльністю у фінансово-правовому аспекті також можна розглядати у трьох значеннях. По-перше, як організуючий владний вплив держави в особі уповноважених органів на поведінку осіб у фінансово-інвестиційній сфері. По-друге, управління інвестиційною діяльністю полягає в розпорядженні коштами, які перебувають у державній власності, на користь інвестицій у різнісфери суспільного буття. По-третє, управління фінансово-інвестиційною діяльністю можна розуміти як систему державних органів, наділених фінансовими повноваженнями.

Третє означене розуміння управління фінансово-інвестиційною діяльністю становить суб'єктний склад фінансово-інвестиційних правовідносин, а з перших двох можна окреслити суспільні відносини, які являть собою їхній об'єктний склад.

До складу об'єкта фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері, отже, входять, по-перше, суспільні відносини, пов'язані з організуючим впливом уповноважених державних органів, наділених фінансовими повноваженнями на поведінку осіб - суб'єктів інвестиційної діяльності у фінансових відносинах; по-друге, об'єкт фінансової діяльності держави в інвестиційній сфері становлять, у тому числі, суспільні відносини із розпорядження коштами, які перебувають у державній власності, на користь державних інвестицій.

Існує поділ фінансових правовідносин «за особливостями об'єкта» цих відносин на майнові й немайнові. Об'єктом перших є безпосередньо гроші, податок, бюджетний кредит, трансферт тощо; а других - не гроші, а інші явища, пов'язані з грішми, - проект бюджету, закон про бюджет, фінансовий контроль [12, с. 5].

Об'єктом майнових фінансово-інвестиційних відносин, отже, є міжбюджетні трансферти, державний кредит. Об'єктом немайнових фінансово-інвестиційних відносин, у свою чергу, є відносини з приводу прийняття бюджету із закладеними в ньому видатками на інвестиції, відносини з приводу фінансового контролю тощо.

Залежно від можливості відокремлення об'єктів фінансового правовідношення від матеріального змісту правовідносин, ці об'єкти ділять на відокремлювані від матеріального змісту правовідносини і невідокремлювані від матеріального змісту правовідносини. До перших належать фінансові ресурси держави й муніципальних утворень і нормативні акти, зокрема податки, бюджетні асигнування, субсидії, проекти бюджетів, бюджети тощо. До не- відокремлюваних від матеріального змісту правовідносин об'єктів належать ті, що не зафіксовані у фінансово-правових нормах і можуть бути виділені лише в процесі наукової абстракції: державний фінансовий контроль, діяльність з приводу встановлення казенному підприємству порядку розподілу прибутку тощо [14, с. 75].

В умовах, коли у фінансово-правовій літературі широко висвітлюються суспільні відносини, які становлять предмет фінансового права, а питання об'єкта фінансово-правового регулювання представлені значно рідше, виправданою видається спроба окреслити суспільні відносини, коло яких утворює поняття об'єкта фінансово-правового регулювання інвестиційної діяльності за допомогою з'ясування тих відносин, що становлять його предмет, особливо з огляду на висловлену в правовій теорії позицію, що відмінності між предметом і об'єктом мають зовсім не кількісний, а якісний характер: предмет - це не складова, не «сфера» об'єкта, а його особливе бачення, особливий проблемний підхід до нього [1, с. 110].

На думку Є. Грачової та Е. Соколової, предметом правового регулювання фінансового права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням державою й місцевим самоврядуванням фінансової діяльності, зумовленої наявністю в країні товарно- грошових відносин, необхідністю розподілу та перерозподілу вартості валового суспільного продукту й частини національного доходу [3, с. 3].

Предметом правового регулювання інвестицій у широкому значенні цього слова є конкретні правовідносини, що складаються в окремих сферах економіки: промисловості, наукоємних технологіях, добування та переробки корисних копалин, сільськогосподарському виробництві [15, с. 3]. Відтак предмет правового регулювання фінансово-інвестиційних правовідносин, згідно з означеним підходом, становлять суспільні відносини, виникнення яких зумовлене фінансуванням окремих сфер економіки.

У підручнику під редакцією С. Запольського предмет інвестиційної діяльності як інститут фінансового права розуміється як відносини з акумулювання, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів, що мають особливу фінансову специфіку, полягають в інвестиційному призначенні [16, с. 692]. Іншими словами, предметом інвестиційної діяльності є фінансові відносини з приводу розподілу коштів, які мають інвестиційне призначення.

Як і джерела фінансів, джерела формування інвестицій діляться на централізовані й децентралізовані [16]. Централізовані фонди створюються на макрорівні. Сюди, окрім центрального бюджету країни, належать фонди соціального страхування, Пенсійний фонд, кредитування, державне страхування. Мікрорівень утворюють децентралізовані фінанси, зокрема фінанси одиниць господарювання державної форми власності: підприємств, установ і організацій.

Хоча фонди грошових засобів держави у вигляді централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів являють собою диференційоване ціле, відмінність централізованих і децентралізованих фінансів виражається в різному підході держави до регулювання суспільних відносин на цих двох рівнях. Централізовані фінанси орієнтовані на здійснення суспільних інтересів, децентралізовані - на отримання прибутку. Зокрема, щодо останніх державне регулювання має враховувати той основоположний факт, що стан і динаміка фінансів приватних підприємств залежить від законів ринкової економіки [4, с. 14].

Відтак фінансові відносини охоплюють дві сфери: перша - економічні грошові відносини, пов'язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів держави, котрі акумулюються в державній бюджетній системі й позабюджетних фондах; друга - економічні грошові відносини, що опосередковують кругообіг децентралізованих грошових фондів підприємств [6, с. 5].

У літературі також існують спроби розширеного окреслення відносин, які становлять предмет фінансового права. Е. Соколова, зокрема, зазначає, що до предмета фінансового права входять не лише суспільні відносини в процесі створення фондів грошових засобів, а й частина відносин, які виникають у процесі створення фондів грошових засобів суб'єктів господарювання, які діють на праві приватної власності [13, с. 59].