6. Виявлено особливості застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди при порушені або неналежному виконанні договірних зобов'язань, що полягають, зокрема, у поширенні загального принципу відшкодування шкоди на договірні відносини; поширенні застосування норм інституту моральної (немайнової) шкоди виключно на договори про надання особистих послуг, передбачених виключно законом або договором; становленні стійкої тенденції до зростання кількості законодавчо передбачених випадків відшкодування моральної (немайнової) шкоди спричиненої неналежним виконанням договірних зобов'язань; існуванні конкуренції позовів (конкуренції відповідальності) договірної та деліктної, викликаних суттєвою різницею в їх правовому регулюванні;

7. Установлено загальну тенденцію в судовій практиці зарубіжних країн до обмеження розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди з метою дотримання принципу адекватності й домірності заподіяної шкоди розміру відшкодування. Виключення становлять поодинокі випадки, коли потерпілому завдається значний розлад психічного стану, що призводить до повної втрати більшості функцій організму.

8. Запропоновано концептуальний підхід до класифікації форм шкоди та видів немайнової шкоди для подальшого вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, запропоновано розмежувати форми шкоди на майнову та немайнову, а також закріпити в законодавстві України разом із моральною шкодою поняття таких видів немайнової шкоди, як духовна і психічна шкода.

Практичне значення одержаних результатів.

Основні наукові положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, у практиці судів України. Сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню матеріально-правового регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди в законодавстві України щодо деліктних відносин ускладнених іноземним елементом.

Практичні рекомендації, запропоновані автором, були направлені до Верховної Ради України для підготовки і доопрацювання проекту Цивільного кодексу України:

1. В Цивільному кодексі України (Книга VIII. Міжнародне приватне право) доцільно закріпити положення про визначення законодавства щодо відносин ускладнених іноземним елементом в сфері поширення неправдивих відомостей в засобах масової інформації; порушень внаслідок обробки персональних даних та порушень при обмеженні права на отримання відомостей про такі данні;

2. Закріплення на законодавчому рівні класифікації форм шкоди на майнову і немайнову;

3. В якості самостійних видів немайнової шкоди доцільно закріпити визначення в законодавстві разом із моральною шкодою, ще і таких видів шкоди як духовна і психічна.

Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному досліджені були використані дисертантом у навчальному процесі при проведені лекцій та практичних занять із курсів: "Порівняльне цивільне право", "Міжнародне приватне право".

Апробація результатів дисертації.

Основні наукові положення дисертації були оприлюднені у виступах на наукових конференціях 20 квітня 1999 р. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13 квітня 2000 р. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено дисертантом у чотирьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.