організаційно-контрольні - ч.1 ст.5-1 ЗУ Про управління передбачає такі контрольні функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності: здійснює контроль та проводить аналіз результатів діяльності державних підприємств (у тому числі ефективності використання державного майна), господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка, що належать до сфери його управління, та розробляє механізми підвищення ефективності їх роботи (п.3); здійснює контроль за виконанням умов контрактів керівниками виконавчих органів господарських організацій, які перебувають у його управлінні (п.7);

майнові - господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.11 ЗУ Про управління); Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій (ч.5 ст.11 ЗУ Про управління) тощо;

процедурні - головою наглядової ради господарської організації, у статутному капіталі якої корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, обирається представник Фонду державного майна України або уповноваженого органу управління (ч.13 ст.11 ЗУ Про управління).

Щодо комунальних підприємств корпоративного типу, то специфіки їх законодавчого закріплення в Україні не передбачено, а ГК не має такої організаційно - правової форми як комунальне господарське товариство. Ч.3 ст.24 ГК лише згадує, що до суб'єктів господарювання комунального сектора економіки відносить, окрім суб'єктів, що діють на основі лише комунальної власності, також суб'єктів, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. У свою чергу ч.2 ст.169 ЦК дозволяє територіальним громадам створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо), а ч.3 зазначеної статті - юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо). Зазначимо, що на розгляді Верховної Ради України був Законопроект, поданий Кабінетом Міністрів України, яким пропонувалося визначити особливості перетворення комунальних унітарних підприємств, які провадять діяльність у сфері централізованого водо - і теплопостачання та водовідведення, в господарські товариства [10]. Втім, зазначений Законопроект не було прийнято Верховною Радою України

За напрямами дії: внутрішні (корпоративне управління) та зовнішні засоби. Внутрішні - ті, що реалізуються всередині корпорації чи групи пов'язаних осіб, а зовнішні - засоби державного регулювання впливу на корпоративні відносини, що застосовуються державою в особливо важливих для держави сферах публічного інтересу.

Корпоративні механізми управління та контролю розробляються з метою зниження ризиків, які можуть понести як корпорації, так і їх учасники, а також держава і суспільство в цілому. Наприклад, щоб контролювати поведінку менеджерів, незалежна третя особа (зовнішній аудитор) підтверджує точність інформації, що надається відповідним органам АТ та інвесторам [11; Р.88]. Система ідеального контролю повинна регулювати як спонукання, так і здатність, разом з тим, в ній мають бути об'єднання як управлінські, так і контрольні повноваження. Не вдаючись до юридичних тонкощів корпоративне управління можна визначити як систему відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління ним [12].

Засоби внутрішнього контролю можна поділити за суб'єктами: з боку органів товариства, з боку учасників.

ЗАСОБИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ З БОКУ ОРГАНІВ ТОВАРИСТВА: ПОВНОВАЖЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ. Хоча, традиційно в економіці, цей орган є найслабшим через організаційну складність прийняття їм рішення та розпорошення акцій, однак навіть в АТ це є потужним суб'єктом корпоративного управління, виходячи хоча б з того, що ЗУ Про АТ та ЗУ Про ГТ має перелік виключних повноважень загальних зборів з найважливіших питань: зміни до статутного фонду, рішення про припинення товариства тощо. Якщо мова іде про ТОВ, де, як правило, є невелика кількість учасників, то, незважаючи на рідкісні скликання, загальні збори учасників мають більш індивідуалізований характер, а прийняття рішення не так залежить від роздрібнених часток. Загальні збори у своїй діяльності можуть застосовувати такі засоби (ми наведемо найбільш типові приклади засобів за напрямами діяльності): управлінські (внесення змін до статуту, рішення про припинення товариства); кадрові (обрання членів спостережної ради та ревізійної комісії, дострокове припинення повноважень підзвітних органів); фінансові (затвердження річної фінансової звітності, операції з акціями для АТ); контрольні (призначення перевірки ревізійної комісії, затвердження звіту ревізійної комісії).

ПОВНОВАЖЕНЯ НАГЛЯДОВОЇ РАДИ. Наглядова рада покликана захищати права акціонерів та контролювати роботу виконавчого органу в межах повноважень, передбачених законом та статутом. Відзначимо, що ЗУ Про ГТ не передбачає такого органу в ТОВ як наглядова рада. Якщо говорити про повноваження, то їх можна поділити за такими ж напрямами, як і загальних зборів. Наглядова рада АТ обирає свого голову та може утворювати комітети.

ПОВНОВАЖЕНЯ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ. Його повноваження, зрозуміло, є управлінськими - ведення поточними справами товариства. Дирекція (директор) ТОВ діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами (ч.4 ст.62 ЗУ Про ГТ). Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом (ч.5 ст.62 ЗУ Про ГТ).

ВНУТРІШНІ ОРГАНИ КОНТРОЛЮ. Такими органами є ревізійна комісія (ч.1 ст.73 ЗУ Про АТ та ч.1 ст.63 ЗУ про ГТ) та внутрішній аудитор (передбачено лише для АТ - абз.3ч.1 ст.56 ЗУ Про АТ). Ревізійна комісія є органом, що проводить перевірки та здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. під внутрішнім аудитом економісти розуміють систему здійснення перевірок незалежним органом (службою внутрішнього аудиту), організовану на підприємстві з метою забезпечення його ефективного функціонування шляхом оцінки, аналізу та контролю діяльності підприємства та управлінського персоналу зокрема і дотримання встановленого режиму або політики ведення бухгалтерського обліку в результаті перевірки достовірності складеної фінансової звітності [13; С.180].

ЗАСОБИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ З БОКУ УЧАСНИКІВ:

На думку О.В. Щербини теоретична класифікація прав акціонера має відповідати наступним основним вимогам:

• врахування особливостей правового статусу засновників (дисертантка пропонує визнавати ними тих осіб, які виявили волю до заснування акціонерного товариства, тобто підписали установчий договір) і учасників (підписчиків) при створенні акціонерного товариства за умов відсутності права власності на акцію;

• розмежування прав, що випливають із права власності на акцію, та прав, що випливають із членства в акціонерному товаристві;

• врахування ступеня значимості при виділенні основних (визначають правовий статус акціонера як власника цінних паперів та члена господарського товариства) і допоміжних (передбачають гарантії реалізації та способи захисту основних прав) прав;

• необхідність окремо визначати безумовні права, реалізація яких не залежить від інших обставин, та умовні, що виникають і можуть бути реалізовані за умови та у зв'язку із настанням певних обставин [14; С.5].

Іншим підходом до класифікації прав акціонерів є поділ за способами захисту прав акціонерів: а) речово - правові способи, б) зобов'язально-правові способи та в) спеціальні способи захисту. Речово-правовими способами захисту прав акціонерів є визнання права власності акціонера; витребування акції з чужого незаконного володіння; захист права власності акціонера від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Зобов'язально-правові способи захисту становлять: примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, зміна або припинення правовідношення шляхом зміни або розірвання договору. До спеціальних способів захисту належать: визнання правочину з акціями недійсним, визнання недійсною емісії акцій, визнання недійсними рішень органів управління акціонерного товариства (загальних зборів акціонерів, наглядової ради, виконавчого органу товариства); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади; відновлення прав на акцію та відновлення акції [15; С.6-7].

В.С. Щербина визначає, що корпоративні відносини можна поділити на організаційно-господарські та майново-господарські відносини [16; С.235]. Таким чином ми можемо поділити і корпоративні права учасників, до організаційно-господарських можна віднести право на вихід з товариства, виключення учасника зі складу ТОВ тощо; до майново-господарських - право на виплату дивідендів, відчуження учаснику частки у статутному капіталі при виході з товариства тощо.

На нашу думку корпоративні права учасників можна поділити на:

матеріальні: право на виплату дивідендів, відчуження учаснику частки у статутному капіталі при виході з товариства;

процедурні: право на голосування на загальних зборах; скликання позачергових зборів; обирати та бути обраним в наглядову раду (для акціонерів) та ревізійну комісію;

процесуальні: право на судовий захист.

Також корпоративні права учасників можна поділити на ті, що реалізуються індивідуально (право на голосування на загальних зборах товариства) та колективно (ч.4 ст.61 ЗУ Про АТ передбачає, що право на скликання позачергових зборів учасників ТОВ мають учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів).

За сферами застосування внутрішніх засобів корпоративного управління можна поділити на:

• Встановлення рівноваги сили: директор товариства, член наглядової ради (для АТ) та член ревізійної комісії мають бути різними особами. Генеральний директор (директор) ТОВ не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства;

• Задоволення вимог кредиторів: держава встановлює правила вчинення значних правочинінів (розділ 11 ЗУ Про АТ); мінімальний статутний фонд та резервний фонд для АТ; порядок зменшення та збільшення статутного фонду для ТОВ та АТ;

• Забезпечення інтересів учасників. Право на скликання позачергових зборів, інформативність учасників товариства загальне право учасника товариства на інформацію, що конкретизується в статтях законів (наприклад, Розділ 16 ЗУ Про АТ конкретизує зберігання документів акціонерного товариства та порядок надання інформації у т. ч. акціонерам);