Закон України «Про комітети Верховної Ради України» від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР визначає правовий статус комітетів Верховної Ради України, їх функції та організаційні основи діяльності, у тому числі права і обов'язки комітетів Верховної Ради України при здійсненні контрольної функції відповідно до п.п. 7 та 10 ст. 14 [11].

Закон України «Про Рахункову палату» від 02 липня 2015 року № 5 7 6-VII, Рахункова палата від імені Верховної Ради України є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави [12] тощо.

За сферою впливу, на наш погляд, до супутніх (загальних) законів та нормативних актів можна віднести такі:

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року № 1075-Х^ який визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі -- ЗСУ), і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України [4, ст. 3].

Адміністративно-правовими нормами, які містяться в Законах України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ, «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393 /96-ВР, «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939^1.

Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ, де одним із головних завдань контрольно-ревізійної служби, відповідно до статті 2 зазначеного закону, визначено проведення фінансового аудиту, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави [13].

Ведучи мову про нормативно-правове забезпечення контрольно-наглядової діяльності у сфері управління майном військових формувань України, необхідно відзначити і рішення органів судової влади України, які повинні враховуватися суб'єктами контрольної та наглядової діяльності під час реалізації покладених на них повноважень у даній сфері та постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, методики, роз'яснення тощо.

За результатами проаналізованої законодавчої бази у сфері контрольно-наглядової діяльності управління військовим майном України, автор вважає за необхідне запропонувати шляхи вирішення деяких прогалин в системі контрольно-наглядової діяльності у сфері управління військовим майном. Тому, пропонуємо: по-перше, з метою забезпечення належного зберігання або утилізації застарілого військового майна (наприклад, застаріле озброєння, ракетне паливо тощо) створити групу незалежних експертів, з метою об'єктивного визначення стану та подальших напрямків використання надлишкового військового майна.

По-друге, підготувати законодавчу базу (проект закону України або постанову Кабінету Міністрів України) щодо проведення ревізій та паспортизації всього існуючого військового майна. Де за результатами отриманої інформації, експерти мають надати фахові висновки стосовно військового майна та подальшого ним користування, можливо і повернення із незаконного користування).

По-третє, в державі Україна необхідно створити спеціальну аудиторську групу, в склад якої б входили фахівці з Національного антикорупційно- го бюро України, які могли б встановити все, що втрачено, що залишилося із військового майна та притягнути до відповідальності винних осіб.

По-четверте, створити ефективну систему управління військовим майном України та проведення контролю за такою діяльністю.

Вирішення проблем, що виникають у процесі регулювання контрольно-наглядової діяльності у сфері управління військовим майном, потребує подальшого вдосконалення і розвитку нормативно-правової бази, зокрема, внесенням змін і доповнень в чинні закони України, прийняття нових законодавчих актів та інших роз'яснювальних документів, які б спрямовувались на регулювання контрольно-наглядової діяльності.

На думку Погорєлова Є.В., до напрямків удосконалення законодавства слід віднести: узгодження проектів нормативно-правових актів, їх належну правову експертизу, новелізація та ревізія чинних нормативно-правових актів, скасування незаконних чинних нормативно-правових актів, офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно-правових актів, систематизація нормативно-правових актів, тощо [18, с. 22-27]. Автор погоджується з думкою науковця, оскільки в державі на сьогодні існує проблема незавершеності формування нормативно-правової бази розвитку майнових відносин, у тому числі й щодо питань забезпечення контрольно-наглядової діяльності у сфері управління майном військових формувань.

Необхідно підкреслити, в практичній діяльності існує потреба повної кодифікації законодавства у цьому напрямку. Сутність правових розбіжностей, які в практичній діяльності ускладнюють реалізацію положень щодо контрольно-наглядової діяльності полягає в наявності значної кількості норм, що мають загальний або декларативний характер. У законах України, які регулюють господарську діяльність Збройних Сил України та інших військових формувань України міститься велика кількість норм, які відсилають до різних нормативних актів чи під- законних актів. Велика кількість дублювання, що призводить до виникнення суперечностей,

Отже, узагальнюючи досліджені питання та з метою чіткого вирішення практичних проблем контрольно-наглядової діяльності в системі військових формувань України в цілому та державі зокрема, забезпечення правового використання військового майна в процесі виконання конституційних обов'язків та завдань, вважаємо за доцільне розробити проект Закону України «Про основні засади контролю у сфері управління військовим майном України», яким вславлювалося б основні засади державного контролю в сфері управління військовим майном, регулював суспільні відносин, які виникають у зв'язку з контрольною діяльністю. У необхідно закріпити чіткі поняття контролю, нагляду, перевірки. У проекті закону необхідно сформувати чітку методику проведення перевірки за управлінням військового майна. Закріпити статтю з метою підвищення кваліфікації контролюючого суб'єкта, у разі виявлення порушення ним законодавства й його діяльності (вимоги до обов'язкового підвищення кваліфікації).

Висновки

На сьогодні існує в державі досить розгалужена система нормативно-правової бази в системі управління майном військових формувань України. Проаналізувавши основні напрямки реформування інституту контролю та нагляду за управлінням майном військових формувань

України, потрібно зазначити, під час проведення удосконалення правових засад у даному напрямку, важливо врахувати досвід і практичні спрямування у зарубіжних країнах. Акцентувати увагу не тільки на здобутках, але включити і недоліки, враховуючи економічні, політичні процеси нашої держави. Оскільки, визначення шляхів удосконалення інституту контролю у сфері управління військовим майном та удосконалення нормативної бази у сфері майнових відносин у цій галузі сформують модель, яка б забезпечила ефективність і результативність проведення контролю або нагляду. І одним із таких напрямків є удосконалення законодавчої бази, яке повинно ґрунтуватися у детальній регламентації питань нагляду та контролю за управлінням військовим майном в Україні на законодавчому рівні шляхом прийняття законів та внесення доповнень та змін в існуючі. Удосконалення та суттєве оновлення законодавства державного контролю у сфері управління майном військових формувань України повинно відповідати демократичним процесам розвитку адміністративного права і інституту державного контролю.

Список літератури

1. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адмін. право і процес; фінансове право; банківське право» / О.Ф. Андрійко; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 1999. - 38 с. - С. 30-31.

2. Гарущак В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні - Навч. посібник. - Харків: Нац. юрид. академія України, 1999. - 55 с.

3. Закон України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-У // Відомості Верховної Ради України. - 2006 - № 46. - Ст. 45б.

4. Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. - 1999 - № 48. - Ст. 407.

5. Закон України «Про Оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991 - № 9. - Ст. 106.

6. Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р. № 1934-ХІІ (в ред. від 05.11.2015 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 9. - Ст. 108.

7. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р. (зі змін. та допов.) // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 13. - Ст. 222.

8. Закон України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 р. № 4107-УІ // Офіційний вісник України. - 2012. - № 2. - Ст. 50.

9. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І. Семченка. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - 896 с. - С. 722.

10. Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 19.06.2003 № 945-ГУ (в ред. від 26.10.2014 р.) // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29. - Ст. 1440.

11. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» від 04.04.1995 № 116 /95 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 19. - Ст. 134.

12. Закон України «Про Рахункову палату» від 02 липня 2015 року № УІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 36. - Ст. 360.

13. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 13. - Ст. 110.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний та ін. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2007. - 781 с.

15. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р. (зі змін. та допов.) // Офіційний вісник України. - 2005. - № 32. - Ст. 1918.

16. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996 - № 30. - Ст. 141.

17. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с. - Ст. 1.

18. Погорєлов Є.В. Загальнотеоретичні питання про форми удосконалення законодавства / Є.В. Погорєлов // Ученые записки Творческого национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2007. - Т. 20(59), № 1. - С. 22-27.

19. Цивільний кодекс України: Закон України: від 16.01.2003 р., № 435-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.