Аналізуючи специфіку фінансування фактором клієнта, у літературі стверджують, що подібне фінансування здійснюється на засадах безповоротності, що передбачає відсутність обов'язку фактора з повернення відповідної суми фінансування, відсутності заборгованості фактора з надання відповідної суми фінансування, а також компенсаційності такого фінансування, тобто отримання фактором від постачальника (клієнта) суми фінансування, вартість якого відповідає сумі наданого фінансування. Однак, договір факторингу, при цьому, зберігає своє значення як оплатний договір. Фінансовий агент передає постачальнику суму фінансування не на поворотній основі, а шляхом отримання платежу на основі уступленого йому клієнтом права грошової вимоги до контрагента за договором. Завдяки уступці права грошової вимоги забезпечуються вимоги фактора з покриття витрат на надання фінансових послуг та отримання плати за надані послуги. Таким чином, способи фінансування фактором постачальника (клієнта) за договором міжнародного факторингу втрачають свої кваліфікаційні ознаки, як різновиди окремих видів приватноправових зобов'язань.

У випадку здійснення фінансування на безоборотній основі, фактор виконує функції захисту постачальника від неплатежу зі сторони боржника. При цьому, уступка права грошової вимоги є невід'ємним елементом послуги, що надається фактором клієнтові. Таким чином, зобов'язання, що виникають за договором міжнародного факторингу є більш гнучкими. Зазначені обставини свідчать про неможливість їх правового забезпечення традиційними конструкціями договірного права в межах національних законодавств. У зв'язку з наведеним, договір міжнародного факторингу не можна беззастережно віднести до різновиду змішаних договорів.

Договір міжнародного факторингу передбачає виникнення більш гнучких відносин між контрагентами. Відносини, що виникають за договором міжнародного факторингу, набувають глибокої правової спеціалізації порівняно з традиційними конструкціями договірного права. У зв'язку з наведеним, договір набуває самостійного правового значення, як окремий правовий інститут.

В основі договору міжнародного факторингу є «глобальна цесія», що передбачає можливість уступки факторові прав грошових вимог, що виникають у його комерційній практиці, в тому числі і, - гіпотетичної дебіторської заборгованості. Ризики, що набуває фактор за умовами договору міжнародного факторингу зумовлюють необхідність виконання фактором посередницьких функцій. Подібна особливість зумовлює необхідність надання фактором декількох послуг за умовами договору міжнародного факторингу. Послуги, що надаються фактором за умовами договору міжнародного факторингу втрачають свої кваліфікаційні характеристики, як різновиди окремих видів приватноправових зобов'язань. Зрощення послуг з уступкою права грошової вимоги за умовами договору факторингу перетворює останню на обов'язковий кваліфікуючий елемент договору факторингу.