Боротьба з наркозлочинами: питання теорії і практики

наркозлочин кріміналістичний правовий

Злочинність у сфері наркообігу, якій властиві організованість, професіоналізм, транснаціональний характер, діяльність якої має особливо тяжкі наслідки становить небезпеку не лише національним інтересам України, а й всьому світовому співтовариству.

Статистичні дані департаменту інформаційних технологій МВС України свідчать про стійку тенденцію зростання обсягів незаконного наркообігу та збільшення кількості споживачів наркотичних засобів в Україні, а традиційно високий рівень латентності злочинів у цій сфері дає підстави для висновку про те, що реальні масштаби наркотизму несуть суттєву загрозу безпеці суспільства і держави. Тому питання боротьби з незаконним наркообігом є надзвичайно актуальними.

Зазначені питання досліджували фахівці у галузях оперативно-розшукової діяльності, криміналістики та кримінального процесу. Так, значний внесок у наукову розробку їх окремих аспектів зробили Ю.В. Баулін, А.В. Бережной, А.А. Венедіктов, О.М. Джужа, В.О. Глушков, Е.О. Дідоренко, І.О. Доброрез, О.Ф. Долженков, О.Ф. Дудар, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Я.Ю. Кондратьєв, В.С. Кузьмічов, Б.Є. Лук'янчиков, О.Р. Михайленко, Л.Ю. Мезенцева, В.Г. Назаренко Д.Й. Никифорчук, Ю.Ю. Орлов, Р.М. Павленко, М. А. Погорецький, Ю.Г. Пономаренко, В.Г. Пшеничний, Е.В. Расюк, І.В. Смірнова, О.О. Сердюк, О.М. Стрільців, Р.В. Тарасенко, М.С. Хруппа та інші науковці. Однак питання боротьби з незаконним наркообігом досліджені не в повному обсязі.

Метою дипломної роботи є виявлення проблем боротьби з наркозлочинами та підготовка пропозицій щодо її вдосконалення.

Для досягнення зазначеної мети ставилися такі основні завдання:

· сформулювати поняття та провести класифікацію наркозлочинів;

· розкрити сутність та загальні засади боротьби з наркозлочинами;

· визначити поняття і структуру механізму протидії наркозлочинам;

· визначити сучасний стан наркозлочинності;

· розкрити зміст основних причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів у сфері незаконного наркообігу;

· провести типологію злочинців у сфері незаконного наркообігу;

· визначити загальносоціальні і спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів У подальшому, якщо інше спеціально не застережене, відповідно до теми дипломної роботи, вживатиметься один термін - „наркотичні речовини” (чи „наркотичні засоби”), що означає сукупність предметів злочинів - наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори. Для позначення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів використовуватимуться як синоніми термінологічні звороти „злочини у сфері незаконного обігу наркотиків”, „наркозлочини”..

Предметом дослідження є боротьба з наркозлочинами (теоретичні та практичні аспекти).

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система методів і прийомів наукового пізнання. Основним методом є діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів, що дозволяють розглянути ці явища і процеси у розвитку та взаємозв'язку, виявити їх закономірності та тенденції. Застосовано закони діалектики, філософські закони і категорії пізнання соціальних явищ і процесів, зокрема історичний і порівняльний методи, що дозволило у розвитку порівняти структуру, рівень і динаміку злочинів у сфері незаконного наркообігу. Формально-юридичний метод було застосовано для аналізу правових норм, що регулюють обіг наркотиків в Україні, з метою їх оптимізації. На основі системно-структурного методу в роботі зроблено спробу комплексного вивчення злочинів у сфері незаконного наркообігу та піддано аналізу систему попередження вказаних злочинів. Автором було також застосовано соціологічні і статистичні методи збору і аналізу інформації (опитування, інтерв'ювання, вивчення документів).

Правову базу дослідження складають Конституція України [1], міжнародні нормативно-правові акти [2 - 7], кодифіковані законодавчі акти нашої держави [8 - 11], Закони України, що регулюють суспільні відносини у сфері наркообігу [12 - 20], постанови Кабінету Міністрів України [21 - 26], нормативні акти МВС України [27 - 28], а також постанови Пленуму Верховного Суду [29 - 30].

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що на базі основних положень теорії кримінології проведено комплексне кримінологічне дослідження злочинів у сфері незаконного наркообігу, а також в загальносоціальному та спеціально-кримінологічному аспектах розглянуто питання боротьби зі злочинами у сфері незаконного наркообігу.

Практичне значення дослідження і отриманих результатів. Основні положення роботи мають як теоретичне, так і практичне значення для кримінологічної науки, а також для попереджувальної діяльності, зокрема правоохоронних органів.

Практичні рекомендації поглиблюють знання про проблему злочинів у сфері незаконного наркообігу, особистість злочинця у цій сфері, про детермінацію, а також попередження зазначених злочинів, що є певним внеском у кримінологічну науку.

Положення роботи можуть стати у пригоді практичним працівникам під час складання програм боротьби зі злочинами у сфері незаконного наркообігу, а також у процесі діяльності щодо попередження цих злочинів. Окремі положення й висновки дослідження можуть бути використані під час підготовки відповідних розділів підручників навчальних посібників з кримінології та при викладанні курсу “Кримінологія”.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Джерела у списку подаються у порядку згадування в тексті роботи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З НАРКОЗЛОЧИНАМИ

наркозлочин кріміналістичний правовий

1.1 Поняття та види наркозлочинів

Питання боротьби зі злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів сьогодні набувають особливої актуальності, а тому виступають предметом численних наукових досліджень у галузях кримінального права та процесу, кримінології, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності та інших юридичних наук. Аналіз результатів цих досліджень дає підстави для висновку про те, що при вивченні та вирішенні окремих проблем протидії вказаним злочинам вчені по-різному підходять до їх термінологічного визначення. Зокрема, у публікаціях, які відповідно до своїх назв стосуються різних аспектів протидії злочинам у сфері обігу наркотичних засобів, фактично мова ведеться також і про протидію незаконному обігу їх аналогів, прекурсорів та психотропних речовин. Аналогічна ситуація складається щодо назв і змісту нормативних актів МВС України та різноманітних методичних рекомендацій, які розробляють фахівці цього міністерства.

У науці кримінального права досі немає єдиного підходу до формального визначення досліджуваної групи злочинів. Традиційно вони розглядаються у межах більш широкої групи кримінально-карних діянь, яку виділяють вчені на основі спільності родового об'єкта протиправних посягань -- здоров'я населення. Власне саме такі підходи і зумовили виділення у Кримінальному кодексі України розділу XIII „Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення”. Як видно з самої назви, законодавець, незважаючи на поєднання злочинів проти здоров'я населення, в окремому розділі чітко розмежовує їх на такі, що пов'язані, та такі, що не пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Викладене свідчить про актуальність проблеми термінологічного визначення та класифікації досліджуваних злочинів (статті 305320 чинного КК України). У вирішенні цієї проблеми ви і вбачаємо своє завдання. Для його розв'язання вважаємо за доцільне дослідити передусім сутність злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів та прекурсорів, що зумовлює необхідність надання кримінально-правової характеристики означеним протиправним діянням, а відповідно виділення та вивчення таких їх елементів, як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона, суб'єкт.

Родовим об'єктом всіх злочинів, передбачених статтями 305-320 розділу ХІІІ особливої частини КК України, є здоров'я населення. Зазначений термін вітчизняні дослідники розуміють по-різному. За радянських часів В.М. Смітієнко у праці „Кримінально-правова охорона здоров'я в СРСР” зазначав, що здоров'я населення -- це врегульована нормами права і моралі єдина й цілісна система відносин, яка створює основу для збільшення тривалості його активного життя та її відтворення у суспільстві, оптимальних умов суспільно корисної праці та відпочинку, повноцінного буття й благополуччя, сприяє більш повному задоволенню матеріальних і духовних потреб усіх членів суспільства, є умовою їх подальшого гармонійного розвитку і прогресу суспільства[31, с. 44].

У наукових працях, що вийшли після проголошення незалежності України, здоров'я населення визначалося: як складне комплексне явище, що становить сукупність однорідних суспільних відносин, які забезпечують охорону здоров'я невизначеного кола осіб при наданні й отриманні медичної допомоги або використанні сильнодіючих і отруйних речовин чи наркотичних засобів в медичних і наукових цілях[31, с. 9]; як суспільні відносини, що регулюються відповідними правилами та забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і життєдіяльності людського організму[33]; як фактичний або максимально досяжний в Україні стан організму людей, які в ній проживають чи перебувають, необхідний для забезпечення їх біологічного існування, здатності до активного тривалого життя та відтворення здорового людського покоління[34, с. 15].

Найбільш раціональною та юридично правильною нам видається погляд М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, які зазначають, що здоров'я населення, як родовий об'єкт злочинів, передбачених розділом ХІІІ Особливої частини КК України охоплює безпеку біофізіологічного та психічного стану, що фактично склався, невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, отруйних, сильнодіючих речовин і одурманюючих засобів, біологічних агентів і токсинів, радіоактивно забрудненої продукції, а також від поширення епідемій [35]. Підтримуючи думку вчених, зауважимо, що виходячи з усталених у кримінальному праві позицій щодо сутності об'єкта злочину, все, що вони вкладають у зміст здоров'я населення, слід розглядати як систему однорідних суспільних відносин.

Подальша конкретизація об'єкта здійснюється шляхом виділення безпосереднього об'єкта. Ю.Г. Пономаренко зазначає, що безпосереднім об'єктом злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є суспільні відносини, які забезпечують установлений порядок виробництва, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин та їх обіг і охорону таким чином здоров'я населення.

Безпосередній об'єкт складу злочину пов'язаний з його предметом. Предмет злочину, що існує поряд із об'єктом, є самостійною факультативною ознакою складу злочину. Для нашого дослідження як безпосередній об'єкт, так і предмет злочину відіграють особливу роль, оскільки мають суттєве значення для формування поняття та класифікації досліджуваних кримінально-карних діянь.