Університет державної фіскальної служби України

Напрямки удосконалення законодавства, яке регламентує контрольно-наглядову діяльність у сфері управління майном у військових формуваннях України

Голоднова Т.С.

Анотація

У статті досліджуються питання, які стосуються напрямків удосконалення законодавства, що регламентує контрольно-наглядову діяльність у сфері управління майном у військових формуваннях України. Зокрема, було проаналізовано різні підходи нормативно-правового забезпечення законності в системі управління військовим майном.

Ключові слова: контрольна діяльність, наглядова діяльність, управління військовим майном, елементи забезпечення законності.

управління майно військовий законність

Постановка проблеми. Ефективність контрольно-наглядової діяльності в сфері управління майном військових формуваннях України безпосередньо залежить від наявності нормативно-правової бази, яка здатна забезпечити правопорядок та законність у даній галузі правовідносин.

Варто зазначити, що на сьогодні існує проблема вдосконалення певних процедур контролю в сфері управління військовим майном та його ефективності і результативності. По-перше, ефективність контролю в сфері управління військовим майном в Україні залежить від виявлення та досконалого вивчення умов та критеріїв. По-друге, дані проблемні питання, пов'язані з суперечностями та прогалинами щодо процедур проведення контролю, які існують в чинному законодавстві України.

Крім того, до вивчення питання удосконалення контрольно-наглядової діяльності у сфері управління майном військових формуваннях України необхідне комплексне дослідження усіх факторів, які б могли вплинути на розвиток правового інституту, серед яких і є правове регулювання. У зв'язку з цим, виникає необхідність дослідження правових основ контролю, а саме: удосконалення правового регулювання контрольно-наглядової діяльності та подальше закріплення їх результатів у нормативно-правових актах України.

Отже, актуальність постановки та вирішення зазначеного питання обумовлюється недостатнім рівнем дослідження правового регулювання контрольно-наглядової діяльності у сфері управління військовим майном та його статусу в публічному праві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню щодо забезпечення законності в юридичній науці присвячена певна увага вчених, але необхідно зазначити, що проблема її забезпечення залишається актуальною і на сьогодні. Дослідженням окремих аспектів забезпечення законності в різних сферах державного управління здійснювали як вітчизняні науковці -- В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, С.С. Вітвіцький, Ю.П. Битяк, С.О. Іванов, В.Й. Кісель, Н.В. Карнарук, В.В. Пахомов, В.Л. Пількевич, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, Т.І. Шапочка, В.С. Шестак, В.К. Шкарупа так і зарубіжні вчені -- Д.М. Гєнкіна, А.П. Гуляєва, К.Е. Іг- натенкова, Ю.М. Козлов, В.В. Лазарєв, М.С. Студе- нікіна, В.С. Чугунов, Я.Б. Яблонська та інші.

Метою статті є дослідження сучасного стану законодавства, яке регламентує діяльність у системі управління майном військових формувань України та формування основних напрямків удосконалення в цій сфері.

Виклад основного матеріалу. Забезпечення ефективного розвитку в сфері управління майном у військових формуваннях України на загальнонаціональному рівні тісно пов'язане з розробкою і практичним запровадженням законодавчої бази у конкретній галузі, однією з яких і є управління військовим майном. Роль управління військовим майном зумовлюється тим, що даний напрямок діяльності військових формувань України дає змогу не лише максимально використовувати наявні у їх розпорядженні матеріальні або майнові ресурси, але й передбачає основу для виконання цілого ряду конституційних функцій у військовій сфері.

Нормативно-правове забезпечення контрольно-наглядової діяльності у сфері управління майном військових формувань України -- це, за розумінням автора, сукупність нормативно-правових актів держави, які систематизовані за їх юридичною силою та за сферою впливу з метою регулювання відносин, предмету контролю і нагляду у сфері управління державним (військовим) майном в особі спеціально уповноважених державою органів та посадових осіб.

Нормативно-правову основу здійснення державного контролю (нагляду) у сфері управління майном військових формувань України становлять за юридичною силою: Конституція України, Кодекси України, закони, нормативно-правові акти тощо.

Конституція України від 28 червня 1996 № 254к/96-ВР, як основний закон України має вищу юридичну силу, крім того, його норми є нормами прямої дії, а всі органи державної влади та посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень, на підставі та у спосіб що передбачені Конституцією України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй [16, ст. 6, ст. 8, ст. 19]. В Конституції України форми парламентського контролю об'єднано короткою формулою в статті 85: «Верховна Рада здійснює парламентський контроль у межах, визначених цією Конституцією» [16, ст. 85]. Контроль з боку Президента України -- з метою здійснення своїх функцій, у тому числі контрольних, Президент може створювати необхідні консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи та служби [16, п. 28 ст. 106].

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІУ (далі -- ГКУ) визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання [17, ст. 1]. ГКУ регулює особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання де ч. 2 коментованої статті 141 ГКУ акцентується увага на те, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління державної власності і здійснюючи управління такими об'єктами п. 18 та встановлюється про здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності і п. 19 коментованої статті 141 ГКУ вказується про те, що Кабінет Міністром України забезпечується контроль за ефективністю управління об'єктами державної власності [17, ст. 141].

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435- IV (далі -- ЦКУ) регулює участь держави у цивільних правовідносинах та відносини власності (книга третя ст. 316-394 ЦКУ), зокрема управління майном, що є у державній власності (ст. 326 ЦКУ), договірні зобов'язання, зокрема управління майном (глава 70 ст. 10291045) [19].

Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі -- ЗКУ) є основою державного регулювання земельних правовідносин, в тому числі і земель оборони, проте кодекс не охоплює всіх напрямків, пов'язаних із регулюванням контрольно-наглядової діяльності в даній сфері. Якщо розглянути Главу 32 ЗКУ, дана глава присвячена питанням контролю за використанням та охороною земель [9].

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі -- КУпАП) є законодавчим актом, у якому систематизовано норми, що регулюють правовідносини, пов'язані з адміністративною відповідальністю. КУпАП є складовою частиною національного законодавства України, ґрунтується на нормах Конституції України [14, ст. 1].

Окремо слід відзначити Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-^ (далі -- КАСУ), який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства [15, ст. 1].

До джерел адміністративно-правових норм, якими регламентується контроль у сфері управління майном військових формувань України відносяться законодавчі акти. З метою чіткого упорядкування правового забезпечення порядку здійснення державного контролю у цій сфері автор пропонує закони України та нормативно правові акти систематизувати на три основні групи, а саме:

1. Конституційні закони -- уточнюють або продовжують положення Конституції України. У переважній більшості такі закони виступають як нормативні засади управління державним майном та його контроль лише у окремих частинах, пунктах або статтях;

За сферою впливу:

2. Основні закони -- як такі, що стосуються безпосередньо контролю та встановлюють правовий режим контрольної діяльності у сфері управління майном військових формувань України.

3. Супутні (загальні) закони України як такі, що регулюють відносини, які пов'язані із здійсненням контролю та (або) нагляд у сфері управління державним (військовим) майном та регулюють предмет контрольної діяльності у даному напрямку. Такі закони містять як правило, окремі положення, що стосуються сфери контролю та нагляду у даному напрямку.

До законів першої групи законів необхідно віднести:

— Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ визначає засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони, окреслює пріоритетні напрями при організації процесу підготовки держави до оборони [5].

Закон України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ регламентує функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. У тому числі, ним визначено право управління військовим майном» [6].

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 79-VII визначає, що Кабінет Міністрів України (далі -- КМУ) може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині [7, ч. 6 ст. 21].

Закон України «Про Фонд державного майна України» від 09 грудня 2011 року відповідно № 4107^1 до ч. 1 ст. 1 Фонд державного майна України (далі -- ФДМУ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійно-оціночної діяльності [8, ст. 1].

Наведені правові позиції свідчать про те, що в конституційних законах відсутні чіткі норми щодо контрольно-наглядової діяльності у сфері управління державним майном.

За сферою впливу: Основні закони, на наш погляд, це:

— Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 19 червня 2003 року № 975-^ було прийнято з метою захисту національних інтересів України, утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері цивільно-військових відносин, забезпечення прав і свобод людини та відповідно до міжнародних зобов'язань, взятих Україною, визначає правові засади організації і здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями [10].