Визначаючи розмір грошової компенсації за майно, яке відповідач мав повернути в натурі, але з різних причин не повертає, суд повинен враховувати, що згідно зі ст. 203 ЦК у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно витратити, щоб придбати на час розгляду заяви майно, яке належало кредитору і не було повернене в натурі боржником.19. Якщо майно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, скасування в наступному вироку суду, відповідно до якого провадилось виконання, згідно з ч. 2 ст. 145 ЦК не може бути підставою для задоволення судом вимог про витребування майна від добросовісного набувача і визнання І зв'язку з цим договору купівлі-продажу недійсним.20. Відповідно до ст. 145 ЦК, від добросовісного набувача майно може бути витребувано лише в тому разі, коли воно було загублене власником або особою, якій власник передав його у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їхньою волею.При відмові у позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з тим, що покупець є добросовісним, з особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, відповідно до ст. 440 ЦК стягується на користь власника дійсна вартість майна на час розгляду справи.21. Законодавство не передбачає індексації сум, що стягуються у випадках визнання договору чи іншої угоди недійсною, повернення неякісного товару кредиту тощо.22. З метою ліквідації заборгованості в забезпеченні легковими автомобілями працівників сільського господарства за продаж державі зерна та здачу споживчій кооперації м'яса в 1991 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 липня 1992 р. № 407-р (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 1991 р. № 67) відповідні міністерства були зобов'язані забезпечити у 1992 р. виділення для продажу вказаній категорії працівників 8790 автомобілів, у тому числі ЗАЗ-102 «Таврія»-8162 (замість автомобілів «Жигулі» і «Москвич»). ЗАЗ-968м-278, ЗАЗ-969-350 автомобілів.Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям разом з Мінсільгоспом України запропоновано організувати реалізацію легкових автомобілів за роздрібними цінами, що діяли на 31 грудня 1991 р.Мінфіну України — компенсувати торговельним організаціям за рахунок державного бюджету різницю між фактичними роздрібними цінами на момент придбання зазначених автомобілів і тими, що діяли на 31 грудня 1991 р.Продаж автомобілів у зазначеному порядку особам, які не є працівниками сільського господарства, але перед якими відповідно до вказаного розпорядження була заборгованість у продажу автомобілів, є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.При розгляді справи щодо наслідків продажу автомобілів особам, яким цим розпорядженням вони не виділялися, суд має враховувати роз'яснення Пленум} Верховного Суду України, дані у пунктах 6 і 7 постанови від 28 квітня 1978 р. № З «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними». Зокрема, в раз: встановлення, що особа, яка придбала автомобіль на умовах, передбачених розпорядженням Кабінету Міністрів України, уклала договір купівлі-продажу з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (наприклад, незаконно придбати автомобіль із державною дотацією), суд визнає цей договір недійсним на підставі ст. 49 ЦК. За відсутності в особи, в якої не було умислу на вчинення угоди із зазначеною метою, можливості повернути торговельній організації автомобіль у такому стані, в якому він був проданий, суд стосовно до правил ч. 2 ст. 48 ЦК замість повернення їй автомобіля має передати його в дохи держави, а на відшкодування його вартості залишити торговельній організації суму, одержану за договором.За відсутності в сторони (сторін) умислу на вчинення суперечної інтересам держави й суспільства угоди і наявності згоди торговельної організації на одержання від покупця доплати до існуючих на час продажу (вирішення спору» роздрібних цін (за умови, що доплата з бюджету не одержана або повернена) з покупця може бути стягнено різницю в цінах без визнання договору дійсним.23. Оскільки придбання майна з прилюдних торгів є фактично угодою купівлі-продажу, сторонами в якій є боржник і набувач, визнання недійсними торгів, або свідоцтва про придбання майна при залишенні останнього набуває за собою, коли торги не відбулися, може мати місце в позовному провадженні як із підстав, передбачених ст. 399 ЦПК, так і відповідно до загальних норм ПК про недійсність угод.24. У тих випадках, коли власник квартири передав документи (свідоцтво про право власності на неї, технічний паспорт, паспорт власника тощо) або саму квартиру іншій особі для укладення за усним дорученням договору оренди, а видаючи себе за власника, уклала договір купівлі-продажу квартири і звикла, власник із підстав, що ця особа обманула його і без відповідних повноважень, не будучи власником квартири, продала її, може вимагати визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 48 ЦК.При добросовісності покупця цей договір може бути визнаний недійсним у тому разі, коли згідно зі ст. 145 ЦК власник вправі витребувати від нього майно.При задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним сплачені покупцем за квартиру гроші стягуються з особи, яка їх не одержала при незаконному продажу. Якщо таку особу не буде встановлено, ці гроші стягуються з власника, який допустив недбалість при передачі документів і квартири для здачі її в оренду і через цю недбалість призвів покупця до збитків.25. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у підпункті «є» п. 16 постанови від 28 квітня 1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», визнання угоди недійсною може мати місце й після смерті громадянина, який був її учасником, у тому числі з підстав, передбачених ст. 55 ЦК. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, спадкоємцями померлого, іншими заінтересованими особами та прокурором.26. Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей 58, 60 ЦК визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу автомобіль насправді був куплений не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд відповідно до ст. 58 ЦК може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти був куплений автомобіль.Договір купівлі-продажу, вчинений особою, яка користувалась пільгами щодо купівлі, за кошти іншої особи і для неї, за позовом останньої може бути відповідно до ст. 58 ЦК визнаний недійсним у частині, що стосується покупця, з одночасним визнанням, що покупцем за цим договором є особа, за кошти якої і для якої фактично відбулась купівля.27. Відповідно до ст. 58 ЦК, суд обмежується постановленням рішення про визнання оспореної угоди недійсною, коли встановить, що ця угода була мнимою, тобто укладеною лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.Якщо ж суд встановить, що оспорена угода є удаваною, укладеною з метою приховання іншої угоди (наприклад, що договір дарування приховує купівлю-продаж), суд, визнаючи укладену сторонами угоду недійсною, разом з тим зазначає, яка між сторонами була укладена угода, що приховувалась, і застосовує правила, які регулюють цю угоду.28. При визнанні угоди недійсною або розірванні договору у випадках, перед бачених законом, стороні повертаються майно чи грошові суми, що були предметом угоди. На вимогу заінтересованої сторони належні їй суми можуть бути визначені судом з урахуванням збитків, яких вона зазнала внаслідок інфляції, майнових вигід, що набула при цьому інша сторона, якою повертається майно або яка мала його повернути, але не повернула (статті 203, 469 ЦК). Слід визнати правильною практику судів, які залежно від характеру зобов'язань визначають вартість майна (послуг, робіт) з урахуванням цін (вартості) на нього в цій місцевості на час розгляду справи, а коли йдеться про повернення грошових сум. враховують ступінь інфляції за даними Мінстату України, якщо угодою не були встановлені умови використання грошових сум та їх повернення.Відповідно до ст. 206 ЦПК, присуджуючи майно в натурі, суд має вказати конкретну суму його вартості, яку належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна не буде в наявності. Вказівка в рішенні на те що в цих випадках майно має бути повернено з урахуванням ступеня інфляції, не відповідає цій нормі.Визначаючи дійсну вартість майна на час розгляду справи, суд може врахувати як висновки експертизи, так й інші докази (документи про рівень ринкових, біржових цін тощо).29. Згідно зі ст. 419 ЦК при втраті, нестачі або пошкодженні майна, що бую здано на схов, охоронець відшкодовує завдані цим збитки відповідно до обов'язку, передбаченого в законі або договорі. Якщо ж у договорі або в законі такого обов'язку не передбачено, охоронець відповідає за втрату і нестачу майна в розмірі вартості останнього або тієї його частини, якої не вистачає, а за пошкодження майна — в розмірі суми, на яку знизилась його вартість. Відшкодування в натурі цим законом не передбачене.30. При вирішенні спорів, пов'язаних з обміном будинків чи іншого майна, судам слід враховувати, що до договору міни відповідно до ст. 242 ЦК застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін. Зокрема, відповідно до ст. 234 ЦК, одержання внаслідок обмін} речі неналежної якості, якщо її недоліки не були застережені особою, яка давала річ в обмін, дає особі, що її одержала, підставу вимагати невизнання договору обміну недійсним, а заміни речі, визначеної в договорі родовими ознаками, річчю належної якості, або відповідної доплати, або безоплатного усунення недоліків речі чи відшкодування коштів, витрачених на їх усунення, або розірванні договору з відшкодуванням збитків, яких зазнала особа у зв'язку з одержанням речі неналежної якості.31. Відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» і ст. 19 Закону України «Про страхування», що діє з моменту його опублікування (ГУ — 1996. — 11 квіт), при настанні страхового випадку страхова організація зобов'язана здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування за заявою страхувальника, його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування, у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування. < Попередня   Наступна >