Подібну наукову позицію демонструють Е. Єв- стигнєєв і Н. Вікторова, котрі описують фінансову систему як сукупність трьох основних ланок, одну з котрих утворюють приватні фінанси. Так, першою ланкою в цій системі є державні фінанси, куди входить державний бюджет, бюджети державних соціальних позабюджетних фондів, грошові засоби центрального банку держави та грошові засоби унітарних підприємств і державних установ. Другу ланку фінансової системи утворюють місцеві фінанси, котрі охоплюють місцеві бюджети. Третя ланка - приватні фінанси - грошові засоби юридичних осіб та інших організацій, основаних на праві приватної власності, і грошові засоби фізичних осіб [5, с. 17].

З огляду на публічність галузі фінансового права навряд чи останню точку зору щодо предмета фінансового права можна вважати обґрунтованою. Відтак відносини за участі приватних осіб з погляду фінансового права не становлять собою об'єкт інвестиційної діяльності.

Якщо розглядати об'єкт інвестиційної діяльності як систему суспільних відносин, що виникають у процесі вкладення матеріальних цінностей, то, власне, економічні суспільні відносини, що виникають у системі грошових відносин і за допомогою яких відбувається розподіл грошових фондів, і є узагальненим об'єктом фінансово-інвестиційної діяльності держави. При цьому центральною ланкою фінансової системи України залишається її бюджетна система, у якій з метою забезпечення життєдіяльності країни діють грошові фонди. Адже відомо, що зміст предмета регулювання галузі охоплюється її об'єктом, і фінансове право не є винятком із правила.

Однак якщо об'єкт інвестиційних відносин розцінювати як суспільні відносини з розподілу коштів, то фактично відбувається ототожнення об'єкта регулювання з його предметом.

У теорії права зазначають, що суспільні відносини - досить складна й багатоелементна реальність, а норми права та правовідносини, що складаються на їхній основі, опосередковують не всі, а лише окремі види, фрагменти, ділянки, сфери цих відносин. Якщо постає питання про те, що ж конкретно може бути й фактично є об'єктом різнобічних правовідносин, то різниця між об'єктом права загалом і об'єктами конкретних правовідносин, що виникають у результаті його дій, полягає в ступені конкретизації [8, с. 277].

Фінансові правовідносини, котрі виникають навколо інвестицій як публічної діяльності держави, є настільки багатогранним явищем, що можуть бути конкретизованими за принципом означеної наявної в теорії права концепції. Відповідно, об'єкт фінансово-правових відносин в інвестиційній сфері може бути узагальненим. На якій же підставі можна здійснити конкретизацію й узагальнення суспільних відносин, які являть собою об'єкт інвестиційної діяльності у фінансовому праві?

У теорії правовідносин існує два підходи до розуміння об'єкта правовідносин: моністичний і дуалістичний. Згідно з першим розумінням, об'єктом правовідносин є поведінка зобов'язаної особи або те фактичне суспільне відношення, на котре діє пра- вовідношення. Із позиції плюралістичної теорії розуміння об'єкта правовідносин, до нього належать власне матеріальні й нематеріальні блага, з приводу котрих ці відносини виникають: речі, продукти духовної творчості, особисті нематеріальні блага, дії або утримання від них, результати дій суб'єктів правовідносин. Нарешті, у результаті наукової інтеграції двох підходів до розуміння об'єкта правовідносин фактичну правомірну поведінку називають юридичним об'єктом правовідносин, а пов'язані з цією поведінкою блага - матеріальним об'єктом або навпаки [11, с. 45].

Із позиції моністичного підходу до розуміння об'єкта інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту можна визначити цей об'єкт як суспільні відносини за участі держави як публічно-правового інституту, урегульовані нормами фінансового права, що виникають у ході розподілу національного доходу, а саме: акумулювання, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів задля утворення необхідних суспільству фондів для подальшого вкладення коштів з метою досягнення економічного та соціального прогресу суспільства.

Це визначення об'єкта інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту сформульоване на основі розуміння під об'єктом правовідносин правомірної поведінки.

Водночас інтерпретація об'єкта інвестиційної діяльності, виходячи з наявного в теорії права біва- лентного розуміння об'єкта правовідносин, як фактичної правомірної поведінки (юридичний об'єкт правовідносин) в одному значенні й матеріального блага, на яке ця поведінка спрямована (матеріальний об'єкт правовідносин), в іншому відкриває шлях до гранично широкого осягнення змісту об'єкта інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту й уже згаданої максимальної конкретизації відповідних суспільних відносин.

Вище було з'ясовано, що юридичним об'єктом інвестиційної діяльності держави як публічного інституту є відповідні суспільні відносини.

Якщо ж розглядати об'єкт інвестиційної діяльності як матеріальне явище (предмет), то вважаємо, що в загальному фінансово-правовому розумінні саме державні фінанси є об'єктом інвестиційної діяльності держави як публічно-правового інституту. У такий спосіб здійснюється узагальнення об'єкта фінансових правовідносин в інвестиційній сфері.

У фінансово-правовій науці під фінансами зазвичай розуміють особливу групу економічних відносин, які виникають у процесі утворення, поділу й використання певних фондів коштів, необхідних державі для виконання своїх завдань і функцій, а також як сукупність фондів коштів, мобілізованих державою для здійснення своїх завдань [2, с. 6]. Причому в інвестиційних відносинах ідеться про ті мобілізовані державою кошти, які спрямовуються саме на інвестиції.

Отже, у широкому матеріальному значенні об'єктами інвестиційної діяльності держави є державні фінанси, що обґрунтовано спрямовуються на державні інвестиції. Розпорядження фінансами в цьому випадку здійснюється державою на користь інвестицій. У процесі розподілу коштів суб'єктами владної діяльності приймається рішення щодо предметного спрямування певної частини коштів державного централізованого фонду коштів на певні галузі.

Як об'єкт фінансово-інвестиційних відносин за участі держави як публічного інституту фінанси є гранично широким поняттям, і як таке поняття об'єкт цих відносин потребує подальшої конкретизації й деталізації.

Інвестиційні відносини, що виникають у системі державних фінансів, класифікують на внутрішні та зовнішні. Прикладом внутрішніх фінансових відносин, які становлять об'єкт інвестиційної діяльності, є перерахування з бюджету до Пенсійного фонду на виплату пенсій військовослужбовцям та інвалідам з дитинства, хоча таке перерахування відбувається в порядку винятку. У зовнішніх фінансових відносинах виділяють купівлю державних цінних паперів, внески в цільові фонди, асигнування й виплати з бюджету і цільових фондів [10, с. 118].

Е. Соколова вказує на те, що розуміння фінансів має два аспекти: діалектичний і метафізичний. Згідно з діалектичним підходом, під фінансами розуміється сукупність економічних відносин, котрі виникають під час розподілу суспільного продукту й частини національного доходу в процесі створення, розподілу та використання різноманітних фондів грошових засобів; відповідно до метафізичного підходу, фінансами є власне сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у статиці, а не в динаміці [13, с. 11]. Якщо в другому випадку розуміння фінансів як об'єкта інвестиційної діяльності держави йдеться лише про фонди коштів, то в першому мається на увазі фінанси як суспільні відносини.

Отже, на відміну від бюджетних відносин, що виникають та існують виключно навколо визначального фінансового плану країни - державного бюджету, норми фінансового права мають, як зазначалося, більш засадничий, базовий, загальний характер.

Подібно до означеного теоретико-правового поділу правовідносин на матеріальні і юридичні, фінансові відносини ділять на матеріальні й організаційні. Матеріальні фінансові відносини, згідно з таким групуванням, опосередковують рух коштів, а організаційні виникають у процесі організації грошової системи країни загалом і фінансової системи держави зокрема, системи фінансових установ держави та забезпечення їхньої діяльності [17, с. 61].

Матеріальні фінансово-інвестиційні відносини, отже, виражають спрямування коштів на інвестиції, а організаційні - стан фінансової системи країни загалом, її спроможність реалізувати інвестиції, вкладати в економіку та соціальну сферу, а також систему суб'єктів інвестиційної діяльності з погляду фінансово-правового законодавства.

Ще одна теорія подвійного об'єктного складу відносин, пов'язаних із інвестуванням, виходить із того, що, з одного боку, інвестиції є інвестиційними ресурсами, які відображають величину невикористаного для вживання доходу. До складу цих ресурсів входять грошові засоби й фінансові інструменти, матеріальні цінності, а також майнові, інтелектуальні права, що мають грошову оцінку. З іншого боку, інвестиції являють собою вкладення в об'єкти певної діяльності, які визначають приріст вартості капітального майна [7, с. 28]. Якщо в першому випадку йдеться про розуміння інвестицій у їхньому матеріальному сенсі, то в другому - їх розуміють як процес, діяльність.

Висновки

Якщо застосувати ці положення теорії інвестицій до фінансової діяльності держави у сфері інвестиційної діяльності, доходимо висновку, що об'єктний склад фінансово-інвестиційних відносин утворюють, по-перше, відносини з приводу інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на фінансування тих чи інших сфер суспільного буття; по-друге, відносини з приводу безпосереднього вкладення фінансових ресурсів в об'єкти народної життєдіяльності з метою досягнення економічного ефекту.

Список використаних джерел

1. Ветютнев Ю.Ю. Государственно-правовые закономерности: введение в теорию / Ю.Ю. Ветютнев. - Волгоград : Элиста, 2006. - 189 с.

2. Востриков Г.Г. Финансовое право : [учебник] / ГГ Востриков. - М. : Юстицинформ, 2007. - 376 с.

3. Грачева Е.Ю. Финансовое право : [учебное пособие] / Е.Ю. Грачева, Э.Д. Соколова. - М. : Юриспруденция, 2000. - 304 с.

4. Евстигнеев Е.Н. Финансовое право: Краткий курс / Е.Н. Евстигнеев, Н.Г. Викторова. - СПб. : Питер, 2010. - 192 с.

5. Евстигнеев Е.Н. Финансовое право : [учебное пособие] / Е.Н. Евстигнеев, Н.Г Викторова. - СПб. : Питер, 2011. - 272 с.

6. Эльмурзаева РА. Инвестиции : [курс лекций] / РА. Эльмурзаева. - Томск : ТГУ, 2010. - 201 с.

7. Игонина Л.Л. Инвестиции : [учебное пособие] / Л.Л. Игонина ; под ред. проф. В.А. Слепова. - М. : Экономисть, 2005. - 478 с.

8. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права : [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. - К. : Кондор, 2006. - 477 с.

9. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства : [учебник] / В.С. Нерсесянц. - М. : Норма, 2012. - 560 с.

10. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія) : [навчальний посібник] / В.М. Опарін. - К. : КНЕУ, 2002. - 240 с.

11. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В.Н. Протасов. - М. : Новый Юрист, 1999. - 240 с.

12. Родионова М.А. Шпаргалка по финансовому праву : [учебное пособие] / М.А. Родионова. - М. : ТК Велби, 2004. - 40 с.

13. Соколова Э.Д. Правовое регулирование финансовой деятельности государства и муниципальных образований /

Э.Д. Соколова. - М. : Юриспруденция, 2009. - 162 с.

14. Тосунян Г.А. Финансовое право: Конспекты лекций и схемы : [учебное пособие] / Г.А. Тосунян, А.Ю. Викулин. - М. : Дело, 2002. - 224 с.