Ураховуючи вищезазначене, державне регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки можна визначити як сукупність методів, заходів та засобів, які використовує держава для впорядкування відносин та запобігання негативним явищам, що виникають (можуть виникнути) в процесі взаємодії недержавних інституцій між собою, з державними та міжнародними інституціями, людьми та навколишнім природним середовищем для досягнення поставленої мети, що безпосередньо або опосередковано впливає (може вплинути) на національну безпеку.

До суб'єктів, які від імені держави здійснюють державне регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки, на нашу думку, належать:

- Верховна Рада України (законодавчий орган);

- Президент України;

- Рада національної безпеки і оборони України;

- Національний банк України;

- Служба безпеки України;

- органи виконавчої влади;

- державні колегіальні органи;

- саморегулівні організації та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у державному регулюванні в межах делегованих їм повноважень органів виконавчої влади чи державних колегіальних органів;

- судові органи.

Підсумовуючи вищевикладене слід зауважити, що від ефективного державного регулювання діяльності недержавних інституцій в сучасних умовах залежить стійкість розвитку країни, її суверенітет та територіальна цілісність, забезпечення прав і свобод людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, безпеки життєдіяльності населення країни. Зважаючи на зазначене, наступне дослідження варто присвятити методам, заходам та засобам державного регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки.