2. Цілі реформи на середньострокову перспективу Мета реформування полягає у формуванні ефективної системи державного управління, яка надаватиме якісні публічні послуги громадянам на рівні, що відповідає європейським стандартам, забезпечуватиме оптимальне використання публічних коштів та буде здатна вчасно і адекватно реагувати на соціально-економічні та зовнішньополітичні виклики. Очікувані результати адміністративної реформи на середньострокову перспективу в розрізі регіону: децентралізація та деконцентрація влади; створення професійної, відповідальної та політично нейтральної державної служби, об'єднання держслужби та служби в органах місцевого самоврядування; залучення до публічного управління громадськості та інших заінтересованих сторін; запобігання корупції. 3. Принципи і механізми реформи Адміністративна реформа має зорієнтувати державне управління на якісне надання державних послуг мінімальним коштом для суспільства. Реформування державного управління на регіональному рівні: Посилення ролі органів місцевого самоврядування та територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади. Усунення інституційного конфлікту інтересів, що на сьогодні є основною причиною корупції. Реформування державної служби повинне проводитися централізовано. Аналіз стану державної служби в Полтавській області свідчить про необхідність піднімати зацікавленість громадян до державної служби. Залучення кваліфікованих працівників потребує збільшення мотивації та досягнення конкурентоспроможності з приватним сектором. Підтримуємо пропозиції щодо: забезпечення конституційного права громадян на рівний доступ до державної служби та професіоналізація державної служби через запровадження відкритого конкурсу на всі категорії посад; розмежування політичних та адміністративних функцій та посад в органах виконавчої влади, віднесення посад заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, губернаторів до політичних та введення посад державних секретарів із статусом вищого державного службовця в органах виконавчої влади; введення додаткових обмежень для державних службовців щодо участі в утворенні політичних партій, блоків та членства у них; встановлення заборони на участь у передвиборній агітації та страйках; реформування системи управління персоналом в державній службі, спрямованій на підготовку державної служби до виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; встановлення частки посадового окладу державного службовця разом з надбавкою за ранг та надбавкою за вислугу років на рівні 80% заробітної плати; мінімальний посадовий оклад має становити не менше ніж два розміри мінімальної заробітної плати; забезпечення системи дисциплінарної відповідальності державних службовців, яка передбачає вичерпний перелік підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності та порядок накладення стягнень за дисциплінарні проступки. Крім того передбачена матеріальна відповідальність - державі надається право зворотної вимоги (регресу) до державного службовця, що заподіяв їй шкоду. Реформування системи адміністративних послуг залежно від специфіки регіонів Інституційне становлення органів, які надають адміністративні послуги (служби), та зосередження їх уваги на наданні таких послуг на належному рівні. Запровадження прозорого реєстру адміністративних послуг. Необхідно мінімізувати обсяг (номенклатуру) адміністративних послуг та залишити лише ті, які зумовлені публічними інтересами. Запровадження регламентів надання адміністративних послуг за принципом цілісності ("єдиного вікна"). Модернізація процедур формування, реалізації та моніторингу державної політики вивчення та впровадження в регіонах кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду; забезпечення узгодження державної регіональної політики та політики регіонів; інституційне забезпечення участі громадськості в регіональному управлінні. 4. Необхідні кроки/рекомендації Реформування органів виконавчої влади Першочерговим завданням є реформування системи та структури центральних органів виконавчої влади через прийняття нормативних актів, розроблених Головдержслужбою. Скорочення кількості та обмеження функцій контролюючих органів. Зміна функцій регіональних органів державної виконавчої влади. Реформування державної служби. Основне завдання - прийняття нової редакції Закону України "Про державну службу", спрямованої на врегулювання питання розмежування політичних та адміністративних посад в органах державної влади, визначення засад політичної нейтральності державних службовців, удосконалення системи класифікації посад державних службовців, встановлення порядку проведення конкурсу для добору осіб на державну службу, удосконалення процедури оцінювання діяльності державних службовців, удосконалення системи оплати праці державних службовців, встановлення їх дисциплінарної відповідальності. Оскільки "Державне управління" стало у нашій державі професією (спеціальність 8.150000), доцільно унормувати обов'язкове набуття відповідного фаху для зайняття посади державного службовця; на законодавчому рівні потрібно унормувати, що постійне підвищення державним службовцем власної кваліфікації є обов'язковою умовою: кар'єрного зростання; результативності атестації; підвищення чи пониження категорії і рангу (як це робиться, наприклад, у медичних та педагогічних працівників); підвищення рівня оплати праці. Законодавче забезпечення адміністративної реформи на регіональному рівні Для правового забезпечення реформи необхідно прийняти Адміністративно-процедурний кодекс України, а також Закони України: Про місцеві державні адміністрації (нова редакція); Про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція); Про адміністративні послуги; Про державну службу (нова редакція); Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція); Про конфлікт інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави; Про адміністративно-територіальний устрій України; 5. Необхідні ресурси Першочергові кроки щодо реформування системи та структури центральних органів виконавчої влади можуть бути здійснені в рамках підготовки Державного бюджету на 2011 рік. Всі законодавчі акти підготовлені та потребують розгляду у Верховній Раді України. Реформування органів виконавчої влади відкриє для України можливості для отримання значних коштів безповоротної допомоги. Реформування системи органів державної виконавчої влади 5.1 Виклад проблеми/формулювання основного завдання Система органів виконавчої влади є найважливішим елементом механізму державного управління. Ця система виступає провідним об'єктом трансформаційних перетворень у суспільстві, а тому одним з важливих напрямів розвитку держави на сучасному етапі є здійснення реформи виконавчої влади з метою створення ефективної і результативної системи державного управління, що є ключовою передумовою успішності інноваційних суспільних перетворень. Досвід розвинених країн ("Великої сімки", Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва і розвитку) свідчить, що система органів виконавчої влади, її організаційна структура формується відповідно до актуальних загальнодержавних функцій (внутрішніх і зовнішніх), а відтак не є застиглою, а періодично змінюється. В Україні нараховується кілька типів органів виконавчої влади - міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади (далі - ЦОВВ) зі спеціальним статусом, урядові органи державного управління в складі ЦОВВ, а також департаменти (служби) як органи державного управління у складі ЦОВВ зі спеціальним статусом, їх територіальні підрозділи, місцеві державні адміністрації тощо. Це є додатковою причиною дублювання функцій в системі органів виконавчої влади, існування в певних секторах діяльності інших центрів вироблення політики, крім міністерств, насамперед ЦОВВ із спеціальним статусом, надмірно великої кількості ЦОВВ. Проблема дублювання функцій посилюється також нечітким розмежуванням повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Існуюча в Україні система організації влади на місцевому рівні не відповідає загальноприйнятим європейським принципам, закладеним в Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка є частиною законодавства України (ратифікована Верховною Радою України у 1997 році). Актуальною проблемою є професіоналізація виконавчої влади як державного управління, в основі якої має бути фундаментальна академічна підготовка (на рівні бакалавра, магістра, кандидата і доктора наук), доповнена періодичним оперативним і ситуативним підвищення кваліфікації та стажуванням. Особливої уваги потребує підготовка вищих державних службовців, що обіймають посади І - ІІІ категорій. 5.2 Цілі реформи на середньострокову перспективу Стратегічними цілями реформування виконавчої влади є: створення ефективної, дієвої та оперативної системи органів виконавчої влади; чітке розмежування повноважень між центральними, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; зміцнення держави в особі всіх владних інституцій та всіх рівнів влади. Без вирішення цієї ключової проблеми не досягти успіхів ні в економіці, ні в соціальній сфері; подолання відставання державних органів та їхніх представників від потоків нових труднощів і завдань. Реформування виконавчої влади повинно відбуватися з метою надання реальної можливості для людини отримати максимальну кількість послуг від органів влади на кожному рівні управління. Саме людина та задоволення її потреб повинні опинитися в центрі уваги влади, яка для ефективної реалізації покладених на неї функцій отримає необхідні повноваження і, в той же час, буде нести всю повноту відповідальності за втілення в життя цих функцій. 5.3 Принципи і механізми реформування Принципи реформування, організації та діяльності системи органів виконавчої влади: законність; відкритість; неупередженість; пропорційність; верховенство права; ефективність; підконтрольність; відповідальність. У реформованій системі виконавчої влади урядові органи державного управління мають стати важливими спеціальними інструментами реалізації політики уряду. Для цього доцільно перетворити їх на самостійні органи, вилучивши зі складу ЦОВВ, та закріпити за ними функції оперативного вирішення невідкладних конкретних проблем, окремі функції державного управління або надання управлінських послуг у певних секторах діяльності. Водночас, у такий спосіб можна зменшити чисельність державних комітетів. Корисним у цьому зв'язку може бути досвід діяльності державних агентств у Польщі. Для утвердження провідної ролі міністерств у системі органів виконавчої влади функції формування державної політики у відповідних сферах (секторах) суспільної діяльності мають бути закріплені виключно за ними, як це зроблено, наприклад, у Польщі, Угорщині, Чеській Республіці. Недотримання цього правила призводить до існування інших центрів формування політики, крім міні­стерств, або, навіть, творення секторної політики взагалі без участі міністерств, що суттєво перешкоджає ефективному формуванню та реалізації політики Кабінету Міністрів України. З цього погляду, сумнівною є доцільність існування центральних органів виконавчої влади ЦОВВ зі спеціальним статусом. Провідна роль міністерств передбачає здійснення ними керівного впливу на всі інші органи виконавчої влади центрального рівня. Проте на даний час в Україні чимало центральних управлінських структур можуть існувати поза сферою впливу міністерств, що має наслідком надмірне роздування їх кількості. Для виправлення такої ситуації необхідно надати міністерствам реальні можливості спрямовувати, координувати і контролювати діяльність усіх інших органів виконавчої влади центрального та місцевого рівня, насамперед, передавши мініст­­рам від віце-прем'єр-міністрів відповідні керівні повноваження щодо конкретних органів. Важливе значення має вирішення в Україні проблеми чіткого розподілу сфер діяльності ЦОВВ та її спрямування на ефективну і результативну реалізацію державної політики.