Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Місцеві бюджети в контексті фінансової децентралізації

Ганзицька Т.С., к. ю. н., доцент кафедри цивільного права та процесу

Козін В.В., курсант ІІІ курсу

Анотації

У статті досліджено питання місцевих бюджетів у контексті проведення в державі фінансової децентралізації. Авторами підкреслено, що важливим інструментом у питані ефективності та реальності місцевих бюджетів має стати фінансова децентралізація, запровадження якої забезпечить достатніми матеріальними та фінансовими ресурсами розвиток усіх сфер життєдіяльності територіальних громад на підставі чіткого розподілу повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням.

Ключові слова: фінансова децентралізація, місцевий бюджет, місцеве самоврядування, адміністративно-територіальна реформа.

В статье исследованы вопросы местных бюджетов в контексте проведения в государстве финансовой децентрализации. Авторами подчеркнуто, что важным инструментом в вопросе эффективности и реальности местных бюджетов должна стать финансовая децентрализация, внедрение которой обеспечит достаточными материальными и финансовыми ресурсами развитие всех сфер жизнедеятельности территориальных общин на основании четкого распределения полномочий между государственной исполнительной властью и местным самоуправлением.

Ключевые слова: финансовая децентрализация, местный бюджет, местное самоуправление, административно-территориальная реформа.

The article examines questions of local budgets in the context of the state of fiscal decentralization. The authors pointed out that an important instrument in the issue of the effectiveness and reality of local budgets should be fiscal decentralization, the implementation of which will provide sufficient material and financial resources to the development of all spheres of life of local communities based on a clear division of powers between the state executive power and local self-government.

Key words: fiscal decentralization, local budget, local government administrative territorial reform.

У сучасних умовах фінансової децентралізації питання місцевих бюджетів набувають особливої актуальності. Така ситуація зумовлена, насамперед, необхідністю реформування місцевого самоврядування та вдосконаленням адміністративно-територіального устрою України в частині зміцнення фінансової автономії територіальних громад. Адже зміцнення та розвиток фінансової основи місцевого самоврядування безпосередньо впливає на економічний і фінансовий стан в державі. Саме тому питання правового закріплення місцевих бюджетів у сучасних умовах фінансової децентралізації потребують ретельного вивчення та вдосконалення.

До того ж, у науковій літературі наголошується, що забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів, що передбачено оновленим Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 р., у практичній площині не підкріплюється збалансованістю міжбюджетних відносин, а проголошене реформування фінансової системи залишається недостатньо ефективним. За таких умов нагальною проблемою залишається створення ефективної моделі фінансової децентралізації, спрямованої на вирішення проблеми перерозподілу відповідальності, компетенції, функцій і фінансових ресурсів між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування. Саме фінансова децентралізація має сприяти підвищенню рівня фінансової автономності органів місцевого самоврядування, а також забезпечити законодавче врегулювання питань бюджетної самостійності територіальних громад з урахуванням економічних, географічних, історичних та інших критеріїв їх розвитку [12, с. 153-154].

Крім того, слід додати, що питання фінансової децентралізації місцевих бюджетів є важливими з точки зору розвитку адміністративно-територіального устрою України та подальшої інтеграції нашої держави до ЄС.

Дослідженням бюджетних правовідносин у сфері бюджетної реформи, децентралізації фінансових ресурсів держави займались такі вітчизняні вчені, як І. Адаменко, О. Батанов, Т. Боголіб, Буковинський, О. Василик, Ю. Глущенко, Н. Камінська, І. Карчевська, С. Колодій, Кравченко, І. Легкоступ, І. Лютий, В. Мамонова, А. Нечипоренко, М. Пітцик, В. Родченко, Т. Сало, Т. Таукешева, С. Фролов та ін. Наукова цінність наукових розробок зазначених науковців полягає у визначенні економічної сутності місцевих фінансів, обґрунтуванні необхідності існування розвитку інституту місцевого самоврядування за умови децентралізації, узагальненні теоретичних основ для розробки пропозицій щодо вдосконалення системи міжбюджетних відносин, механізму фінансового вирівнювання та ін. Однак, на нашу думку, питання формування місцевих бюджетів потребує подальшого вивчення та додаткового висвітлення в умовах сучасного державотворення в Україні.

Метою статті є розкриття та обґрунтування фінансової децентралізації та її впливу на вдосконалення системи формування місцевих бюджетів.

На сьогодні органи місцевого самоврядування не забезпечуються необхідними фінансовими ресурсами для виконання делегованих повноважень. Так, основною причиною того, що муніципальна влада має досить обмежений перелік повноважень, обсяг відповідальності та фінансових ресурсів, є те, що центральна влада не зацікавлена в проведенні децентралізації бюджетно-податкової системи, тому що це автоматично призведе до обмеження її повноваження та звуження ресурсної бази [12, с. 154-155]. Дійсно, питання самостійності територіальних громад, зміцнення їх матеріально-фінансових основ та реформування публічного управління порушується протягом усього часу з моменту проголошення незалежності України, а сьогодні вони набувають особливої гостроти, зокрема, враховуючи події на сході нашої держави 2014-2016 рр.

Варто підкреслити, що суперечливість фінансового забезпечення розвитку територій полягає в тому, що адміністративно-територіальні утворення мають різну податкову базу та податковий потенціал, що є наслідком нерівномірності територіального розміщення продуктивних сил та природно-ресурсного потенціалу. Забезпечення такої фінансової незалежності територіальних громад вбачається в децентралізації влади і відповідному розподілі між центром і регіонами [2, с. 108]. Вважаємо, що саме такий підхід до розподілу фінансових ресурсів є справедливим та забезпечить розвиток місцевого самоврядування в нашій державі.

Важливим інструментом у питанні ефективності та реальності місцевих бюджетів має стати фінансова децентралізація, запровадження якої забезпечить достатніми матеріальними та фінансовими ресурсами розвиток усіх сфер життєдіяльності територіальних громад на підставі чіткого розподілу повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням, тобто держава поступається частиною своїх повноважень структурам місцевого самоврядування, а на заміну ці структури виконують важливі функції з вирішення суспільно значущих завдань [12, с. 154]. Дійсно, фінансова децентралізація має стати вихідною засадою в питанні формування бюджету. До того ж, ці положення кореспондуються з принципами, що закладені в Європейській Хартії місцевого самоврядування, що ратифікована нашою державою, зокрема в частині забезпечення фінансової автономії місцевого самоврядування.

Із цією метою в нашій державі нещодавно здійснено перший етап фіскальної децентралізації - прийнято Закони України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» і «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законів України щодо податкової реформи» [7], які передбачають передачу органам місцевого самоврядування додаткових бюджетних повноважень і закріплення стабільних джерел доходів для їх реалізації. Пріоритетами впровадження прийнятих змін є розширення прав місцевих органів влади у прийнятті рішень та надання їм повної бюджетної самостійності в контексті формування статей доходів та видатків бюджету. Крім того, законами запроваджено новий механізм бюджетного регулювання - систему тотального збалансування всіх місцевих бюджетів замінено системою горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій залежно від рівня надходжень на одного жителя [8, с. 60]. При цьому вирівнювання здійснюється за двома податками: податком на прибуток підприємств для обласних бюджетів; податком на доходи фізичних осіб для бюджетів міст, районів та обласних бюджетів [10, с. 110].

До того ж, внесені зміни до Бюджетного та Податкового кодексів розширили існуючу дохідну базу шляхом закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел (податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток); перерозподілу екологічного та єдиного податку, державного мита, плати за надання адміністративних послуг та податку на майно, розширивши його базу оподаткування за рахунок комерційної нерухомості та автомобілів із великим об'ємом двигуна; запровадження нового виду податку - акцизного податку з кінцевих продажів [8, с. 60]. Тобто зазначені зміни, безумовно, сприятимуть зміцненню фінансових основ місцевого самоврядування.

Проте разом із позитивними моментами є й ряд недоліків, зокрема введення нових та перерозподіл існуючих податків, які відповідно до внесених змін зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів, не забезпечить повною мірою органам місцевої влади створення додаткового ресурсу, яким можна розпоряджатися на власний розсуд, тому що паралельно на місця передаються деякі функції та державні програми (фінансування спеціалізованих медико-санітарних частин, реструктуризація шахт, видатки на соціальний захист чорнобильців та інше), тобто Уряд переклав реалізацію проблемних держпрограм на місця замість їх ліквідації. Крім того, більшість нововведень стосуються зміни принципів витратної частини держбюджету та процедури перерозподілу коштів замість оновлення принципів формування дохідної частини бюджету з одночасним перерозподілом загальнодержавних податків [8, с. 66]. За таких умов важко реалізовувати місцеві програми розвитку, адже фінансової частини залишається небагато.

Слід підкреслити, що необхідною умовою успішної фінансової децентралізації є й адміністративно-територіальна реформа, що триває в Україні. Саме під час здійснення інституціональних та організаційних перетворень у процесі адміністративно-територіальної реформи стратегічною метою діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування повинно стати формування умов щодо реального покращання життєзабезпечення громад, досягнення високого рівня надання адміністративних, культурних та соціальних послуг, сприяння економічному зростанню конкретного населеного пункту чи району з одночасною прив'язкою до всієї економічної системи регіону чи країни [6, с. 123]. Підвищення рівня життя населення, якості послуг, що надаються, ступеня довіри населення до владних інститутів та забезпечення прозорості їх діяльності, вдосконалення та посилення процесів демократії тощо виступають чинниками проведення змін територіального устрою України.

У свою чергу, наслідком територіального розподілу стане реальна зміна об'єктів комунальної власності, яка потребує узгодженості прав та відповідальності існуючих та майбутніх власників та фінансових ресурсів, а разом із ними - місцевих бюджетів [12, с. 157]. За таких умов відбудеться об'єднання декількох депресивних територіальних громад в єдину міцну громаду із розвинутим фінансовим потенціалом та достатнім місцевим бюджетом.