Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено Господарським Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Господарський Кодекс України також встановлює, що про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

При пред'явлення претензії в ній повинні бути наведені докази, що підтверджують вимоги заявника претензії.

Про результати розгляду претензії заявнику повідомляється в письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

* повне найменування і поштові реквізити підприємства, що дає відповідь, та підприємства, якому надсилається відповідь;

* дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

* якщо претензію визнано повністю або частково, -- визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

* якщо претензію відхилено повністю або частково, -- мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

* перелік доданих до відповіді документів та доказів. Відповідь на претензію підписує керівник або заступник керівника підприємства. Надсилається відповідь рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Задоволення обґрунтованих претензій і позовів і, навпаки, вмотивоване відхилення їх свідчить не тільки про рівень претензійно-позовної роботи, а й про професійну підготовленість юрисконсультів, їхнє вміння правовими засобами забезпечити захист прав і законних інтересів не тільки підприємств, а й держави і суспільства в цілому.

Отже, претензія є формою досудової реалізації господарсько-правової відповідальності. Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.

Суб'єкт підприємництва має право пред'явити постачальникам і (або) підрядникам претензії, зокрема, у випадках: виявлення арифметичних помилок у рахунках, що надійшли від постачальника (підрядника); виявлення недостачі цінностей, що надійшли від постачальників (понад передбачених у договорі величин); при недотриманні постачальниками і (або) підрядниками договірних зобов'язань.

Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено Господарським Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

3. Організація правової роботи в галузі охорони здоров'я

З метою забезпечення законності в роботі Міністерства, органів охорони здоров'я, підвідомчих підприємств, закладів та установ, залучення кваліфікованих фахівців до роботи в юридичних службах галузі, активізації й вдосконалення правової роботи, посилення контролю за цією роботою та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 № 1693 "Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших, центральних органах виконавчої влади" прийнято наказ "Про вдосконалення організації правової роботи в галузі охорони здоров'я".

Міністр охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальники управлінь охорони здоров'я обласних, Головного управління охорони здоров'я Київської та управління охорони здоров'я Севастопольської міських державних адміністрацій повинні:

1. Забезпечити належний рівень правової роботи відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690, у тому числі методичного керівництва правовою роботою в підвідомчих закладах, установах та організаціях; вжити заходів щодо впровадження ефективних форм і методів діяльності юридичних служб та до реалізації рекомендацій органів юстиції.

2. Здійснювати постійний перегляд власних нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність з Конституцією та законами України, іншими актами законодавства, наказами МОЗ України, усунення множинності, скасування застарілих актів і таких, що не відповідають новим умовам соціально-економічного розвитку України, в тому числі у сфері охорони здоров'я.

3. Забезпечити обов'язкове погодження з юридичною службою проектів нормативно-правових актів, які розробляються та погоджуються з органами охорони здоров'я.

4. Вжити заходів щодо введення у штатний розпис органу охорони здоров'я посад юрисконсультів, укомплектування їх кваліфікованими фахівцями, підвищення ефективності роботи юридичних служб.

5. Забезпечувати участь працівників юридичних служб у роботі семінарів, інших заходів, які проводяться органами юстиції, залучати юристів до правового виховання працівників галузі, роз'яснення законодавства про охорону здоров'я; постійно підвищувати кваліфікацію працівників юридичних служб галузі у державних навчальних закладах тощо.

6. Створити належні умови для роботи юридичних служб, зокрема, забезпечити приміщеннями, необхідним обладнанням та нормативними актами, іншою правовою інформацією.

7. Перевірити стан правової роботи в закладах та організаціях сфери управління, проаналізувати структуру та склад працівників юридичних служб, вжити заходів щодо укомплектування цих служб кваліфікованими фахівцями та про результати перевірки із даними про забезпеченість фахівцями поінформувати Міністерство до 1 січня 2002 року.

Начальник юридичного відділу повинен:

1. Здійснювати роботу відділу відповідно до вимог законодавства про юридичну службу, вжити заходів щодо вдосконалення організації правової роботи в апараті Міністерства, підвідомчих органах та закладах охорони здоров'я, посилення методичного керівництва цією роботою з боку Міністерства.

2. Забезпечувати підготовку Мін'юсту в установленому ним порядку відомостей про стан організації правової служби в Міністерстві.

3. Узагальнити інформацію про перевірку стану правової роботи, структури та складу працівників юридичних служб органів, закладів охорони здоров'я, установ, підприємств та організацій галузі.

4. Поняття і види доказів

Доказом є не факт чи обставина, а фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Факт -- це явище об'єктивної соціальної дійсності. Факти існують незалежно від того, чи знають про них особи, які здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані, тобто відомості про факт, -- це інформація, за допомогою якої можна пізнати факт. За допомогою доказів відбувається пізнання фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, основним способом пізнання обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою доказів, тобто доказування. Доказування у господарському процесі -- це врегульована правовими нормами діяльність господарського суду та учасників господарського процесу зі збирання і закріплення, дослідження і оцінки доказів. Процесуальна форма і правовий порядок збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів є гарантіями досягнення істинного знання.

Доказування як пізнавальна діяльність має свій предмет. Предмет доказування -- це те, що необхідно доказувати у кожній господарській справі, тобто коло фактів, які необхідно встановити для прийняття обґрунтованого рішення у господарській справі. До таких фактів належать обставини, якими обґрунтовуються позовні вимога чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення позовної давності тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Предмет доказування конкретизується з урахуванням особливостей кожної господарської справи.

Докази у господарському процесі можна класифікувати за різними підставами, основними з яких є:

а) за способом формування докази поділяються на первісні і похідні (первісними називають докази-першоджерела, похідними називають докази, що відтворюють зміст іншого доказу);

б) за характером зв'язку змісту доказів з тими фактами, які необхідно встановити, докази поділяються на прямі (вказують на наявність чи відсутність факту) і непрямі (дозволяють зробити не один, а кілька імовірних висновків про факт);

в) за джерелом одержання докази поділяються на особисті і речові залежно від того, хто є джерелом доказу: людина чи матеріальний об'єкт (до особистих доказів відносять пояснення сторін, третіх осіб, висновки експертів, до речових -- письмові і речові докази).

До засобів доказування, якими можуть встановлюватися докази у господарському процесі, належать письмові і речові докази, висновки судових експертів, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. У господарському процесі не застосовується такий засіб доказування, як показання свідків.

Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників -- це повідомлення суду відомих їм обставин, які мають значення для справи. Пояснення оцінюються судом поряд з іншими доказами у справі. Пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть бути дані в усній і письмовій формах. В усній формі пояснення даються у ході судового розгляду. У письмовій формі пояснення сторін містяться у позовній заяві та у відзиві на позовну заяву. Якщо пояснення, що містяться у зазначених документах, та усні пояснення є неповними, суперечливими, та в інших необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, мають бути викладені письмово. При цьому надання пояснень -- це право сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, а не їхній обов'язок.

Отже, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

юридичний служба кваліфікація доказування претензія

5. Засоби доказування

Згідно з Господарським процесуальним кодексом України встановлені такі засоби доказування:

-- письмові докази;

-- речові докази;

-- висновки судових експертів;

-- пояснення представників сторін, пояснення інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.