1. суб'єкт, якому належить право. Тільки громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У той час, як засновниками та членами об'єднань громадян, за винятком політичних партій, можуть бути й іноземці та особи без громадянства. Більше того, в ЄС спостерігається тенденція до розширення можливостей реалізації політичних прав іноземців. Відповідно до ст. 12 Хартії основних прав ЄС «кожна людина має право на свободу асоціацій на всіх рівнях, зокрема, у політичному, профспілковому та суспільному житті» [15], тому євроінтеграція передбачає надання можливості створення та участь в політичних партій України іноземців та осіб без громадянства;

2. спосіб впливу на прийняття державних рішень під час реалізації права на участь в управлінні державними справами -- безпосередній, особистий, а опосередкований та рекомендальний характер він набуває через діяльність об'єднань громадян. Крім того, у державній службі цей вплив набуває таких ознак як постійність, професійність та вирішальність;

3. сфери впливу на прийняття державних рішень у функціонуванні об'єднань громадян обмежені політичними органами та, як правило, зосереджені передусім на парламенті, у той час як право участі громадян в управлінні державними справами надає можливість брати участь в реалізації як народовладдя, як і здійснення законодавчої, виконавчої і судової державної влади, а також місцевого самоврядування.

Проте, незважаючи на різну природу та способи реалізації, проаналізовані права мають спільне призначення, яке полягає у створенні інститутів, що здійснюють суспільний вплив на державну політику і, саме тому, в умовах інтеграційних процесів їх інституціоналізація та гарантування мають стати першочерговими для законодавця. До способів інституціоналізації цих прав відносяться вибори, референдуми, народна законодавча ініціатива, звернення громадян, петиції, державна служба, місцеве самоврядування, інститут присяжних, політичні партії, громадські об'єднання, професійні спілки.

З огляду на зазначене, варто погодитись з С. Сон, що «нагальними напрямками розвитку конституційно-правового статусу політичних партій є деталізація конституційно-правового регулювання інституту програм політичних партій, конкретизація обов'язків політичних партій, встановлення ефективного механізму функціонування опозиційних партій, посилення відповідальності політичних партій за порушення вимог чинного конституційного законодавства» [16, с. 458]. Щодо інших видів об'єднань громадян, то удосконалення їхньої інституціо- налізації вбачається у формуванні державного механізму підтримки їх діяльності шляхом залучення до державних програм у різних сферах суспільного життя та обов'язкове державне реагування на результати виконання таких функцій як моніторинг та експертиза.

Висновки і пропозиції. Підсумовуючи, а також враховуючи політико-правові реалії інтеграційних процесів в Україні, можна окреслити комплекс взаємопов'язаних проблем реалізації права на участь в управлінні державними справами та свободу об'єднання: недосконалість способів їх практичної реалізації; правовий нігілізм і абсентеїзм; відсутність відповідальності органів публічної влади, їх посадових осіб за обмеження та/або порушення цих прав; неефективність діяльності різних об'єднань громадян.

Вирішення названих проблем убачається можливим шляхом: унормування інституціоналізації (порядку та форм) участі громадян в управлінні державними справами (впровадження у конституційну практику народної законодавчої ініціативи та народної експертизи проектів актів органів законодавчої та виконавчої влади); прийняття Виборчого кодексу України з уніфікацією виборчих процедур у відповідності з європейськими стандартами; розширення конституційного переліку підстав для проведення обов'язкового всеукраїнського референдуму, особливо щодо вступу та виходу України з міжнародних організацій (союзів); участі у консультативно-дорадчих органах громадськості; здійснення юридичної просвітницької діяльності за допомогою засобів масової інформації із залученням різних видів об'єднань громадян.

Список літератури

1. Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничний Дім «Ін Юре», 2001. - 448 с.

2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. Головко В. Право на участь в управлінні державними справами: нотатки до наукової дискусії / Валерій Головко // Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 8. - С. 93-99.

4. Чуб О. О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. О. Чуб. - Х., 2004. - 20 с.

5. Гирик М. А. Механізми участі громадян у здійсненні державного управління та шляхи їх оптимізації: питання теорії та практики / М. А. Гирик // Економіка та держава: міжнар. наук.-практ. журн. - 2014. - № 4. - С. 140-142.

6. Гриценко І. В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: питання теорії та практики / І. В. Гриценко // Від громадянського суспільства - до правової держави: тези VII Міжнародної наукової Internet-конференції студентів та молодих вчених (м. Харків, 27 квітня 2012 р.). - Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. - С. 581.

7. Каплан Ю. Участь громадськості в державному управлінні: роль недержавних аналітичних центрів / Ю. Каплан / / Аналітична записка: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua /articles /260 /#_ ftnref2

8. Злобін С. В. Наші права: участь громадян в управлінні державними справами / С. В. Злобін, С. О. Майдане- вич, Н. В. Окша, Д. В. Войтенко; заг. ред. Н. К. Дніпренко. - Вінниця: ТОВ «Консоль», 2006. - 64 с.

9. Бойко І. В. Право на свободу об'єднання: сутність, зміст і форми реалізації [Текст] / І. В. Бойко // Журнал східноєвропейського права. - 2015. - № 13. - С. 48-53.

10. Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Права людини і громадянина. - Київ: Атіка, 2004. - 463 с.

11. Гаєва Н. П. Право на свободу об'єднання як суб'єктивне право / Н. П. Гаєва // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 4. - С. 123-127.

12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу четвертого статті 2, частини другої статті 6, частин першої, другої статті 10 Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (справа про молодіжні організації) від 13 грудня 2001 р. № 18-рп/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст. 2310.

13. Черничко В. Окремі теоретико-правові аспекти права на об'єднання в політичні партії / В. Черничко // Visegrad Journal on Human Rights. - 2016. - № 1/2. - С. 194-200.

14. Лукаш С. Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і народу в Україні: конституційно-правовий аспект / С. Ю. Лукаш // Проблеми законності. - Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого / відп. ред. В. Я. Тацій. - 2001. - Вип. 50. - С. 34-40.

15. Хартія основних прав Європейського Союзу від 07 грудня 2000 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon0.rada.gov.ua /laws /card /994_524.

16. Сон С. С. Тенденції розвитку конституційно-правового статусу політичних партій в Україні / С. С. Сон // «Молодий вчений». - 2016. - № 10(37). - С. 456-459.