Однак, на наш погляд, не можна визначати місце виконавчого провадження в системі права України, ґрунтуючись на положеннях діючого законодавства стосовно правового статусу Міністерства юстиції України, як це має місце в даному випадку, оскільки, по-перше, судові та інші визначені законом рішення виконує не Міністерство юстиції України, а ДВС, яка хоч і входить до системи його органів, однак має своє призначення. Тобто таке формулювання в Законі не дає, з нашої точки зору, підстав для автоматичного віднесення її до органу виконавчої влади, тобто до органу, який здійснює управлінську діяльність, оскільки статус відповідного органу визначається перш за все його функціями, завданнями і повноваженнями, а не формальними ознаками. Більше того, нами уже було визначено, що ДВС при виконанні визначеного законом рішення не виконує управлінські функції. Окрім того, навіть до самої ст.1 ЗУ "Про ДВС", яка визначає її як орган Міністерства юстиції України, є застереження щодо специфіки її завдань: своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Щодо функцій і повноважень, то аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що вся діяльність ДВС спрямована на виконання передбачених законом рішень, а не на здійснення управлінських функцій.

А, по-друге, перед теоретиками права стоять більш далекоглядні завдання, спрямовані на аналіз об'єктивних чинників, а тому й на вдосконалення чинного законодавства. Тим більше, що в наш час останнє дуже часто змінюється. Однак це не означає, що після кожної спроби законодавця по-новому врегулювати суспільні відносини теоретики можуть постійно змінювати точку зору на місце відповідних норм в системі права України.

А тому, з огляду і на ці аргументи, навряд чи обґрунтованою видається позиція прихильників віднесення виконавчого провадження до адміністративного чи адміністративно-процесуального права (в широкому його розумінні).

Стосовно наступного аргументу щодо того, що відповідальність у виконавчому провадженні є адміністративною, то він взагалі не витримує ніякої критики, оскільки за порушення норм законодавства про виконавче провадження передбачена також кримінальна відповідальність. Так, ст.382 Кримінального кодексу України від 5.04.2001 р. № 2341-ІІІ [5] (далі - ККУ) передбачає кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення [додатково дивись: 24, с. 464-465; 25, с. 748749]. Також відповідальність може наставати і за ст.367 ККУ ("Службова недбалість"). Це не враховуючи статей, які передбачають кримінальну відповідальність за невиконання інших рішень судів (ст.ст.164, 165, 389, 390, 393, 395) [26, с. 922-924, 949-952 та ін.].

Окрім того, цілком слушні аргументи для спростування адміністративної теорії виконавчого провадження висловлені авторами підручника "Цивільне виконавче право". Вони вказують, що підхід окремих дослідників до питання щодо місця цивільного примусового виконавчого права як інституту адміністративного права є хибним і далеким як від волі законодавця, так і від умов правової дійсності. У прихильників зазначеного підходу закономірно повинні виникати численні питання. Наприклад: як бути з рівноправністю сторін виконавчого провадження, яке є абсолютно не характерним адміністративному праву; як бути із принципом диспозитивності у виконавчому праві, який поки що не може бути ґрунтовно пояснений у рамках адміністративно-правової концепції; як бути з правом стягувача на відкриття виконавчого провадження та укладення мирової угоди та ін. [16, с. 35-36].

Таким чином, позиція науковців, які намагаються віднести виконавче провадження до адміністративного права (процесу), не є достатньо обґрунтованою і послідовною.

Отже, підсумовуючи зазначене вище вважаємо, що слід визнати неприйнятною точку зору про віднесення виконавчого провадження до адміністративного процесу (у вузькому його розумінні). Так само як і відсутні переконливі аргументи на користь віднесення його до сфери регулювання адміністративного права в якості однієї з його адміністративних процедур (проваджень) або адміністративного процесу в широкому його розумінні, а тому і цю позицію вважаємо неприйнятною.

На наш погляд, на сьогоднішній день є всі підстави стверджувати, що у системі права України формується окрема галузь - виконавче право. Виходячи з того, що формування кола суспільних відносин, які мають регулюватися ним, повинно здійснюватись за рахунок наявності того "оригінального", не притаманного будь-якій іншій галузі права "ядра", яке складають власне виконавчі відносини, а також за рахунок включення до нього інших, пов'язаних з ними відносин (господарських процесуальних, цивільних процесуальних, адміністративних, процесуальних тощо), - все це підпадає під особливості предмета саме комплексної галузі права, - приходимо до висновку, що перед нами комплексна галузь права.

Бібліографія:

1. Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - Додаток до №51. - Ст. 1122.

2. Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

3. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №36-37. - Ст. 243.

4. Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №24. - Ст. 207.

5. Офіційний вісник України. - 2001. - №21. - Ст. 920.

6. Відомості Верховної Ради України - 2005. - №35-36. - Ст. 446.

7. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України. / Автори - упорядники: Коліушко І.Б., Куйбіда Р.О. - Київ: Факт, 2003. - 536 c.

8. Адміністративне процесуальне (судове) право України: Підручник. / За заг. ред. Ківалова С.В. - Одеса: Юридична література, 2007.

9. Бояринцева М.А. Нормативне регулювання та практичні аспекти виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. // Вісник господарського судочинства. - 2003. - №1. - С. 56-59.

10. Гук Б.М. Адміністративно-правове регулювання механізму примусових заходів виконавчого провадження. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Академія управління МВС. - Київ, 2010. - 20 c.

11. Демський Е.Ф. Адміністративно-процесуальне право України: від адміністративних процедур до галузі права. // Збірник наукових праць першої міжнародної науково-практичної конференції на тему: "Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність". Присвячена світлій пам'яті вчених-процесуалістів Київської школи. 25-26 листопада 2010 р. / Ред. кол.: Гриценко І.С., Фурса С.Я., Сиза Н.П. та ін. - Київ, 2010. - С. 109-114.

12. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР: Історико- правовий нарис. - Київ: Вища школа, 1973. - 216 c. 13. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - Київ: Юрінком Інтер, 1999. 736 c.

14. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. - Київ: Юрінком Інтер, 2004. - 528 c.

15. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навчальний посібник. - Київ: Прецедент, 2007. - 531 c. 16. Копайгора І.Д., Панченко М.І., Олюха В.Г., Ан М.І., Нечаєв А.В. Цивільне виконавче право України: Підручник / За заг. ред. Копайгори І.Д. - Львів: "Магнолія, 2006", 2007. - 538 c.

17. Крупнова Л.В. Адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2008. - 18 c.

18. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура. // Право України. - 2003. №2. - С. 22-26.

19. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. - Київ: Атіка, 2005. - 352 c.

20. Кузьменко О. Генеза адміністративно-процесуального права. // Право України. - №6. - С. 21-23.

21. Кузьменко О. Міркування про природу адміністративного процесу. // Право України. - 2007. - №3. - С. 12-15.

22. Лагода О. Адміністративна процедура, її значення та місце в адміністративно-процесуальній діяльності. // Право України. - 2006. - №4. - С. 16-18.

23. Науково-практичний коментар до законів України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження" / Авер'янов В.Б., Горбунова Л.К., Комаров В.В. та ін. / Відп. ред. Лавринович О.В. - Київ: Юрінком Інтер, 2005. - 320 c.

24. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. У 2-х т. - Т. 2. / За заг. ред. Андрушка П.П., Гончаренка В.Г., Фесенка Є.В. - 3-тє вид., перероб. та доп. - Київ: Алерта, КНТ, Центр учбової літератури, 2009. - 624 c.

25. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. Яценко С.С. - Київ: А.С.К., 2006. - 848 c.

26. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. / За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. - Київ: Каннон, 2001. 1104 c.

27. Перепелиця А.І. Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Національна академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2005 - 19 c.

28. Саєнко С.І. Виконавчі правовідносини в адміністративно-деліктному провадженні: питання вдосконалення законодавчого регулювання. // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. У 4-х ч. Ч. 4. - 2007. - Спец, випуск №3. - С. 7180.

29. Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права. - Санкт-Петербург: Типография А.Траншеля, 1883. - 997 c.

30. Совгиря О.В. Конституційно-процесуальне право України як галузь права: сучасний стан та перспективи розвитку. // Збірник наукових праць першої міжнародної науково-практичної конференції на тему: "Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність". Присвячена світлій пам'яті вчених- процесуалістів Київської школи. 25-26 листопада 2010 р. / Ред. кол.: Гриценко І.С., Фурса С.Я., Сиза Н.П. та ін. - Київ, 2010. - С. 89-93.

31. Сорокин В.Д. К вопросу о кодификации административно-процессуальных норм. // Вестник Ленинградского университета. Год издания 25-ый. № 17. Серия экономики, философии и права. Вып. 3. - Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1970. - С. 88-96.

32. Сорокин В.Д. О понятии и видах административно-процессуальных норм. // Вестник Ленинградского университета. Год издания 21-ый. №17. Серия экономики, философии и права. Вып. 3. - Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1966. - С. 71-79.

33. Сорокин В.Д. О реализации административно-процессуальных норм. // Вестник Ленинградского университета. Год издания 22-ой. №5. Серия экономики, философии и права. Вып. 1. - Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1967. - С. 93-101. 34. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - Київ: Атіка, 2009. - 640 c.

35. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Законів України "Про виконавче провадження", "Про державну виконавчу службу", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Станом на р. - Київ: Центр учбової літератури, 2011. - 616 c.

36. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. Закони України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини": Науково-практичний коментар. - Київ: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2008. - 1172 c.

37. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навчальний посібник. - Київ: Атіка, 2002. - 480 c.

38. Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навчальний посібник. - Київ: Юрінком Інтер, 2001. - 320 c.

39. Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження в Україні. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / НАН України. Інститут держави і права імені В.М. Корецького. - Київ, 2002. - 16 c.

40. Щербак С. Місце виконавчого провадження в системі права України. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №6. - С. 75-79.