Слід відмітити, що цим Законом істотно змінюється зміст підтвердження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно з ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, існування у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, при вчиненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власники та користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено у ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви.

Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Більше того, права земельні ділянки та інше нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають саме з моменту такої реєстрації.

Водночас, права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто, до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними навіть у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнає всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. Це, зокрема, означає, що видані до 1 січня 2013 р. державні акти на право власності на земельні ділянки зберігатимуть свою чинність і після 1 січня 2013 р. - до тих пір, поки існуватиме відповідна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав.

До 1 січня 2013 внесення даних про земельні ділянки, реєстрація їх в Автоматизованої системи земельного кадастру та видача документів, що підтверджують права власності фізичної або юридичної особи на дану ділянку здійснювали територіальні органи земельних ресурсів.

З 1 січня до Закону України «Про державний земельний кадастр» було внесено зміни. Згідно з цими змінами видача державних актів на права власності на земельні ділянки скасовані. Функції реєстрації даних про земельні ділянки з прив'язкою до місцевості та внесенням до кадастру виконують органи Земельних ресурсів на місцях.

А ось реєстрацію майнових прав на земельну ділянку відтепер здійснює спеціальний уповноважений орган Мін'юсту України - Український державний реєстр, реєстраційні органи якого також вже створені при територіальних відділеннях Мін'юсту України. І тепер саме ці державні реєстратори видають Свідоцтво про право на нерухоме майно. У даному випадку - на конкретну земельну ділянку.

Оформивши покладену землевпорядну документацію на земельну ділянку, і внісши його до Земельного кадастру в територіальному органі Земельних ресурсів, фізична або юридична особа звертається із заявою про видачу Свідоцтва до територіального органу Держреєстру.

РОЗДІЛ 2. КІЛЬКІСНИЙ ОБЛІК ЗЕМЕЛЬ

На сьогоднішній день, коли відбуваються значні зміни в угіддях та землекористуваннях, слід пам'ятати, що облік земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всіх відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів. Облік продовжує вивчення господарського стану земель і починає їх вивчення в природному відношенні.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь та правовим статусом.

Облік земель виключно і тільки виникає тоді - коли прийняті в законодавчому полі повноважні рішення. Іншому обліку, тобто запис даних до облікових документів не підтверджених рішеннями в сесійному режимі - місця не може бути, бо це вже з області корупційних діянь.

Державному обліку підлягають усі землі, в межах адміністративно-територіальних одиниць. Для ведення обліку використовуються дані земельно-кадастрових книг та інших земельно-кадастрових документів первинних землеволодінь і землекористувань.

При ведені обліку на місцях під постійним контролем територіальних органів земельних ресурсів знаходиться стан заповнення та оформлення земельно - кадастрової документації. Тому, при поданні річного земельного звіту в першу чергу зверталась увага на оформлення та відповідність відомостей документації, яка представлялась сільськими, селищними, міськими радами.

Основним земельно-кадастровим обліковим документом ради є Земельно-кадастрова книга (ЗКК), за матеріалами якої складають звіт, тому їй необхідно приділяти особливу увагу.

Першочергові вимоги при заповненні та веденні земельно-кадастрових книг:

- Заповнення та внесення подальших змін у земельно-кадастрову книгу проводять на основі відповідних рішень та документів. Документами, що підтверджують записи, вважаються Державний акт, план землеволодіння і землекористування, експлікація земель, матеріали крупномасштабної зйомки населених пунктів, акти обмірів площ, основні чи додаткові рішення органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

-Всі записи ведуться чорнилом, при цьому ніякі підчистки і виправлення цифр не допускаються. У випадку помилки неправильний запис акуратно закреслюють одною лінією, а нові записують зверху, про що роблять відмітку в кінці книги.

- Облік ведеться у міських і селищних радах з точністю до чотирьох знаків після коми (15 кв.м - 0,0015 га), а у сільських - до трьох (100 кв.м - 0,010 га).

- Всі сторінки цієї книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

- Книги зберігаються в сейфі або спеціальній вогнетривкій шафі.

- Земельно-кадастрова книга розрахована на сім років, після чого заповнюється новий екземпляр.

Представник органу виконавчої влади із земельних ресурсів в обов'язковому порядку перевіряє правильність ведення земельно-кадастрової книги один раз на рік. Результати перевірки заносяться на спеціально відведених аркушах записом у кінці земельно-кадастрової книги. Особа, яка відповідає за ведення книги, знайомиться з результатами перевірки під розписку і усуває виявлені у веденні записів недоліки.

Слід наголосити, що в окремих районах значна кількість сільських рад веде облік земель по громадянах в земельно - кадастрових книгах старого зразка, що інколи ставить під сумнів достовірність окремих даних (площі земельних ділянок, форма власності, вид угідь). Серед представлених ЗКК найбільш поширеними є недоліки з їх ведення - неакуратність заповнення, відсутність записів про підставу надання чи вилучення земельних ділянок, відсутність посторінкового контролю, або записи простим олівцем та інші - що є неприпустимим.

Щодо складання річних звітів адмінтериторіальних утворень, то найпоширенішими на загал зауваженнями є:

пояснюючі записки неповні, в них не відображені усі зміни, які відбулися протягом року у складі і якості угідь, землекористувачів і землевласників;

порівняльні відомості звіту станом на 01.01.2008 до звіту станом на 01.01.2007, складені зі значними помилками (для прикладу);

відомості додатків (2,3,4) про надання чи вилучення земельних ділянок, як правило, не відповідають зведеним даним в річному звіті.

Ситуація щодо надання достовірних відомостей з приводу використання земельних ділянок на територіях рад потребує систематичного вивчення та контролю з боку територіальних органів земресурсів. Адже, як показали розпочаті роботи з оновлення планового-картографічних матеріалів існують цілі масиви, які втой чи інший спосіб достовірного обліку не знайшли. При цьому хочеться звернути увагу керівників управлінь, що при правильній організації ведення кількісного обліку такі факти не допустимі. Це виражені непрофесійні навики.

Ми повинні пам'ятати, що одне з основних завдань державного земельного кадастру є забезпечення повноти та достовірності відомостей і допущення недоліків при обліку тягне за собою ланцюжок перекручення даних на усіх рівнях.

Одним із основних і відповідальних рівнів при веденні кількісного обліку земель є місцевий, ведення, заповнення даних якого повністю залежить від райуправлінь. Згідно п.12 Перехідних положень ЗКУ землями за межами населених пунктів розпоряджаються райдержадміністрації, а це 1,1 млн.га, або 76% від загальної площі області. Значні площі і інтенсивний рух у використанні земельних ресурсів потребує чіткого, достовірного і оперативного обліку.

Як показали результати аналізу наданих річних районних земельних звітів станом на 01.01.2008 р., в них було допущено ряд, а місцями суттєвих недоліків:

в пояснювальних записках не розкрито причин змін з посиланням на нормативно - правові та нормативні акти (постанови, рішення, розпорядження та ін.);

довідки про зміну сільськогосподарських угідь виконані з суттєвими помилками в частині невідповідності відомостей, приведених у додатку із річним земельним звітом;

допущені неточності у відомостях про населені пункти;

додатки 2, 3, 4 про надання чи вилучення земельних ділянок сформовані з помилками, або відсутні розробні відомості;

ідентифікаційні коди та назви юридичних осіб (землевласників (землекористувачів)), не відповідають даним Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), який ведуть органи державної статистики в Тернопільській області.

Крім того, нижче приведені для аналізу і осмислення упущення, які були виявлені членами робочої групи Головного управління в процесі приймання звітів від райуправлінь земельних ресурсів:

при купівлі - продажу земельних ділянок, в облік були внесені зміни у форми власності (приватна), хоча державні акти на право власності ще не були видані, а рішення конкретні з цього приводу не прийняті;

без відповідних правовстановлюючих документів і згоди землекористувача, вилучено земельну ділянку та безпідставно змінено категорію земель при внесені змін в облікові відомості;

мають місце факти облікування юридичних осіб - землевласників чи землекористувачів в базі даних державної статистичної звітності за формами 6 - зем, 2 - зем, які в свій час припинили діяльність і зняті з державної реєстрації.

Разом з цим, при бажанні, намітилася позитивна тенденція щодо якісного виправлення минулорічних зауважень, як у річних звітах, так і у земельно-кадастровій документації. Зокрема, фактично до усіх змін що відбулися протягом року на території районів були представлені підтверджуючі документи, у пояснювальних записках поліпшився аналіз руху земель - він став глибшим і детальнішим, також стали зрозумілішими по суті наслідки співпраці з органами статистики - назви землевласників і землекористувачів по юридичних особах відображено (в основному) відповідно до даних державного реєстру підприємств.