Так, у багатьох наших сусідів Росії, Румунії, Угорщини виникне велика спокуса розчленувати Україну і врешті поставити хрест на її державності. Адже Росія це нестабільна територія, яка сама переживає і переживатиме у майбутньому проблеми розпаду федерації. Там є потужні чинники, які покликані реанімувати “орду”, і робитимуть вони це переважно коштом сусідів. З іншого боку, радикальна правляча партія Угорщини також відверто декларує свої територіальні претензії до України. У майбутньому не відкидається й те, що в умовах лібералізації та європейської інтеграції інститут громадянства і в Україні може змінюватися та трансформуватися в інші форми. На разі у нас ще не сформувалася у класичному вигляді єдина нація. Так, у нас є суспільство, є країна, є кордони, але у нас є і серйозне внутрішнє протистояння між заходом і сходом. Воно, в свою чергу, дуже сильно впливає на політичні вподобання жителів різних регіонів, на розвиток політичного протистояння. Тому в цих умовах запроваджувати подвійне громадянство це свідомо йти на послаблення України як держави. На жаль, такі наші реалії [9].

Які ж існують переваги для біпатрида в Україні? Величезною перевагою для власника двох паспортів є можливість навчатись, безперешкодно влаштуватись та легально працювати у країнах Європи. Україна на даний момент переживає чи не найскладніший період свого незалежного існування. Обезцінення державної валюти досягло свого історичного максимуму і чекати на покращення марно, адже безліч кредитів МВФ та військові дії доводять, що далі ситуація може погіршуватись, а не стабілізуватись. Нагадаємо, що мінімальні заробітні плати «заморозили» на тому ж рівні, що були, коли американська валюта співвідносилась із гривнею як один до восьми. Зараз же дані цифри втричі зросли, відповідно і ціни на продовольство, бензин та будь-які засоби існування також підскочили. Маючи «мінімалку» у розмірі п'ятдесяти американських «зелених», пересічний українець не живе, а виживає, а на предмети першої необхідності разом з оплатою житла, комунальних послуг, пересування йому потрібно вдвічі чи навіть втричі більше коштів, ніж він заробляє. Так, це абсурд, але він існує в нашій країні, а політики в умовах війни його просто не помічають. Люди масово виїжджають на заробітки аби прогодувати свої сім'ї. У такому випадку значним полегшенням є наявність громадянства сусідньої Угорщини, адже будучи громадянином Європейського Союзу, особа має право влаштовуватись та працювати у великій кількості країн та отримувати заробітну платню у твердій сильній валюті.

Дана проблематика є надзвичайно болючою в умовах сьогодення в Україні. Реально на сході країни точиться війна, і нашій державі потрібна величезна допомога у військовому плані. У рамках цього в країні на даний момент проходить четверта хвиля часткової мобілізації військовозобов'язаних чоловіків у Донецьку та Луганську області країни. Переживши емоційне піднесення у минулому році, українці, на переконання автора, почали зневірятися у можливості перемоги взагалі, адже виступ практично з мінімальними силами проти «військової машини» сусідньої держави є практично неможливим. Життя «на вірі у перемогу» дуже швидко притуплюється кількістю загиблих та поранених бійців у зоні військових дій. Ухилення від мобілізації на даний момент, за останніми даними, є надзвичайно небезпечним дійством, але, тим не менше, з погляду гуманного і людського, цілком зрозумілим. Таким чином, обов'язок чоловічого населення країни захищати територіальну цілісність і недоторканість держави втілюється в його запереченні та відхиленні. Найбільше невдоволених противників мобілізації проживають на території Закарпатської та Івано-Франківської областей. Питання, на яке не може знайти відповідь особа, що ухиляється від мобілізації, а також матері, жінки, є: «Чому ми маємо боротися на смерть за тих, хто виступає вимушеним переселенцем, не входить до переліку призовників, своєї області не захищає та реально не хоче залишатися у складі нашої держави?». Так, дійсно, жителі східних областей не приховують свою приязнь до сусідньої держави, та дуже мало хто з них змінив свою думку в ході даних воєнних дій. Так от, багато військових, маючи друге громадянство тієї ж Угорщини, мають змогу «ховатись» від призову, а дієвого механізму контролю їх пересування поки що не існує. Так, була зафіксована спроба врегулювання даного питання. Президент П.О. Порошенко робить кроки для внесення змін у Конституцію та заборони виїзду за кордон призовників без дозволу з військкомату [4]. Поки що дане питання не врегульоване, адже теоретично така заборона є порушенням конституційних прав громадянина на вільне пересування. Згадаймо, що de jure військовий стан введено не було.

Яким же чином держава може боротись із біпатризмом, та чи існують взагалі механізми його знешкодження і заборони?

Заборона такого громадянства була закладена в законодавство за часів перебування у владі експрезидентів України Л.М. Кравчука і Л.Д. Кучми, які намагалися нейтралізувати найочевидніші загрози суверенітету України. Зняття цієї заборони допустиме лише в разі докорінної реформи в сфері державної та військової служби. Легалізація подвійного громадянства дійсно позбавить клопотів і витрат мільйони простих українців та іноземців. Натомість серйозні, катастрофічні клопоти тоді виникнуть в органів державної влади України. Найпершим наслідком стане легалізація сепаратистських поглядів груп осіб на територіях, що мають відцентрові тенденції, та які вже de facto утворилися в місцевих органах влади Криму, Севастополя, Луганської, Донецької областей, Закарпаття й Буковини. Держадміністрації, ради, міліція, школи цих регіонів наповнені громадянами, відповідно, Росії, Румунії та Угорщини з фактично фальшивими українськими паспортами. Адже іноземцям заборонено обіймати подібні посади. Сусідні уряди тримають цих людей «на гачку» пенсій та візових пільг, що передбачені для їх громадян. Це слабкий гачок, але від кожного окремого «підвішеного» й не вимагається багато. «Служити Україні» максимально формально, порушувати присягу держслужбовця тихо й щоденно. Результат можна спостерігати в новинах: системну антиукраїнську пропаганду в школах, діяльність Чорноморського Флоту над законом, виділення громадської землі й бюджетних коштів московському патріархату. Іноземні країни мають від даних осіб і міжнародно-правову вигоду. В разі конфліктів з Україною вони офіційно «пред'являть» десятки тисяч своїх справжніх громадян у прикордонних регіонах.

Натомість скасування заборони на подвійне громадянство стане легалізацією іноземної агентурної мережі на кордонах. Іншими словами, капітуляцією Української держави в сфері держбезпеки й контррозвідки.

Наступний наслідок пропонованої лібералізації може бути політично вигідним для України, але створить їй бюджетну катастрофу. Найгостріша юридична проблема подвійного громадянства військова служба таких людей в якійсь одній країні. У стосунках України з Росією та США проблема може мати серйозні наслідки.

У РФ величезний щорічний призов завжди був набагато більший (до уваги беремо середньостатистичні дані до початку військових дій). Іще більша кількість росіян від нього ухиляється через дідівщину та кавказьку війну. В Україні служити було набагато легше, та набагато легше ухилитися від служби. Тож у разі подвійного громадянства, в Україну на папері повернуться мільйони призовників з українським корінням. Вітчизняні платники податків заплатять за цю бутафорію мільярди гривень. Адже кожного репатріанта потрібно поставити на облік, забезпечити паспортами й обстежити в поліклініках.

Водночас справжня служба громадян України в іноземному війську, навпаки, створює такі ж проблеми, як і робота біпатридів у владі. Тисячі громадян України нині служать за контрактом у російській і американській арміях. Обидві країни зацікавлені й наймають іноземців офіційно. Натомість Україні легше позбавити цих людей громадянства й ув'язнити за найманство, ніж легалізувати. Адже тоді постануть юридичні питання про доступ до державної та військової таємниць, про накази командира, які формально є обов'язковими для виконання в одній країні і злочинними в іншій тощо.

Щодо наявності біпатридів серед осіб, які займають посади у державній службі України, то дане питання регулюється Законом України № 9728-1 від 01.02.2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства» [4]. Законом встановлюється, що не можуть бути прийняті на службу в ряд органів державної влади та органів місцевого самоврядування особи, які мають громадянство (підданство) іншої держави. Також передбачено звільнення із займаних посад осіб, щодо яких встановлено факт добровільного набуття громадянства (підданства) іноземної держави. Це і органи внутрішніх справ, і прокуратури, і Служби безпеки України, і Державної податкової служби. Також закон передбачає неможливість займати і звільняти з посад суддів, членів Вищої ради юстиції, посадових осіб місцевих державних адміністрацій, членів Ради НБУ, а також інших державних службовців у разі добровільного набуття ними громадянства (підданства) іноземної держави.

Тобто, теоретично Україна не допускає наявності подвійного громадянства серед цих осіб, та у випадку виявлення та наявності такого можливості звільнення. На практиці ж мова йде саме про «встановлення факту добровільного набуття громадянства іншої держави». Дієвого ж механізму щодо контролю цього питання в Україні, на переконання автора, поки що не існує. Іншими словами, не все, що прописано в теорії на законодавчому рівні, виконується практично на місцях. У цьому заключається основна проблематика дієвості норм права в нашій країні.

Чи можлива легалізація біпатризму в Україні? Легалізація подвійного громадянства вимагатиме клопіткого реформування правового статусу чиновників, військовослужбовців, усіх політично важливих працівників. Таке реформування треба буде узгодити, принаймні, з урядами США, ЄС та Росії інакше вони заборонять українцям подвійне громадянство «зі свого боку». А тоді залишається лише знайти мільярди бюджетних гривень на публікацію тисяч нових нормативних актів, реорганізацію управлінського апарату і заміну десятків тисяч осіб із подвійним громадянством.

Чи здатна зараз на таку реформу паралізована Верховна Рада, і чи витримає цю реформу хронічно хворий Держбюджет України?

На даний момент законодавство України не передбачає для наших громадян можливості володіти паспортом ще якоїсь країни. Водночас ніяких санкцій за отримання паспорта іншої держави також немає ні в Кримінальному, ні в Адміністративному кодексах. Єдиним покаранням, що може бути застосоване до громадянина України, котрий має паспорт іншої держави, втрата громадянства України. Втім цю норму практично не застосовують. Відтак, за даними неофіційної статистики, нині кілька сотень тисяч українців мають у кишенях паспорти щонайменше двох держав.

У Верховній Раді України було зареєстровано проект закону № 4116 від 7 лютого 2014 року про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за неповідомлення громадянином України про набуття іноземного громадянства [6]. Авторами законопроекту є депутати від фракції «Батьківщина» Олександр Британець, Леонід Ємець та Андрій Павловський. Законопроект передбачає залежно від міри зловживання подвійним громадянством штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.