Київський національний торговельно-економічний університет

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ ЯК СУПЕРЕЧНІСТЬ МІЖ ПРИВАТНИМИ ТА СЛУЖБОВИМИ ІНТЕРЕСАМИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Берназюк Я.О., д. ю. н.,

доцент, заслужений юрист України,

професор кафедри загальноправових дисциплін

Стаття присвячена дослідженню особливостей інституту конфлікту інтересів як однієї з передумов існування корупції в Україні. Проводиться науково-правовий аналіз поняття «конфлікт інтересів»; виявляються найбільш типові форми вияву конфлікту інтересів в Україні й у деяких іноземних країнах; характеризуються окремі спірні моменти визначення поняття конфлікту інтересів у судовій практиці; визначаються причини та наслідки виникнення конфлікту інтересів.

Ключові слова: конфлікт інтересів, приватні та службові інтереси, корупція, вияви корупції. конфлікт інтерес корупція судовий

Статья посвящена исследованию особенностей института конфликта интересов как одной из предпосылок существования коррупции в Украине. Проводится научно-правовой анализ понятия «конфликт интересов»; выявляются наиболее типичные формы проявления конфликта интересов в Украине и в некоторых зарубежных странах; характеризуются отдельные спорные моменты определение понятия конфликта интересов в судебной практике; определяются причины и последствия возникновения конфликта интересов.

Ключевые слова: конфликт интересов, частные и служебные интересы, коррупция, проявления коррупции.

The article investigates characteristics of a conflict of interest as one of the preconditions for the existence of corruption in Ukraine. A scientific and legal analysis of the concept of “conflict of interest”; are the most common forms of conflict of interest in Ukraine and some foreign countries; characterized by some controversies definition of conflict of interest in jurisprudence; determined the causes and consequences of conflict of interest.

Key words: conflict of interest, residential and office interests, corruption, corruption.

Постановка проблеми. Одним із виявів корупції, а також передумовою її виникнення є конфлікт інтересів, який у найзагальнішо- му теоретичному вигляді варто вважати правовим поняттям, ситуацією, за якої сторона певних правовідносин, володіючи особливим статусом або правами (повноваженнями), потенційно може одержати безпосередню вигоду, здійснюючи дії, які завдають збиток іншій стороні або третій стороні. Водночас необхідно зважати на те, що питання виникнення конфлікту інтересів виходить далеко за межі дослідження правової науки, оскільки воно постає не тільки як правова, а і як загально- соціальна, психологічна, філософська проблема, а також проблема виховання й освіти, культури і традицій тощо. Тому вирішення цієї проблеми є комплексним завданням, яке неможливо виконати за допомогою лише правових засобів.

Однак роль правової науки в цій сфері не можна недооцінювати, адже саме правовий аспект дослідження конфлікту інтересів дає змогу уточнити його юридичні ознаки, виявити потенційні загрози виникнення конфлікту інтересів, відповідно, можливості запобігання. При цьому конфлікт інтересів як правове поняття постає у формі суперечності між приватними та службовими інтересами, що може стати передумовою вчинення корупцій- них або інших правопорушень. Тому актуальність теми дослідження зумовлена передусім тим, що чітке визначення поняття конфлікту інтересів і причин його виникнення дасть можливість своєчасно запобігти корупції, а також учиненню інших службових правопорушень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання конфлікту інтересів досліджували такі науковці, як В. Липа, М. Мельник, А. Пашинський, Д. Сірик, С. Шатрава та ін. Проте ця проблема залишається актуальною, оскільки перебуває в центрі уваги українського суспільства, тому потребує постійного моніторингу, оцінювання тенденцій і вироблення певних пропозицій, чому й присвячена ця наукова стаття.

Постановка завдання. Мета статті полягає в з'ясуванні особливостей інституту конфлікту інтересів як однієї з передумов існування корупції в Україні. Для досягнення зазначеної мети необхідно провести науково-правовий аналіз поняття «конфлікт інтересів»; виявити найбільш типові форми вияву конфлікту інтересів в Україні й у деяких іноземних країнах; дослідити спірні моменти визначення поняття конфлікту інтересів у судовій практиці; охарактеризувати причини та наслідки виникнення конфлікту інтересів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Конфлікт інтересів - ситуація, яка є досить поширеною й може виникнути в діяльності будь-якої службової особи, яка наділена повноваженнями щодо прийняття юридично значимих рішень. Запобігти її виникненню повністю майже не можливо. Не випадково, у Законі України «Про запобігання корупції» [1] розмежовується поняття потенційного та реального конфлікту інтересів. Причому перший визначається як наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Тож виникнення потенційного конфлікту інтересів можливе в будь-якої службової особи або особи, яка наділена владою в певній сфері. Тому досить часто вибір тієї чи іншої моделі поведінки (виходу з конфлікту інтересів) стає моральним вибором кожного посадовця. При цьому необхідно погодитись із думкою науковців, які роблять невтішний висновок, що ментальна манера поведінки нашого суспільства полягає у вирішенні особистих питань в обхід законодавства, як правило, через впливових друзів і знайомих [2].

Правильним також є твердження С. Ша- травої, яка вказує, що в умовах сьогодення в суспільній свідомості реалізація особистих інтересів державними службовцями вважається такою, що порушує загальноприйняті моральні норми і призводить до корупції. Це, у свою чергу, вимагає вдосконалення етичних засад діяльності державних службовців і відповідних механізмів недопущення реалізації таких інтересів державними службовцями з використанням службових повноважень, а також заходів юридичної відповідальності за порушення етичних засад державної служби. Із цією думкою неможливо не погодитися, оскільки питання етики в урядових колах перебуває під прицілом громадськості й викликає постійне обурення. Саме конфлікт інтересів і є питанням етичним і таким, що потребує спеціального виховання.

Однак, не обмежуючись підвищенням морально-етичних вимог до службових осіб і їхнім моральним вихованням, важливо також застосовувати рішучі дії юридичного характеру, які спрямовані на усунення (або принаймні мінімізацію) виникнення конфлікту інтересів, як наслідок, запобігання вчиненню корупційних та інших службових правопорушень. Великого значення при цьому набуває осягнення сутності та юридичної природи досліджуваного поняття, що дасть змогу окреслити його межі як правової категорії, на які здатні вплинути правові засоби.

Визначення поняття «конфлікт інтересів» міститься в Методичних рекомендаціях з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, де зазначається, що це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають із її становища як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій. Крім того, підкреслюється, що, хоча конфлікт інтересів не варто ототожнювати з корупцією ipso facto (всилу власне факту), зростає розуміння того, що неадекватне врегулювання конфліктів між приватними інтересами й державними обов'язками службових осіб стає джерелом корупції.

Вищенаведене визначення дає змогу в найзагальніших рисах охарактеризувати конфлікт інтересів як ситуацію, що виникає за наявності в службової особи приватного інтересу, який може стати на заваді (якщо особа надасть перевагу такому інтересу) об'єктивного, сумлінного виконання своїх службових обов'язків.

Варто при цьому погодитися з позицією, згідно з якою в ситуації конфлікту інтересів особа під час виконання своїх обов'язків має приватний інтерес, який не обов'язково призводить до вчинення неправомірного діяння або прийняття неправомірного рішення, але цілком здатний до них призвести [4]. Відтак законодавець безпосередньо не визначає конфлікт інтересів як проступок або злочин із відповідною санкцією. Конфлікт інтересів більш точно можна назвати передумовою, причиною подальшого скоєння злочину або адміністративного правопорушення, а врегулювання конфлікту інтересів - заходом запобігання вчиненню правопорушень. Тобто, які наслідки матиме виникнення конфлікту інтересів, залежить як від своєчасного вжиття заходів щодо його усунення та запобігання йому, так і від вибору (поведінки) самої особи.

Як зазначається в науковій літературі, конфлікт інтересів існує, коли державний службовець має змогу скористатися своєю посадою для одержання особистої вигоди або для вигоди інших приватних сторін, однак необов'язково використовує своє становище. Виявлення потенційного конфлікту інтересів - це не показник неналежної поведінки, а радше попередження про можливість цього його виникнення [5, с. 13].

Загроза вчинення корупційного або іншого службового правопорушення посилюється, коли потенційний конфлікт інтересів стає реальним. Законом України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів визначається як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень [1].

Отже, на відміну від потенційного, реальний конфлікт інтересів виникає тоді, коли приватний інтерес службової особи вступає в суперечність із її посадовими обов'язками й повноваженнями. Це значно підвищує загрозу вчинення такою особою службового правопорушення.

Згідно з позицією Національного агентства з питань запобігання корупції, враховуючи встановлені Законом визначення поняття «потенційний конфлікт інтересів», «реальний конфлікт інтересів» і «приватний інтерес», для реального конфлікту інтересів характерна наявність трьох об'єктивних компонентів: приватний інтерес; службові чи представницькі повноваження; суперечність між ними, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення або на вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень [6].

Отже, виникнення реального конфлікту інтересів має конкретні юридичні наслідки ще до моменту вчинення корупційного або іншого правопорушення. Зокрема, тимчасове усунення службової особи від прийняття владних рішень в умовах існування реального конфлікту інтересів, як правило, шляхом її відводу або самовідводу (поширюється на суддів, слідчих, адвокатів, нотаріусів та ін.).

Однак, попри досить чітке законодавче визначення понять потенційного й реального конфлікту інтересів, на практиці виникають певні складнощі під час їх ідентифікації як підстави для відводу (інших форм усунення від прийняття владних рішень).