2) можливість розгляду у суді подання кримінально-виконавчої інспекції про ухилення порушника від виконання адміністративного стягнення у вигляді виправних або громадських робіт адміністративним арештом за відсутності правопорушника;

3) відсутність імперативної норми про необхідність обов'язкової присутності під час розгляду вищеперерахованих справ у судових інстанціях у якості третіх осіб представників органів внутрішніх справ України, які мають негайно звернути до виконання постанову суду про застосування до правопорушника адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Отже, вважаємо за вкрай необхідне аби гармонізувати систему законодавства, що регламентує виконання адміністративних стягнень, доповнити кодифікований нормативно-правовий акт у сфері адміністративних правопорушень, яким є Кодекс України про адміністративні правопорушення, відповідними нормами, які б регламентували порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, зокрема статтею, яка розкриватиме повноваження центрального виконавчого органу з питань виконання покарань та адміністративних стягнень, статтею, яка міститиме права та обов'язки правопорушника, відносно якого застосовано адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, порядок взаємодії КВІ та органів місцевого самоврядування; порядок та підстави заміни адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт іншим адміністративним стягненням - штрафом чи адміністративним арештом.

Ч. 2 п. 1.2. Розділу ІІІ Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі , та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань зазначає лишень, що стягнення у виді виправних робіт виконується на підставі постанови суду з урахуванням особливостей, передбачених законодавством України про адміністративні правопорушення, за місцем роботи засуджених осіб відповідно до статті 322 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У свою чергу ч. 2 п. 1.7 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань підкреслює, що виправні роботи у відповідності до статті 31 Кодексу України про адміністративні правопорушення відбуваються за місцем постійної роботи правопорушника. У Розділі ІІІ даної Інструкції більш ані слова про виконання даного виду адміністративного стягнення, так само як і жодної згадки про порядок здійснення контролю за виконанням даного адміністративного стягнення, можливості його заміни на адміністративне стягнення у вигляді штрафу чи адміністративного арешту. Зрозуміло було б якби нормотворець використовував у тексті даної інструкції поняття засуджений самостійно (у такому разі хоча б із розширеного тлумачення даного поняття можна було б (але досить таки нечітко) розуміти як осіб, засуджених за вчинення злочинів, так і осіб, відносно яких судом прийнято рішення про застосування адміністративних стягнень). Однак, норми цієї Інструкції використовують словосполучення "засуджена особа до відбування покарання у виді виправних робіт". Таким чином підкреслюється розуміння виправних робіт саме як кримінального покарання і аж ніяк не адміністративного стягнення.

Отже, на першому етапі нормативного урегулювання піднятого нами питання, слід внести зміни та доповнення до КУпАП, доповнивши відповідні статті, а саме ч. 3 ст. 268 КУпАП після слів "статтями 51", словосполученням "статтею 130" та далі за змістом, а також доповнити ст. 268 КУпАП частиною 4 наступного змісту: "У разі розгляду справи про заміну одного виду адміністративного стягнення на адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту присутність особи, яка притягнена до адміністративної відповідальності, та вирішується питання про заміну встановленого одного виду адміністративного стягнення на адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту є обов'язковою". Таким чином існуючу частину 4 ст. 268 КУпАП рахувати частиною 5 цієї статті.

Главу 30-А доповнити статтею, у якій передбачити можливість та порядок провадження у справі щодо заміни адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт на адміністративний арешт. При цьому слід передбачити обов'язки особи, яка піддана адміністративному стягненню у вигляді громадських робіт, визначити порушення, які можуть стати підставою для такої заміни.

Главу 31 КУпАП доповнити статтями, у яких відповідно визначити обов'язки та права особи, яка піддана адміністративному стягненню у вигляді виправних робіт, порядок їх відбуття та причини, що можуть стати для внесення подань про заміну даного виду стягнення адміністративним арештом.

Норми статей КУпАП потребують узгодження щодо використання у їх змісті словосполучень "Державний департамент України з питань виконання покарань" та "центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань", адже натепер така установа як Державний департамент України з питань виконання покарань не існує.

Крім того, КВК України не визначає повноважень Державний департамент України з питань виконання покарань щодо контролю за виконанням адміністративних стягнень, зрештою і норми КУпАП не визначають повноважень цього органу щодо контролю за виконанням адміністративних стягнень, а лише констатують, що такий контроль здійснюється цими органами (або ДДУПВП, або центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань).

Глава 32 КУпАП має визначати порядок відбуття адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, повноваження органів внутрішніх справ та міліції, зокрема. Порядок негайного звернення до виконання постанови про застосування до порушника адміністративного арешту та можливості оскарження такої постанови зацікавленими особами, зокрема особою, щодо якої винесено постанову про накладення (або заміну) адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Підсумовуючи сказане, вважаємо, що порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт та виправних робіт потребує законодавчого врегулювання шляхом внесення відповідних змін як до Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і законодавчого акту, Кримінально-виконавчого кодексу України, який визначає повноваження органів виконання покарань в Україні. Ці зміни по-перше, мають гарантувати реалізацію прав, свобод та інтересів людини і громадянина, що пов'язано із обмеженням свободи особи; по-друге має бути чітко визначена процедура виконання такого адміністративного стягнення як адміністративний арешт, що з одного боку гарантуватиме права і свободи людини і громадянина, а з іншого - унеможливить свавілля державних органів та їх посадових осіб під час застосування заходів державного примусу у вигляді адміністративного стягнення, а загалом, ефективне законодавче забезпечення порядку застосування стягнень забезпечуватиме принцип законності у суспільстві. Вважаємо неприпустимим регулювання порядку виконання такого адміністративного стягнення (до того найжорсткішого) як адміністративний арешт відомчим нормативно-правовим актом - наказом МВС України [3]. Порядок виконання адміністративних стягнень, у тому числі й адміністративного арешту, має знайти себе у нормах виключно законодавчих, прийнятих Верховною Радою України, що підкреслюватиме їх значимість, вказуватиме на те, що держава дійсно опікується питаннями гарантування, охорони та захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, адже останні становлять найвищу соціальну цінність. Такі зміни у комплексі мають становити правову політику держави щодо гарантування проголошених соціальних цінностей, слугувати розвитку конституційних положень щодо найвищої соціальної цінності, якою є людина з її правами, свободами та інтересами, а також стати орієнтиром для впровадження правової реформи в Україні.

Бібліографія:

1. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / [Голосніченко І.П., Шакун В.І., Кириченко І.П. та ін.]; за ред. І.П.Голоснічяенка, Я.Ю.Кондратьєва. - К.: КМУЦА, 1999. - 180 с.

2. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: навч. Посібник / С.Т. Гончарук. - К.: "Видавничий дім "Аванпост-прим", 2000. - 240 с.

3. Наказ МВС України від 18 вересня 1992 року №552 "Про затвердження Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту".

4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ (узагальнені матеріали з загальної та особливої частин курсу) / [Олефір В.І., Кузьміних Г.Б., Братель Г.М.]. - К.: НАВСУ, 1999. - 112 с.

5. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). Загальна та особлива частини: посіб. / І.П. Голосніченко. - Ірпінь, 1998. - 52 с.

6. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року. - ВВР. - 2004. - №3-4. - ст. 21.

7. Наказ ДДУПВП та МВС України від 19 грудня 2003 року №270/1560 "Про затвердження інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року - [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - rada.gov.ua

9. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Вид-во "Право", 1996. - 56 с. 10. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".