Аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак злочинів

Сторінки матеріалу:

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи

2. Зміст поняття «тілесне ушкодження», ознаки та класифікація тілесних ушкоджень на законодавчому рівні

3. Характеристика об'єктивних та суб'єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 122 КК, його кваліфікуючі ознаки

4. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 128 КК України

5. Аналіз судової практики кримінальних справ за злочини, передбачені ст. ст. 122, 128 КК України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Суспільна небезпека, як загальноприйнята соціальна (матеріальна) ознака злочину, виражається у двох вимірах: якісному, тобто характером суспільної небезпеки, що пов'язаний із соціальною цінністю об'єкта посягання (на особливу соціальну цінність об'єкта посягання - здоров'я особи, вказує те, що виділений об'єкт охороняється тільки кримінально-правовими заходами), і кількісному - її ступенем, який визначається тяжкістю наслідків, тобто зовнішніх вимірів, що відбулися у результаті вчинення того або іншого злочину, найбільш поширеними серед яких є заподіяння тілесних ушкоджень. Якщо характер суспільної небезпеки слугує критерієм відмежування одного виду злочину від іншого, то ступінь суспільної небезпеки є тією об'єктивною величиною, яка дозволяє відокремити один злочин від іншого усередині певного виду. Отже, характер суспільної небезпеки діяння та її ступінь мають самостійні правові значення. Викладене підтверджується нормативною регламентацією кримінальної відповідальності за посягання на здоров'я особи. Адже, “…позбавлення людини здоров'я, навіть і тимчасове, пов'язане із заподіянням їй фізичної, моральної, а часто і матеріальної шкоди. Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв та скоєння інших подібних злочинів не тільки спричиняє шкоду здоров'ю, але й зачіпає інші інтереси особи” [1, c. 133].

Незважаючи на всю складність і вагомість питання щодо тілесних ушкоджень, воно й досі залишається одним з найменш розроблених в Особливій частині Кримінального кодексу України. За часів існування України як незалежної держави цій проблемі приділялося не достатньо уваги, є лише декілька публікацій та фундаментальних робіт українських фахівців з цього приводу. Окремі аспекти визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень розглядали такі науковці, як І. О. Зінченко, О. О. Дудоров, П. П. Андрушко, О. М. Юрченко та О. Ф. Бантишев [2,c. 81].

Мета даної курсової роботи - дослідження змісту поняття «тілесні ушкодження», аналіз суб'єктивних та об'єктивних ознак злочинів, передбачених статтями 122, 128 КК України. Виходячи із поставленої мети, слід досягти наступних завдань:

- ознайомитися із видами злочинів проти здоров'я;

- детально зупинитися на видах тілесних ушкоджень залежно від форм вини;

- дати характеристику поняттю «середньої тяжкості тілесне ушкодження», його юридичні та медичні ознаки;

- розглянути судову практику кримінальних справ за злочини, передбачені ст. ст. 122, 128 КК України з кваліфікуючими ознаками.

При написанні курсової роботи слід керуватися різними загальнофілософськими, загальнонауковими, спеціальними та власними методами. Серед них: діалектичний, особливість якого полягає у вивченні законодавчого аналізу злочинів проти здоров'я; логічний, що дає можливість проаналізувати таке явище як тілесні ушкодженя, виокремити види тілесних ушкоджень на складові частини та дослідити кожну з них окремо; та порівняльний метод, за допомогою якого можливо провести розмежування між злочинами передбаченими ст. 122 КК України та ст. 128 КК України.

1. Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи

Злочинами проти здоров'я є протиправні умисні або необережні діяння, які безпосередньо спрямовані на завдання фізичної або психічної шкоди здоров`ю інших осіб.

Спеціальні питання кваліфікації злочинів проти життя та здоров'я особи висвітлені в ППВСУ «Про судову практику в справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. № 1[3] та «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2 [4].

Кваліфікація злочинів проти життя та здоров'я особи передбачає здійснення кримінально-правової оцінки таких суспільно небезпечних і протиправних діянь, що, посягаючи на життя й здоров'я особи, руйнують і спотворюють ці найцінніші блага, а також наражають на небезпеку заподіяння їм шкоди. злочин здоров'я кримінальний тілесний

Кваліфікуючи ці злочини за об'єктом посягання, необхідно пам'ятати, що в розділі ІІ Особливої частини КК об'єднано посягання на два різних родових об'єкти - суспільні відносини щодо охорони життя та суспільні відносини щодо охорони здоров'я особи. При цьому: кожний злочин проти життя завжди пов'язаний із заподіянням шкоди здоров'ю, проте не кожне посягання проти здоров'я зашкоджує життю. Наприклад, при вчиненні такого злочину проти життя, як убивство, руйнується і життя, і здоров'я потерпілого. Заподіяння ж особі побоїв, мордувань, умисного легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження не призводить до втрати життя, хоча при цьому страждає здоров'я.

Суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров'я особи також є безпосередніми об'єктами відповідних злочинів. Додатковими об`єктами можуть виступати честь і гідність людини.

Здоров'я особи - це стан людського організму, за якого нормально функціонують усі його органи та тканини. При цьому в преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) зазначено, що здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад. Термін «особа» означає окремий індивід, особистість, людину як втілення індивідуального начала в суспільстві.

При кваліфікації злочинів проти життя та здоров'я особи слід звернути особливу увагу на їх додаткові безпосередні об'єкти, предмети та потерпілих від цих злочинів.

Предметом деяких злочинів проти життя та здоров'я особи можуть бути:

а) відомості про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та результати такого обстеження (ст. 132 КК);

б) органи тканини людини (ст. 143 КК);

в) кров (ст. 144 КК);

г) лікарська таємниця (ст. 145 КК) тощо.

Потерпілі від цих злочинів - широке коло осіб, зокрема:

1) заручник, викрадена людина, малолітня дитина, вагітна жінка тощо (при вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин);

2) близькі родичі (наприклад, при вчиненні тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження);

3) особа, що перебуває в небезпечному для життя стані (при ненаданні допомоги такій особі);

4) хворий (при ненаданні йому допомоги медичним працівником);

5) пацієнт (при порушенні його прав).

Об'єктивна сторона злочинів проти здоров`я може виражатися як у дії, так і бездіяльності. Абсолютна більшість складів злочинів проти здоров`я є матеріальними (формальним є лише погроза вбивством).

Диспозиції деяких статей КК, що описують об'єктивну сторону злочинів проти життя та здоров'я особи, можуть бути бланкетними (наприклад, ст. 143 «Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини») або відсильними (наприклад, ст. 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження»), тому для правильної і точної кваліфікації цих діянь необхідно ретельно аналізувати зміст не тільки інших кримінально-правових норм, а й положення некримінального законодавства, до якого відсилають статті цього Кодексу.

Суб'єкт більшості злочинів проти здоров`я загальний. Суб`єктом злочинів, передбачених ст.121 і 122, може бути фізична осудна особа, яка досягла віку 14 років. Суб`єкт інших злочинів цього виду - з 16 років.

Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується умисною (ст.121-127, 129) або необережною (ст.128) виною. Злочини, передбачені ст.130, 133 можуть бути вчинені як умисно, так і необережно [5].

Керуючись вимогами п. 3 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2, слід зазначити таке: у разі, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого чи заподіяння шкоди його здоров'ю, належить з'ясовувати і зазначати у відповідних процесуальних документах характер їхніх дій, ступінь участі у вчиненні злочину кожної з них [4].

Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого або заподіянні шкоди його здоров'ю, потрібно кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за умисне вбивство чи умисне заподіяння шкоди здоров'ю, а дії організаторів, підбурювачів і пособників, які не були співвиконавцями злочинів, за тими ж статтями з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК. При ексцесі виконавця, тобто коли один із співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження позбавив його життя), за цей злочин повинен відповідати лише його виконавець, а інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості.

Кваліфікація злочинів проти життя та здоров'я особи передбачає знання факту про те, що із суб'єктивної сторони вони характеризуються як умисною (наприклад, умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, погроза вбивством), так і необережною (наприклад, убивство через необережність, необережне тяжке чи середньої тяжкості тілесне ушкодження) формами вини. Деякі злочини можуть вчинятися зі складною (змішаною) формою вини (наприклад, доведення до самогубства, зараження вірусом імунодефіциту людини чи вірусом іншої невиліковної хвороби, ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані).

Отже, враховуючи те, що у кримінально-правовій теорії злочини проти здоров'я особи поділяються на наступні:

а) тілесних ушкоджень (статті 121-125 і 128 КК);

б) завдання фізичних або моральних страждань (статті 126 і 127 КК);

в) зараження соціальними хворобами (статті 130 і 133 КК) [5];

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи наступні:

а) злочини у медичній сфері (статті 131, 132, 138-145 КК) [5];

б) інші злочинів [6, c. 30].

2. Зміст поняття «тілесне ушкодження», ознаки та класифікація тілесних ушкоджень на законодавчому рівні

Одним з найважливіших особистих благ є здоров'я людини. Тілесне ушкодження - це протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні анатомічної цілості або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Об'єктом тілесного ушкодження є здоров'я людини. Будь-яке тілесне ушкодження заподіює певну шкоду здоров'ю людини. У випадках, якщо заподіяння шкоди здоров'ю виступає як засіб заподіяння суспільне небезпечних наслідків будь-яким правоохоронним інтересам, відповідальність за цю шкоду може охоплюватися іншими статтями КК (наприклад, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при вчиненні розбою тягне відповідальність за ч. 4 ст. 187 КК [5]).

Здоров'я людини як об'єкт тілесного ушкодження може виступати з моменту початку родового процесу. Закон охороняє здоров'я кожної людини, незалежно від її фізичного стану (бездоганно здорова людина, хворий, божевільний, особа, яка знаходиться в безнадійному стані внаслідок травми тощо), а також від її моральних якостей, віку, посадового положення тощо.