Цікавий досвід Великобританії у сфері ювенальної юстиції, яка була введена під назвою «борстальська» (від назви міста, де була заснована, Борсталь) для осіб від 16 до 21 року. Поміщення в борстальску в'язницю означає, що правопорушник у розпорядженні тюремної адміністрації на чотири роки, у межах яких він повинен реально відбути не менше 9 місяців і не більше трьох років [7, с. 67]. Проте цей вид в'язниць не здобув визнання, не виправдавши сподівання та щорічні економічнізатрати.

Аналізуючи досвід використання різних підходів до ресоціалізації засуджених у різні часи, можна констатувати, що реформи в пенітенціарній системі проходили плавно без радикальних змін. Нові в'язниці розпочинали функціонування одночасно з існуванням закладів «старого зразка».

Зазначені в'язничні системи отримали назву «класичних», хоча ці системи й стали функціонувати в інших країнах, але кожна з них отримала певні зміни, пов'язані з ментальністю того чи іншого народу, особливістю правової системи та іншими детермінантами.

Проте сьогодні покарання у вигляді позбавлення волі здійснюється в США у виправних установах, у систему яких входять федеральні в'язниці, в'язниці штатів і місцеві (окружні та муніципальні) тюрми. Сучасна пенітенціарна система США зберегла вплив пенсільвано-оборнской системи: у в'язницях застосовуються жорсткі заходи підтримки порядку, але є також деякі елементи прогресивної системи відбування покарання. Останнім часом пенітенціарна система США зіткнулася з істотним збільшенням чисельності засуджених у виправних установах.

Федеральна пенітенціарна система США складається з установ чотирьох видів: тюрми з мінімальним ступенем безпеки; тюрми із середнім ступенем безпеки; тюрми з посиленою ступенем безпеки; тюрми з максимальним ступенем безпеки.

Тюрмами мінімальної безпеки є установи відкритого типу. Вони не мають озброєної охорони. У цих в'язницях діє полегшений режим, а засудженим надається можливість трудитися за межами установи. Ці в'язниці найчастіше є таборами або фермами, які спеціалізуються на будівництві доріг, виконанні сільськогосподарських та інших суспільно корисних роботах. В'язниці середньої безпеки мають озброєну охорону, але в них немає високих стін. Вони належать до установ закритого типу. Засуджені в цих в'язницях можуть виводитися для робіт за межі в'язниці. В'язниці з максимальним ступенем безпеки є виправними установами в класичному розумінні: вони обнесені високими стінами, мають сторожові вишки, посилену охорону, жорсткий режим утримання, виходити за межі тюрем забороняється. У подібних закладах містяться найбільш небезпечні злочинці.

Місцеві в'язниці призначені для утримання найменш небезпечних злочинців, засуджених за порушення громадського порядку й дрібні крадіжки.

Пенітенціарна система США має низку проблем сьогодні, зокрема занадто велика кількість засуджених. Так, штат Каліфорнія найбільше скоротив число ув'язнених (більш ніж на 15 тисяч осіб), проте це не знизило гостроту кризи, у якій знаходиться його пенітенціарна система. В'язниці виявилися настільки перенаселені, що Верховний Суд США виніс вердикт про необхідність скорочення числа ув'язнених. Показово, що згідно з рішенням суду Каліфорнія не може утримувати у в'язницях понад 110 тисяч осіб (при тому, що на момент вердикту у в'язницях утримувалося 160 тисяч), це становить, однак, 137,5 відсотків від числа ув'язнених, на яких ці в'язниці розраховані [8].

Загальновідомий виключно суворий характер правоохоронної системи штату: потрапити за грати в Каліфорнії можна навіть за найдрібніші провини. Зокрема, у Каліфорнії існує норма, згідно з якою громадянин може бути засуджений до довічного ув'язнення у разі вироку за трьома звинуваченнями в особливо небезпечних злочинах.

Відсутня в штаті і ефективна система реабілітації громадян, які відбули покарання. Відомо, що 47 відсотків ув'язнених, які вийшли в Каліфорнії на свободу, знову опиняються за ґратами протягом року [9].

Ще однією надзвичайно гострою правозахисною проблемою в США залишається наявність у в'язницях значної кількості психічно хворих громадян. Сьогодні американські в'язниці є фактично найбільшими «психіатричними лікарнями» в США. У цьому переконують дані, згідно з якими щодня в трьох найбільших тюремних системах Америки, Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та графства Кук (включає в себе Чикаго) психіатричне лікування щодня отримують 11 тисяч ув'язнених, тоді як три найбільші профільні клініки мають тільки 4 тисячі на місць. У цілому ж у в'язницях США психічно хворих громадян більше в десять разів, ніж у відповідних клініках [10].

Іншою проблемою є поширення в США практики боргових в'язниць. Зараз виявляється, що борговими тюрмами керують приватні компанії, при цьому громадяни найчастіше потрапляють у ці в'язниці тоді, коли не можуть заплатити різні штрафи цим же компаніям. Для цих фірм бізнес виходить безпрограшним: влада наймає їх збирати штрафи, у свою чергу громадянам, які не можуть заплатити ці штрафи, загрожує ув'язнення в тюрмах тих же компаній, за що знову-таки платять платники податків.

Такі в'язниці стають усе більш затребуваними в Америці: за останні роки біржові котирування найбільш великих із них стійко зростають. Однак це не заважає правозахисникам і журналістам критикувати роботу цих в'язниць. У лютому 2014 року на авторитетному сайті «Політика» була опублікована стаття про Американську виправну корпорацію, що є однією з найбільших американських приватних тюремних компаній. Згідно з інформацією видання з початку роботи цієї компанії в 2000 році її діяльність супроводжується постійними скаргами, у тому числі на жорстокі бійки серед ув'язнених, надмірне застосування насильства наглядачами, відмова ув'язненим у задоволенні їхніх базових потреб, включаючи медичну допомогу. Відомий як мінімум один бунт ув'язнених через такі умови, а також випадки смертей ув'язнених, які не отримали медичної допомоги. Так, в одному випадку смерть наступила після того, як в'язниця відмовилася заплатити 35 доларів за лікування хворого ув'язненого. Бунти та насильство відзначені в тюрмах корпорації відразу в декількох американських штатах. Американські державні в'язниці, звичайно, не позбавлені проблем, проте щодо приватних в'язниць ситуація викликає особливу увагу [11].

Висновки

Історія виникнення та функціонування пенітенціарної системи в США має багато білих плям та недоліків існування, проте сучасний стан існування в'язниць демонструє, що шляхом спроб та помилок можна досягнути бажаного результату. Симбіоз кращих рис пенсільванської та оборнської систем довів, що ресоціалізація засудженого повинна розпочинатися зі стін закладу, у якому він знаходиться, дотримання міжнародних стандартів у функціонуванні такого закладу сприятиме виправленню ув'язнених. Досвід США показує, що пенітенціарна система має багато проблем у забезпеченні діяльності закладів такого типу. Тому виконання низки вимог, зокрема вимог Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, сприяння організації діяльності кримінально-виконавчої інспекції на засадах пробації, забезпечення відкритості діяльності кримінально-виконавчої служби для демократичного цивільного контролю, розвиток матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів у рамках міжнародних проектів, адаптація вітчизняного законодавства до стандартів міжнародних документів є є запорукою вдосконалення тюремної системи та необхідною умовою функціонування пенітенціарної системи будь-якої країни.

Література

1. Вольтер. Избранные произведения по уголовного праву и процессу / Вольтер ; пер. с франц. Н.А. Лапшина ; под ред. А.А. Герцензона - М. : Госюриздат, 1956. - 339 с.

2. Гидденс Э. Устроение общества. Очерк теории структурации / Э. Гидденс ; пер. с англ. И.И. Тюрина - М. : Прогресс, 2003. - 528 с.

3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ООН від 30 серпня 1955 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_212.

4. Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия / Н. Кристи ; пер. с англ. А.В. Петрова, В.В. Пророкова. - М. : Прогресс, 1999. - 204 с.

5. Барнс Г.Е. Новые горизонты в криминологии / Г.Е. Барнс, Н.К. Титерс. - Нью Дели, 1966. - 1102 с.

6. Становлення зарубіжних пенітенціарних систем [Електронний ресурс]. -Режим доступу : textbooks.net.ua/content/category/23/77/29.

7. Астеміров З.А. Виправні заклади в зарубіжних країнах / З.А. Астеміров. - Рязань : Видавництво Рязанської вищої школи МВС РСР, 1972. - 95 с.

8. Dimon L. 80,000 Americans Suffer From a Cruel and Unusual Practice Most Countries Abolished / L. Dimon. - 2014. - March. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://mic.com/articles/85075/ 80-000-americans-suffer-from-a-cruel-and-unusual-practice-most-countries-abolished.

9. Fields G. The New Asylums: Jails Swell With Mentally Ill / G. Fields, E.E. Phillips // The Wall Street Journal. - 2013. - September 25. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.wsj. com/articles/SB10001424127887323455104579012664245550546.

10. Mencimer S. There Are 10 Times More Mentally Ill People Behind Bars Than in State Hospitals / S. Mencimer. - April 8. - 2014. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://publicsource.org/ shared-sources/there-are-10-times-more-mentally-ill-people-behind-bars-than-state-hospitals.

11. Zimmerman А. Extreme Heat Tests Prisons / A. Zimmerman // The Wall Street Journal. - October 17. - 2013. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.wsj.com/articles/SB100014240527 02304441404579123381202026834.