Докази у господарському процесі. Пред’явлення претензії

Сторінки матеріалу:

21

1. Підвищення кваліфікації працівників юридичної служби

Підвищення кваліфікації працівників юридичної служби здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 року № 690 „Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” (із змінами), від 14 грудня 2001 року № 1693 „Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади”, від 13 грудня 2004 року № 1657 „Деякі питання підвищення кваліфікації працівників юридичних служб центральних органів виконавчої влади”, які прийняті з метою створення умов для системного підвищення професійного рівня працівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади, підприємство зобов'язані створювати умови для належної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним та електронним зв'язком, сучасними комп'ютерами та оргтехнікою, транспортом для виконання службових обов'язків, нормативно-правовими актами і довідковими матеріалами, іншими посібниками та літературою з правових питань, електронною системою інформаційно-правового забезпечення, а також доступом до інформаційних баз.

Підвищення кваліфікації працівників юридичних служб органів виконавчої влади, підприємств організовує Мін'юст та його територіальні органи.

Державним замовником на підвищення кваліфікації працівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади є Мін'юст відповідно до Порядку формування державного замовлення на підготовку і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів військового управління Збройних Сил, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. № 1262 "Про фінансове забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів військового управління Збройних Сил".

Пропозиції щодо підвищення кваліфікації працівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади вносяться відповідними центральними органами виконавчої влади щороку до 15 квітня Мін'юсту, який їх узагальнює, формує заявку на включення до проекту державного замовлення на підвищення кваліфікації зазначеної категорії працівників у наступному році і подає до 15 липня в установленому порядку Мінекономіки.

Мін'юст після затвердження Мінекономіки забезпечує виконання державного замовлення на підвищення кваліфікації працівників юридичних служб.

Стажування - це вид підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, який застосовується з метою набуття певного досвіду щодо організації правової роботи.

Стажування проводиться для безперервного фахового вдосконалення працівників юридичних служб, активізації та вдосконалення правової роботи, зміцнення юридичних служб, перевірки професійного рівня і ділових якостей їх працівників.

Стажування працівників юридичних служб здійснюється управліннями юстиції, які відповідно до покладених на них завдань і функціональних обов'язків напрацьовують найраціональніші, найефективніші принципи та методи діяльності юридичної служби, що використовуються з метою впорядкування і підвищення ефективності організації правової роботи.

Працівники юридичних служб проходять стажування в управліннях юстиції на протязі 2-х робочих днів.

Необхідність проведення стажування визначається начальниками управлінь юстиції:

- на підставі матеріалів перевірок стану правової роботи юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, державних господарських об'єднань, підприємств, установ, організацій;

- за результатами узагальнення форм діяльності юридичних служб;

- у разі надходження до управлінь юстиції звернень щодо проведення стажування.

Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах або не мають досвіду роботи, повинні пройти стажування в першій рік після прийняття їх на роботу до юридичної служби.

Начальники управлінь юстиції затверджують графіки стажування за поданням завідувача сектору правової роботи, правової освіти та інформаційного забезпечення Головного управління юстиції у Київській області в Головному управлінні юстиції у Київській області чи працівника з відповідного напрямку роботи в районних, міських, міськрайонних управліннях юстиції, які розробляються на півріччя або квартал.

Графіки стажування доводяться до відома працівників юридичних служб та керівників відповідних місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, державних господарських об'єднань, підприємств, установ, організацій.

Зарахування на стажування, терміни, можливі зміни порядку його проходження та призначення керівника стажування оформляються наказом відповідного управління юстиції. Підставою для видання наказу є лист із основного місця роботи стажиста та його письмова заява.

Стажування працівника юридичної служби проводиться з відривом від основного місця роботи. За стажистом зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до чинного законодавства.

Управління юстиції забезпечує працівника юридичної служби на час проходження стажування сучасними засобами оргтехніки, телефонним зв'язком, необхідними законодавчими та іншими нормативними актами, довідковими матеріалами з правових питань.

На період стажування за стажистом закріплюється працівник, відповідальний за стажування - керівник стажування. Керівником стажування призначається заступник начальника управління юстиції, який координує напрямок методичного керівництва правовою роботою або працівник управління юстиції (державний службовець), на якого покладено виконання обов'язків щодо методичного керівництва правовою роботою та підвищення кваліфікації працівників юридичних служб.

Керівник стажування безпосередньо вживає заходів до організації стажування та несе відповідальність за якість його проведення.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом, який розробляється керівником стажування спільно з працівником юридичної служби, який проходить стажування, на основі Примірного індивідуального плану стажування працівника юридичної служби в Головному управлінні юстиції.

Індивідуальний план стажування працівника юридичної служби затверджується начальником управління юстиції, де проводиться стажування, або заступником начальника управління юстиції, який за функціональними обов'язками координує напрямок методичного керівництва правовою роботою.

Працівник юридичної служби, який проходить стажування в управлінні юстиції, повинен:

- додержуватися правил внутрішнього трудового розпорядку управління юстиції, де він проходить стажування;

- виконати індивідуальний план стажування;

- після закінчення стажування подати начальнику відповідного управління юстиції або заступнику начальника управління юстиції, який координує напрямок методичного керівництва правовою роботою, стислий письмовий звіт про стажування.

За результатами стажування з метою визначення рівня набутих знань працівниками юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, державних господарських об'єднань, підприємств, установ, організацій проводиться тестування.

Отже, підвищення кваліфікації працівників юридичних служб органів виконавчої влади, підприємств організовує Мін'юст та його територіальні органи.

Орган виконавчої влади, підприємство зобов'язані створювати умови для належної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним та електронним зв'язком, сучасними комп'ютерами та оргтехнікою, транспортом для виконання службових обов'язків, нормативно-правовими актами і довідковими матеріалами, іншими посібниками та літературою з правових питань, електронною системою інформаційно-правового забезпечення, а також доступом до інформаційних баз.

2. Претензія, її зміст. Відповідь на претензію

Претензія - (від лат. Praetensio - домагання):

1) домагання, заява права на володіння чим-небудь, позов;

2) заява кредитора, покупця, замовника, клієнта про сплату боргу, відшкодування збитків, усунення виявлених недоліків, несправності в придбаному товарі або виконану роботу;

3) вимога кредитора до боржника про добровільне врегулювання спору, пов'язаного з порушенням прав кредитора.

Претензія є формою досудової реалізації господарсько-правової відповідальності. Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.

Претензія страхувальника - заявлене вимога страхувальника, правонаступника або третьої особи до страховика про відшкодування шкоди, наступне за страховим випадком. Порядок пред'явлення та врегулювання претензії визначаються правилами страхування.

Претезія споживача - невдоволення споживачів характеристиками товару, виявлене в ході післяпродажного використання. Ефективний розгляд претензій дозволяє уникнути зсуву інтересів споживачів до товарів конкурентів, а також розповсюдження даної інформації серед покупців.

Претензія контрагента - об'єктами претензій контрагентам можуть бути постачання неякісного товару, несвоєчасна поставка товару і т. п. Якщо в договорі передбачено, що суперечки вирішуються в досудовому порядку, то пред'явлення претензій обов'язково. Суб'єкт підприємництва має право пред'явити постачальникам і (або) підрядникам претензії, зокрема, у випадках:

· виявлення арифметичних помилок у рахунках, що надійшли від постачальника (підрядника);

· виявлення недостачі цінностей, що надійшли від постачальників (понад передбачених у договорі величин);

· при недотриманні постачальниками і (або) підрядниками договірних зобов'язань.

Господарський Кодекс в ст. 222 визначає, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа-учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

У претензії зазначаються:

· повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

· дата пред'явлення і номер претензії;

· обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

· докази, що підтверджують ці обставини;

· вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

· сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

· платіжні реквізити заявника претензії;

· перелік документів, що додаються до претензії.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.

Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.