Під час прийняття базового закону, сказав Петро Степанович, ми намагались більшість пенсійних програм привести до загального знаменника. На жаль, це не вдалося, відтак призвело до суттєвого розриву між розмірами пенсій різних категорій людей. Виходить, за сорок років трудового стажу можна заробити трудову пенсію в солідарній системі в розмірі 40 відсотків від середньої заробітної плати, а на державній службі за 10 років удвічі більше, тобто 80 відсотків. Дискусійними залишаються проблеми страхового стажу в солідарній системі та співвідношення до середньої заробітної плати в країні. Уведення показника страхового стажу у співвідношенні один відсоток за рік роботи зменшує удвічі розмір пенсії у порівнянні з її розрахунком за старим Законом "Про пенсійне забезпечення". Принаймні це кваліфікується як порушення норм Конституції, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючого закону не допускається зниження рівня життя людини.

Не стане панацеєю й індексація у розмірі 20 відсотків темпів росту заробітної плати в Україні порівняно з минулим роком. Навпаки, реальний розмір пенсій з часом зменшуватиметься стосовно реальної заробітної плати. Як наслідок, чим старший пенсіонер, тим пенсія його буде меншою. Щодо пільгових пенсій за Списками, то й тут, за словами Петра Цибенка, вони "розчинилися" у загальному рівні. Це не зовсім правильно, сказав він, принаймні щодо гірників, шахтарів, металургів і деяких інших категорій. І така проблема має бути законодавчо врегульована. Проте, зазначив Петро Цибенко, не виключено, що комусь з чиновників вищого ешелону захочеться покерувати країною чи пенсійною системою в ручному режимі, як уже було під час нещодавніх президентських виборів.

На розвиток солідарної системи великий вплив має демографічна ситуація в Україні, повідомила заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, доктор економічних наук Елла Лібанова. Ситуацію щодо демографічних змін вона назвала більш ніж драматичною. По-перше, з 1953 року відбувається зниження народжуваності в країні. По-друге, з середини 60-х років пересічна українська жінка не народжує стільки дітей, скільки потрібно бодай для простого відтворення поколінь.

До 2015 року практично не передбачається збільшення чисельності дітей, незважаючи на те що нині при народженні дитини матерям виплачуватиметься майже 8,5 тис. гривень. Скоротиться і населення працездатного віку.

З 2009 року розпочнеться невпинне збільшення рівня навантаження на працездатних осіб і до 2015 року може сягати 430 осіб пенсійного віку на тисячу осіб працездатного.

Для пенсійної системи важливе значення має також розподіл тривалості життя окремої особи або окремого покоління за періодами - допрацездатний, працездатний і післяпрацездатний. Тривалість життя в працездатному віці для жінок (дані початку 2005 року) становить 35, 7 року, а на 2015 рік передбачається 36,1 року. Щодо тривалості життя в пенсійному віці, то вона збільшиться на 1,2 року. Якщо ж не змінимо пенсійний вік жінки, то можна очікувати, що тривалість її життя при досягненні 55- річного віку в 2015 році становитиме 24, 3 року, сказала Елла Лібанова. Тобто мова йде не стільки про підвищення пенсійного віку, як його вирівнювання. Не зробивши цього, жінки будуть приречені на абсолютно низькі пенсії. За оцінками фахівців, середня пенсія жінки становитиме 52 відсотки від середньої пенсії чоловіка. Тому, на думку Елли Лібанової, рішення треба приймати поступово. Збільшуючи вік жінки з 1 січня 2008 року при виході на пенсію на 6 місяців, ми істотно поліпшимо ситуацію на ринку праці, зменшиться й фінансовий тягар на працездатне населення.

За словами Елли Лібанової, сьогодні пенсія аж ніяк не пов'язана зі страховим стажем і заробітною платою. Тому, щоб не поховати страхову систему пенсійного забезпечення, не слід перетворювати її на систему соціальної допомоги і якомога швидше прийняти закон про виплату доплат до прожиткового мінімуму з держбюджету.