1. Поняття і значення процесуальних документів в кримінальному процесі Перш ніж розпочати відповідь на поставлене для розгляду в даному розділі питання нам потрібно визначитися з поняттями: "документ", "юридичний документ", "кримінально-процесуальний документ", "процесуальний документ" та охарактеризувати ті вимоги, яким вони повинні відповідати. Поняття "документ" є досить поширеним в нашому повсякчасному житті та має значну кількість формулювань вчених. Документ - це будь-яке джерело інформації, передання людської думки, знань незалежно від того, чи втілене воно в матеріально фіксованій формі або є провідником (передавачем) інформації в часі. Документ - це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини. В Україні ж офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в деяких Державних стандартах (ДСТУ): ДСТУ 2392-94: "Документ - записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності". ДСТУ 3017-95: "Документ - матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі". ДСТУ 2732: 2004: "Документ - матеріальний об'єкт із інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі та просторі". А в статті 27 Закону України "Про інформацію" говориться, що "Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві". Документи за своєю природою та походженням можуть бути текстовими, графічними, фотографічними образотворчими, звуковими. Що стосується юридичного документу, то це, як правило, документи текстові, на паперовому носієві. Але з розвитком систем електронної інформації з'являються і документи на машинних носіях (диски, дискети, стрічки, пластикові магнітні карти і т.п.). Головний зміст поняття "юридичний документ" полягає в тому, що юридичний документ - це документ, що містить правову інформацію. За допомогою юридичних документів засобу правового регулювання (норми, індивідуальні рішення, угоди і т.д.) стають такими, що об'єктивувалися, доступними для інших суб'єктів, їм додається певна офіційність. З їх допомогою досягається визначеність правового регулювання, незалежність від свавілля окремих осіб і, кінець кінцем, стійкість суспільних відносин, стабільність, міцність правового, а отже, і соціального положення людини. Також слід визначити поняття "кримінально-процесуальний документ". Кримінально-процесуальний документ - це документ, що виготовляється в зв'язку з судовим провадженням у кримінальній справі документ, право і обов'язок виготовлення якого покладені на певних учасників кримінального судочинства і для котрого закон передбачив або практика виробила суворо певну форму. До видів процесуальних документів можна віднести: 1) документи, що фіксують хід і результати слідчих, судових або інших процесуальних дій (протоколи); 2) документи, що фіксують рішення (ухвали, визначення, уявлення, вирок, звинувачувальний акт, обвинувальний висновок); 3) інші документи що стосуються провадження у справі. 2. Значення процесуальної форми в кримінальному судочинстві Кримінально-процесуальний закон встановлює чіткий порядок розслідування злочинів, розгляду справ в судах, певну процесуальну форму. Кримінальна справа порушується в формі складання про це постанови чи ухвали: притягнення особи як обвинуваченого в формі винесення відповідної постанови, складання - протоколу допиту і т.д. "Під процесуальною формою (процесуальним порядком) розуміються як умови так і послідовність проведення окремих процесуальних дій, прийняття рішень, так і умови проведення в їх сукупності, в їх системі як єдине ціле". Ще Жан Поль Марат писав, що "важливо, щоб розслідування справи було підпорядковане непорушним, точним, правильним формам, щоб не чинити свавільних дій в самій важливій справі у світі". Процесуальна форма, запобігаючи певною мірою можливим помилкам у прийнятті рішень, має також і виховне значення. Особливе місце в структурі кримінально-процесуальної форми посідає складання процесуальних документів. Процесуальні акти, належно письмово оформлені, складають, так би мовити, матеріалізовану частину процесуальної форми, найбільш видиму її сторону. Саме в процесуальних документах містяться відповіді на правові питання. По конкретних актах, по їх ефективності дається суспільно-політична оцінка діяльності правоохоронних органів. Більшість документів, складених органами розслідування, прокуратури і суду, мають велике мораль-но-виховне значення (обвинувальний висновок, вирок), тягнуть певні психологічні наслідки. Оформлення прийнятих процесуальних рішень не можна зводити лише до технічної сторони, до форми. Згідно з законам фактичні дані мають бути одержані не тільки в установленому порядку, але і належним чином зафіксовані в протоколах чи інших документах. В противному разі вони не матимуть сили доказів. Правильно оформлені процесуальні документи і процесуальна форма в цілому забезпечують встановлення істини в справі, сприяють зміцненню режиму законності, захисту прав і свобод громадян. Важливе значення мають не тільки правильне і грамотне складання процесуальних документів, а й належна систематизація і розташування матеріалів кримінальної справи, оформлення слідчої справи в цілому. Ці питання закон практично не регламентує, а лише вказує, що матеріали попереднього слідства розміщуються в томах підшитими і пронумерованими (ст. ст. 218, 220 КПК). Підшивати їх потрібно так, щоб ними зручно було користуватись. Відповідно варто систематизувати і матеріали справи. Цим необхідно займатись протягом всього розслідування, особливо по багатоепізодних багатотомних справах. Проте, чи всі матеріали, документи, одержані, складені в період розслідування, повинні підшиватись в справу при направленні її до суду? Однозначно відповісти на це питання непросто. Воно повинно вирішуватись стосовно до конкретної справи. Важко буває вирішити ці питання у справах, по яких тривалий час велось розслідування в зв'язку з встановленням і розшуком осіб, які вчинили злочин. В таких випадках перевіряється багато версій, нагромаджується велика кількість документів. Так, матеріали справи Г. Михасевича, яку розслідували органи прокуратури Білорусі, склали 175 томів. Очевидно, матеріали слідства, які відносяться до версій і не мають прямого відношення до обвинуваченого, слід з концентрувати в окремому томі (томах) з відповідним заголовком і направити до суду, котрий встановить, які версії перевірялись, а які ні, наскільки всебічно, повно і об'єктивно досліджувались обставини справи. Наприклад, крім 130 томів справи по обвинуваченню А. Адилова залишилося ще "в запасі" 170 томів. Якщо обвинувачувані притягуються до відповідальності по декількох злочинах, то доцільно документи систематизувати по епізодах і щодо кожного обвинуваченого. Для зручності користування том треба комплектувати з 300 сторінок документів (не більше). Якщо є дуже громіздкі Документи (200 і більше сторінок кожний), то їх доцільно підшивати в окремих томах. Це можуть бути, наприклад, матеріали ревізій, експертиз, обвинувальні висновки, вироки. В окремих томах можна підшивати і матеріали по конкретних епізодах, щодо кожного обвинуваченого. Порядок розміщення процесуальних документів (вироблений практикою) такий: довідки про висновки в справі, опис документів, список обвинувачених (якщо їх декілька); постанова (ухвала) про порушення кримінальної справи, всі матеріали, одержані на початковій стадії кримінального процесу; процесуальні документи, з допомогою яких встановлюються події злочину і особи, які до нього причетні (протоколи допитів, оглядів, обшуків, виїмок, матеріали експертиз та ін.); постанова про притягнення особи як обвинуваченого, протокол її допиту, документи про запобіжні заходи, матеріали перевірки показань, пояснень обвинуваченого; дані, які характеризують особу обвинуваченого, потерпілого й інших учасників процесу, матеріали, які розкривають причини, умови і обставини, що сприяли вчиненню злочинів, характеризуючи, пом'якшуючі й обтяжуючі обставини; документи, пов'язані з оголошенням про закінчення попереднього слідства, ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченого, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, відповідача, їх представників, заяви, клопотання і рішення по їх розгляду; обвинувальний висновок з додатком, постанова про припинення справи чи інший документ, яким закінчується провадження в справі. Матеріали судового розгляду справи розміщуються по окремих стадіях, етапах судочинства (віддання до суду, судовий розгляд з його етапами, касаційне провадження та ін.) в порядку і послідовності, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. За зовнішнім виглядом кримінальна справа має бути оформлена подібно до оправленої книжки. Речові докази, їх знімки, описи додаються до справи в окремому пакеті. 3. Класифікація процесуальних документів Процесуальний документ незмінно є найважливішим елементом процесуальної форми, яка покликана, по-перше, доводити до відома учасників процесу юридичне значущі факти, закріпляти та засвідчувати отримані фактичні дані - докази і цим сприяти встановленню об'єктивної істини, завдяки чому в самій процесуальній формі законодавче втілився вироблений людством досвід пізнання; по-друге, бути засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків; по-третє, бути гарантією забезпечення законності. Всі процесуальні документи умовно можна поділити на дві групи. Одну групу процесуальних актів складають рішення. Це правозастосовні акти, що містять відповіді на правові питання, що виникають при провадженні у справі, і владні розпорядження про правові дії. Рішення можуть бути виражені у формі ухвали, визначення, вироку.