Аналізуючи сутність предмета досліджуваних злочинів, можна дійти висновку про єдність кримінально-правової природи протиправних діянь з наркотичними засобами, з психотропними речовинами, з їх аналогами та прекурсорами. За своєю медичною ознакою і наркотичні засоби, і психотропні речовини та їх аналоги можуть бути визнані такими за умови надання їм специфічного впливу на центральну нервову систему людини, що обумовлює патологічне, важко переборне звикання до них, тобто наркоманію. Наркоманія (від грецьк. narke „заціпеніння”, mania „безумство, патологічний потяг”) -- хвороба, що характеризується непереборним потягом до препаратів, які викликають у невеликих дозах ейфорію, а у великих -- оглушення, наркотичний сон Большая советская энциклопедия : в 30-ти т. -- [изд. 2-е.]. -- Т. 21. -- М. : Советская энциклопедия, 1975.-- С.870.. Тобто вживання як наркотичних речовин, так і психотропних засобів своїм наслідком має наркоманію. Відповідно, вживання їх аналогів також веде до наркоманії. Щодо прекурсорів, то, виходячи з їх законодавчого визначення, останні слугують засобом для виготовлення як наркотичних засобів, так і психотропних речовин. Таким чином, прекурсори як предмет відповідних кримінально-карних діянь опосередковано пов'язані з наркоманією.

З огляду на викладене вважаємо за доцільне всі злочини, що передбачені статтями 305320 КК України, визначити як „наркозлочини”.

Вказаний термін Ю.Г. Пономаренко ототожнює зі злочинами у сфері наркообігу [37, с. 51], з чим ми в цілому погоджуємося, адже, виходячи з викладеного вище, поняття «злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», «злочини у сфері наркообігу», „наркозлочини” можна визнати такими, що за своїм змістом охоплюють одні й ті самі діяння.

Зазначимо, що в науковій літературі по відношенню до досліджуваної групи злочинів застосовується термін „злочини, пов'язані з наркообігом” та подібні до нього, що ґрунтуються на „зв'язку” кримінально-карних діянь з обігом наркотиків. На нашу думку, широке тлумачення „зв'язку” дозволяє віднести до таких злочинів діяння, вчинені під впливом введених в організм наркотиків, корисливі злочини, вчинені заради отримання коштів на придбання наркотичних засобів, тощо. Такі злочини дійсно опосередковано пов'язані з наркообігом. Тому у разі вживання подібних термінів по відношенню до досліджуваної групи злочинів вважаємо за доцільне вказувати не просто на зв'язок, а й на його безпосередність, скажімо, „злочини, безпосередньо пов'язані з наркообігом”. Так чи інакше термін „наркозлочини” є більш зручним для застосування у науці, а при наданні йому юридичного визначення може бути використаний у правотворчості і, відповідно, у процесі правозастосування.

Ю.Г. Пономаренко, надаючи визначення злочинами у сфері наркообігу, зазначає, що це злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто суспільно небезпечні, винні, протиправні діяння, пов'язані із контрабандою, виробленням, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням, збутом, викраденням, привласненням, вимаганням названих речовин, а також культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, які завдають шкоди здоров'ю населення.

Вважаємо, що для більш повного охоплення змісту поняття наркозлочинів, у їх визначенні потрібно врахувати кримінально-карані діяння, які полягають в операціях з документами на отримання або придбання відповідних засобів і речовин. Під такими операціями ми розуміємо незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, а також незаконну видачу рецепту на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин. Крім того, до змісту поняття наркозлочинів вважаємо за доцільне включити і порушення посадовими особами встановлених правил обігу наркотичних засобів, прекурсорів та психотропних речовин. Доречно також врахувати у визначенні і інші діяння, а саме: заволодіння обладнанням для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, організацію місць для їх незаконного вживання, виробництва чи виготовлення; незаконне введення в організм та схиляння осіб до вживання наркотиків, використання коштів отриманих від незаконного наркообігу.

Включення у визначення суспільно небезпечних наслідків наркозлочинів у вигляді шкоди здоров'ю населення вважаємо необов'язковим, оскільки ці злочини мають формальний склад і вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного діяння, незалежно від настання шкідливих наслідків. Розкриття у визначенні наркозлочинів загального поняття злочину як суспільно небезпечного, винного протиправного діяння також вважаємо необов'язковим. На нашу думку, в цьому випадку доцільно вживати термін кримінально-карані діяння, який передбачає і протиправність, і винність, і суспільну небезпеку таких діянь.

У новому Кримінальному процесуальному кодексі України, що був прийнятий Верховною Радою України 13.04.2012 замість поняття «злочин» законодавець вживає поняття «кримінальне правопорушення» [9]. З нашого погляду, означені поняття є тотожними та можуть вільно вживатися як у правовій теорії, так і у юридичній практиці.

Таким чином, наркозлочини -- це кримінально-карані діяння (кримінальні правопорушення), які полягають у контрабанді, незаконному виготовленні, виробництві, зберіганні, транспортуванні, збуті, придбанні, протиправному заволодінні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів або обладнання для їх виготовлення, порушенні посадовими особами встановлених правил їх обігу, незаконному культивуванні наркомістких рослин, незаконних операціях з документами на отримання або придбання наркотиків, незаконному введенні в організм іншої особи відповідних речовин та засобів, використанні коштів, отриманих від їх незаконного обігу, публічному вживанні чи схилянні особи до вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин, організації місць для їх незаконного вживання, виробництва чи виготовлення.

1.2 Сутність боротьби з наркозлочинами

Науковий аналіз сучасної кримінологічної характеристики злочинності у сфері наркообігу свідчить про неадекватність засобів боротьби з нею, що на практиці ускладнює чи робить неможливим своєчасне попередження, виявлення, та розкриття наркозлочинів. Подолання такої невідповідності потребує розробки теоретичних та правових основ боротьби зі злочинами у сфері наркообігу, як діяльнісної системи, яка являє собою цілісне соціально-правове утворення, має свою індивідуальну внутрішню структуру та перебуває у взаємозв'язку з іншими діяльнісними системами (боротьба з організованою злочинністю, оперативно-розшукова діяльність, кримінальний процес).

Аналіз сучасних фундаментальних праць з обраної тематики [38, 39, 40], а також публікацій у фахових періодичних виданнях [41-60] свідчить про наявність суттєвих теоретичних проблем у сфері боротьби з незаконним наркообігом. Зокрема це термінологічна невизначеність. Так сьогодні терміни «боротьба з незаконним наркообігом», «боротьба з наркозлочинами», «протидія незаконному обігу наркотиків» вживаються вченими без жодних визначень. Тому ми вважаємо необхідним розкрити ці питання.

Розкриття теоретичних питань у боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, потребує визначення сутності і змісту поняття «боротьба». У загальновживаному значенні під боротьбою розуміється діяльність, що має на меті подолати або знищити кого, - що-небудь [61, с. 61]. Тому при визначенні змісту та поняття боротьби з незаконним наркообігом, на нашу думку, слід виходити з концептуальних засад людської діяльності, сформульованих у філософській, психологічній, юридичній та іншій літературі. Провівши глибокий аналіз наукових джерел у зазначених галузях знань, А. А. Венедіктов дійшов висновку, що структурними елементами боротьби зі злочинами у сфері наркообігу, як і боротьби із зазначеними злочинами в цілому є: мета, завдання, дії, та суб'єкти [62].

Вчений слушно зауважує, що принципи, методи та функції не є структурними елементами змісту боротьби зі злочинами у сфері наркообігу, однак відіграють важливу роль у її функціонуванні, й характеризують внутрішні й зовнішні сутнісні ознаки цього виду діяльності й також можуть бути використані як критерії визначення її зв'язку та відособленості з іншими видами діяльності, що спрямовані на боротьбу зі злочинністю.

Обов'язковим внутрішнім структурним елементом боротьби зі злочинами у сфері наркообігу, як і будь-якої діяльності є її суб'єкти [63, с. 151]. Аналіз норм Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, дає підстави для висновку про те, що в число суб'єктів боротьби зі злочинами у сфері наркообігу входять: Міністерство внутрішніх справ країни, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Державний митний комітет України, Державна прикордонна служба України, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України та інші органи виконавчої влади в межах наданихїм законом повноважень.

Органи виконавчої влади, уповноважені законом на здійсненняконтролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин іпрекурсорів та вирішення завдань у сфері протидії їх незаконномуобігу, у разі виявлення порушень порядку цього обігу застосовують у межах своєї компетенції відповідні заходи щодо усунення таких порушень, і в разі наявності в діях осіб ознак адміністративного правопорушення чи злочину зобов'язані надіслати інформацію або подати матеріали до відповідних правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Координація діяльності у сфері протидії незаконному обігунаркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється органами виконавчої влади, уповноваженими на вирішення завдань у сфері протидії їх незаконному обігу.

У загальновживаному значенні в українській мові мета визначається як «те, чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль»[61, с. 520].

У філософській та психологічній літературі «мета» визначається як один з елементів поведінки, свідомої діяльності людини, що характеризує передбачення в її мисленні результату діяльності та шляху його отримання за допомогою відповідних засобів; як ідеальний, насамперед, визначений результат людської діяльності, спрямований на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої людиною потреби, що є безпосереднім внутрішнім спонукальним мотивом людської діяльності; як вища форма інтеграції окремих людських дій, зусиль у складі культурних цінностей, у межах яких вони набувають свого змісту і призначення; як усвідомлений образ результату, що передбачається, на досягнення якого спрямована дія людини; як ідеально витриманий результат майбутніх дій та ін.

Завдання визначається як те, що хочуть здійснити[61, с. 284]; те, що вимагає виконання, вирішення; питання для вирішення; необхідність для суб'єкта здійснити в майбутньому певну діяльність.

Провівши теоретичний аналіз, ми дійшли висновку, що метою боротьби з незаконним наркообігом у нашій державі є подолання загрози яку несе наркотизм національній безпеці України. Завдання полягають у попередженні, припиненні та розкритті протиправних діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів.