Комітетами Верховної Ради є її робочі органи, які створюються з числа депутатів і займаються законопроектною, аналітичною та контролюючою діяльністю.

Додатковими до парламенту утвореннями виступають апарат Верховної Ради, Рахункова палата України та омбудсмен - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Апарат Верховної Ради України складається з сотень економістів, юристів та інших спеціалістів, які забезпечують роботу депутатського корпусу, парламентських комітетів та комісій. Рахункова палата України контролює виконання урядом державного бюджету України, а омбудсмен контролює дотримання в Україні прав та свобод людини.

Парламент України Верховна Рада реалізує три основні функції - законодавчу (приймає закони), установчу (утворює державні органи, призначає чи обирає окремих посадових осіб, наділяє їх владними повноваженнями, встановлює їх компетенцію) та контрольну (здійснює парламентський контроль за виконанням Державного бюджету, діяльністю Кабінету Міністрів України, використанням одержаних Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик).

Основна функція Верховної Ради (законодавча) реалізується через законодавчий процес - це система взаємопов'язаних і взаємообумовлених дій по створенню законів.

Законодавчий процес є складним видом діяльності, а тому відбувається у кілька етапів:

1) ініціювання (законодавча ініціатива);

2) обговорення;

3) прийняття;

4) підписання;

5) офіційне оприлюднення.

Закон приймається більшістю від конституційного складу парламенту України, крім випадку внесення змін до Конституції України. Закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові України. Президент протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або накладає на нього вето - повертає його до парламенту зі своїми вмотивованими пропозиціями для повторного розгляду.

Організаційними формами діяльності Верховної Ради, в яких реалізуються її повноваження, є сесії Верховної Ради, засідання комітетів і комісій парламенту, діяльність Голови Верховної Ради України, його заступників, робота депутатських груп і фракцій, індивідуальна робота народних депутатів.

Головною з цих форм є сесія - період її засідань, який може тривати кілька місяців. Перший раз Верховна Рада України збирається на сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Наступні чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів або на вимогу Президента. Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від її конституційного складу.

У діяльності парламенту велике значення відіграє Регламент Верховної Ради - процесуальний акт, який встановлює порядок здійснення її повноважень. Його додержання забезпечує ефективність і законність діяльності Верховної Ради в цілому, її комітетів, комісій, депутатів та їх об'єднань.

Верховна Рада http://www.rada. kiev.ua/

Органами виконавчої влади України є Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації. Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, він спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

До складу Кабінету Міністрів входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Прем'єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою.

Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Він розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає парламенту України звіт про його виконання; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України.

Багатосторонніми є повноваження Кабінету Міністрів також у майновій сфері. Він, зокрема, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності тощо.

Урядовий портал http://www.kmu.gov.ua/

Центральними органами виконавчої влади в Україні є міністерства, державні комітети та відомства. Вони здійснюють керівництво дорученими ним сферами суспільного життя, несуть відповідальність за їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акти, організовують і контролюють їх виконання. Вони видають накази, інструкції, директиви, настанови, статути, правила, рішення колегій.

Міністерства - це такі центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво дорученими ним сферами управління (охорона здоров'я, освіта, промисловість, транспорт, внутрішні справи, оборона та ін.). Міністерства утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України. Очолює міністерство міністр, який відповідає за стан справ у міністерстві. У нього є заступники. Міністерство складається з управлінь, відділів та інших підрозділів, які керують підлеглими їм підприємствами, установами, організаціями.

Державні комітети - це центральні органи, які здійснюють міжгалузеве управління у певній сфері. В окремих випадках Державні комітети здійснюють галузеве управління (наприклад, Державний комітет України по стандартизації, метрології, сертифікації; Державний комітет України у справах захисту споживачів та інші). Державні комітети утворюються Кабінетом Міністрів України. Кожен з таких комітетів очолює голова, який має заступників. В окремих комітетах утворюються колегії, науково-технічні, експертні ради.

Відомства - це центральні органи управління, які здійснюють галузеве або міжгалузеве управління. Вони утворюються Кабінетом Міністрів України у галузях народного господарства, в разі необхідності в соціально-культурній та адміністративно-політичній діяльності. Серед відомств є комітети (Державний комітет України по земельних ресурсах), головні управління (Головне архівне управління), служби (Митна служба України), фонди (Фонд соціального страхування), компанії (Держтелерадіокомпанія), ради (Рада у справах релігії), державні інспекції (Головна державна інспекція з карантину рослин України), комісії (Вища атестаційна комісія), агентства (Національне космічне агентство).

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Голова облдержадміністрації або губернатор - призначається Президентом. Обласні управління шляхом призначення губернатором.

ЗОДА http://www.zoda.gov.ua/ua

Запорізька обласна рада: http://www.rada. zp.ua

Конституційний Суд України єдиний орган конституційної юрисдикції нашої держави, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

До складу Конституційного Суду України входять 18 суддів. Вони призначаються на посади парламентом України, Президентом України та з'їздом суддів відповідно по шість суддів строком на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів чи району та міста одночасно.

Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Функціями апеляційних інстанцій наділені також вищі спеціалізовані суди щодо рішень апеляційних судів, ухвалених як судів першої інстанції.

За порядок у країні відповідають МВС, прокуратура, СБУ та їхні підрозділи на місцях.

Процес одержання інформації від державних структур.

Ст.6. ЗУ "Про інформацію". Право на інформацію забезпечується:

§ обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

§ створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

§ вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;

§ обмеження цього доступу зумовлюють лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;

§ створенням механізму здійснення права на інформацію;

§ здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

§ встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Надавати інформацію від імені організації повинні керівники цих організацій, прес-секретарі, а також інші уповноважені особи.

Написання запиту.

Як правильно скласти й подати інформаційний запит до державного органу, які можуть бути підстави для відмови.

Отримання журналістами (та й будь-якими громадянами) інформації від державних органів влади, організацій та установ - одна з найбільших проблем українського суспільства та медійної сфери. Чи не кожен журналіст стикався у своїй практиці з опором, який чинять представники державних органів, коли їх просять надати певну інформацію.

Кожна людина щодня і щохвилини отримує інформацію - це новини, прогнози погоди, спілкування з рідними, колегами, читання книжок і гортання веб-сайтів - така її сутність, адже поки існує мозок, він має щось "перетравлювати". Тож природно, що Конституція України та й багатьох інших держав відображають конституційне право на інформацію. Стаття 34 Конституції закріплює право людини вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Таке право обмежується виключно:

1) в інтересах національної безпеки,

2) територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам,

3) для охорони здоров'я населення,

4) для захисту репутації або прав інших людей,

5) для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,

6) або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.