НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра менеджменту

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Державне та регіональне управління»

На тему: «Державне управління в окремих сферах суспільного розвитку»

Виконано студенткою ІІ курсу,

групи УЗ-32 спеціальності “Менеджмент ”

Овдієнко А. О.

Перевірено: доц. Пермінова С. О.

Київ - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Основні проблеми економічної політики в Україні на сучасному етапі

РОЗДІЛ 2. Економічна політика, як посилення державного управління економічними реформами на сучасному етапі в умовах надзвичайно глибокої кризи в Україні

РОЗДІЛ 3. Державне управління в сфері вищої освіти в зарубіжних країнах (Канада, США, Японія)

РОЗДІЛ 4. Аналіз сучасних світових тенденцій у взаємовідносинах суспільства та бізнесу

РОЗДІЛ 5. Державне управління сферою культури та ідеологією

РОЗДІЛ 6. Національна безпека країни та державне управління цим процесом

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

державний управління економічний бізнес

ВСТУП

Держава, економіка і право -- є, як відомо, взаємообумовленими явищами та категоріями. Через існуючі між цими категоріями зв'язки й проглядаються закономірності співвідношення економічного базису і державно-правової надбудови. Досвід багатьох держав світу засвідчує, що не можна побудувати могутню державу без опори на добре відрегульовану в правовому відношенні економіку. Проведення державою відповідної економічної політики вимагає динамічного й адекватного розвитку та вдосконалення правової системи.

На сучасному етапі наша держава намагається створити цілісну програму соціально-економічного розвитку, реформувати економіку, забезпечити необхідні механізми господарювання, відповідну фінансово-бюджетну, кредитну та грошову системи.

Поряд з цим сфера безпосереднього державного управління економікою сьогодні звужується. Якщо раніше домінувала й зміцнювалась державна власність на засоби виробництва, а більшість підприємств, об'єднань та інших об'єктів перебувала у власності держави, то вона була покликана через систему своїх органів здійснювати управління ними.

Нині ситуація докорінно змінилась. Здійснюються процеси приватизації державної власності, а відповідно й зменшується кількість господарських об'єктів, які функціонують на основі цієї форми власності. Якщо розглянути у галузевому розрізі, то найбільше приватизованих підприємств спостерігається у будівельній галузі, переробній та у сфері торгівлі. Щодо територіального показника, то найбільше підприємств було приватизовано у центральних та східних регіонах країни.

На відміну від перших етапів так званої ваучерної приватизації або передачі державного майна у власність трудових колективів підприємств і організацій, які виявились не досить ефективними, зараз в Україні розпочався процес переважно грошової приватизації, в тому числі продаж великих українських підприємств на міжнародних торгах.

РОЗДІЛ 1. Основні проблеми економічної політики в Україні на сучасному етапі

Події на Сході України - як результат політичного конфлікту, давно вийшли за рамки народного хвилювання. Військові дії, артилерійські обстріли, біженці, тисячі загиблих, в тому числі і мирних громадян. Але чи можна уявити якої шкоди ці події несуть для економіки України.

Актуальність даної теми полягає в тому, що один день війни коштує Україні 80 млн. гривень, не рахуючи податки, які не піднімаються з Донецька та Луганська. А відновити регіони буде коштуватиме державі - 8 млрд. грн. Саме стільки необхідно для повернення Донбасу до мирного життя. Зруйновано 4,5 тисяч житлових будинків; 4,7 тисяч об'єктів енергопостачання; 132 промислових об'єкти; 290 шкіл зруйновано або пошкоджені. Станом на 1 жовтня 45 медичних закладів були виведені з ладу, приблизно 70% медичних працівників виїхали з зони АТО. Вже 400 тисяч людей залишились без роботи, майже 600 компаній знищено, важко навіть уявити, як треба виживати людям в зоні конфлікту.

Не враховуючи непрямих збитків, які несе українська економіка. Вперше за кілька десятків років довелося імпортувати енергетичне вугілля для забезпечення потреб теплових електростанцій. Забезпечити ТЕС вугіллям власного видобутку сьогодні практично неможливо через бойові дії на сході країни, де розташована велика частина діючих шахт. Близько 47% електроенергії, що виробляється в Україні, генерують АЕС, решту - виробляють ТЕС шляхом спалювання газу і вугілля, а також гідроелектростанції й «зелена» енергетика. Нестача газу і зупинка 80% шахт привели до дефіциту енергоносіїв і, як наслідок, електроенергії. Згідно з повідомленням, на державних шахтах було видобуто 608,9 тис. тонн вугілля, що в 3,3 раза менше, ніж у вересні 2013 року. Видобуток вугілля в січні-вересні 2014 року скоротився на 13% порівняно з аналогічним періодом минулого року - до 53,4 млн. тонн. З цього обсягу державні шахти видобули 15,354 млн. тонн вугілля, що на 12,3% менше за результат 9 місяців 2013 року.

Не кажучи вже про обвал гривні на ринку валюти. Курс долара підскочив майже в 4 , що безумовно вплинуло на українців, тим самим погіршивши і не без того низький рівень життя. Різке зростання цін на паливо змусило поставити свої автомобілі в гараж багатьох водіїв. Активно починає «розквітати» тіньовий ринок з купівлі долару.

Також проблема газу в Україну. Вона не зникає і не пом'якшується, а лише часом переходить зі стану кризи в стан гострої кризи. Державі необхідно 51 млрд. куб.м., з яких 21 - на промисловість, 8 - підприємства теплоенергетики (опалення), 1 - бюджетні установи, 17 - населення, 4 - обслуговування ГТС.

Дефіцит державної скарбниці змусить затягнути пояси і «бюджетників», в тому числі вчителів, інвалідів, пенсіонерів, держслужбовців, студентів і т.д. Про перспективу росту соціальних виплат можна навіть і не думати, а навпаки очікувати підвищення комунальних витрат, цін, інфляції.

Але найбільш вражаючі, і водночас жорсткі й жахливі наслідки - це людські втрати. Безліч загиблих і величезна кількість поранених, включаючи життя військових, цивільного населення, і навіть дітей. Щонайменше 23 невинних дітей стали жертвами війни проти України. З початку збройного конфлікту на сході України загинули 3627 людей, ще 8447 отримали поранення. Про це йдеться в новій доповіді Управління ООН з координації гуманітарних питань. В зоні конфлікту проживають понад 5 млн осіб, 379 тисяч осіб були вимушені переїхати в інші регіони України, понад 426 тисяч - в сусідні країни.

У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні триває пошук ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна система не може бути “чистим” капіталізмом, який переважав усередині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу доходів через структуру соціального законодавства.

Eкoнoмiчнa політика України на початку XXI ст. має своєю головною метою перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Риси сучасного економічного становища України:

- величезна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств країнам близького і далекого зарубіжжя;

- відставання сектора економіки, який виробляє товари, від сектора економіки, який їх споживає;

- паливно-енергетична залежність від Росії;

- занадто сильний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектора, що виробляє товар;

- криміналізація стосунків між державним апаратом і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

- Україна занадто відірвана від світової економіки.

Основними завданнями української держави в галузі економіки є:

- реформування електроенергетичного сектора;

- надання людям економічної свободи;

- зміцнення інституційних структур національної економіки;

- стабілізація національної валюти;

- створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентоспроможності;

- розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості;

- утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів;

- входження України у світовий економічний простір;

- захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво;

- створення української економіки як самодостатньої системи;

- перехід відносин між субґєктами господарювання з бартерних принципів на грошовий (товарно-грошовий);

- легалізація "тіньових" капіталів і виробництв, "тіньової" економіки і відносин;

- інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі;

- посилення боротьби з економічною злочинністю, корупцією;

- переведення економіки у ліберальне русло.

Реалізація економічної політики в Україні передбачає використання таких методів впливу держави на економіку, як:

- регулювання і планування пропорцій;

- державні замовлення;

- цільові програми;

- політика доходів;

- вирівнювання економічних потенціалів і життєвих умов різних регіонів.

Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, сприятливої для підприємницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні тенденції через відповідні юридичні важелі -- програми оподаткування, монетарну політику. Держава покликана дбати про поєднання приватних і суспільних інтересів.

Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до уваги, що перехід суспільства від тоталітарного устрою до демократичного не відбувається за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної економіки (за роки незалежності так і не вдалося його сформувати). Тому потрібні всебічно обґрунтована концепція економічних реформ, відповідні управлінські структури, професійно підготовлені кадри, які б досконало володіли механізмами перетворення сучасної економіки.

РОЗДІЛ 2. Економічна політика, як посилення державного управління економічними реформами на сучасному етапі в умовах надзвичайно глибокої кризи в Україні

Найбільш реальною в даний час є переорієнтація реформ із формування нецивілізованого ринку на радикальні реформи в продуктивних силах із посиленням державного регулювання основних економічних процесів у країні і формуванням економічних умов для ліквідації корупції і тіньового сектора в економіці. Удосконалення економічної системи повинно бути спрямовано на стимулювання розвитку продуктивних сил.