Також щодо останніх спроб українських депутатів, то слід не оминути увагою депутата від «Батьківщини» Миколу Катеринчука, який запропонував встановити кримінальну відповідальність за подвійне громадянство. Відповідний законопроект він зареєстрував у Верховній Раді 30 липня [7]. Також у документі пропонується встановити вимогу декларування відсутності або належності до іноземного громадянства (підданства) та запровадження кримінальної відповідальності за неподання декларації або неповідомлення про множинне громадянство. Також додали, що чиновники Донецької та Луганської областей також ведуть діяльність, спрямовану на відділення цих територій від України. Депутат також аргументував необхідність прийняття закону для «забезпечення самого існування держави Україна, гарантування її незалежності та безпеки, відданості осіб, які перебувають на виборних посадах або на службі в органах державної влади та місцевого самоврядування, на посадах юридичних осіб публічного права». Даний проект було відкликано 27.11.2014 року і знято з розгляду.

На глибоке переконання автора, в Україні на цей час відсутній механізм декларування подвійного громадянства та його встановлення. Не встановлено, як саме громадяни України мають декларувати друге громадянство. Адже в Україні немає форм фіксації подвійного громадянства. Довести факт наявності подвійного громадянства практично неможливо, а багато країн, такі як Ізраїль, Румунія, Угорщина не видають довідок про подвійне громадянство, що робить неможливою дію ухваленого закону.

Із позиції автора даної статті, множинне громадянство є правовою аномалією, оскільки тут не може бути повноти прав і обов'язків як для громадян, так і для держави. Особа, яка має громадянство двох або більше країн, реально використовує права лише держави постійного проживання й не може виконувати одночасно обов'язки (інколи навіть несумісні) держав, громадянство яких вона має, чим виявляє неповагу або підриває суверенітет відповідної держави. А це, у свою чергу, породжує суперечності у визначенні правового статусу громадянина, що може призвести до конфліктів між державами стосовно їх громадян.

Через значний негативний потенціал множинного громадянства виправданим є прагнення держав до ліквідації ситуації множинного громадянства або до мінімізації його наслідків, що можливо за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародно-правових засобів. Найпоширенішим способом усунення випадків множинного громадянства, що створює юридичну невизначеність і порушує тим самим оптимальний режим правового регулювання статусу особи внутрішньодержавним правом, є оптація, що означає добровільний вибір громадянства при зміні державою, громадянином якої особа була, території. Більш ефективним способом, порівняно з внутрішньодержавними, є міжнародні договори, що укладаються державами й можуть бути спрямовані як на запобігання випадкам виникнення множинного громадянства, так і на врегулювання його наслідків (договори про ліквідацію наслідків множинного громадянства і про ліквідацію та запобігання самого множинного громадянства).

Будемо сподіватися, що загрози для територіальної цілісності України насправді ані з боку Угорщини, ані з боку Румунії не існує, незважаючи на певний пропагандистський галас. Взагалі країна-член НАТО не може в принципі зазіхати на територіальну цілісність сусідньої країни. То з ними, як на мене, цілком можна було б оформити такі договори. Тим більше, що де-факто всім відомо, що жителі певних регіонів, Прикарпаття, Закарпаття на кордоні з Угорщиною вже певну кількість років мають паспорти і України, і Румунії чи Угорщини. Це просто було б оформлення де-факто існуючої ситуації. З Росією все інакше. З нею мати такий договір просто надзвичайно небезпечно і укладати його не можна.

Таким чином, проблему множинного громадянства можна розв'язати тільки або визнавши це явище, прийнявши при цьому єдиний міжнародний акт, який би детально регламентував кожний аспект проблеми, або повністю ліквідувавши його шляхом застосування обов'язкової оптації одного з громадянств і встановленням норм, які б запобігали в майбутньому можливостям виникнення випадків множинного громадянства.

Виходячи з наявної ситуації, множинне громадянство існує об'єктивно, незалежно від ставлення до нього тієї або іншої держави, має як позитивні, так і негативні сторони.

Діючий Закон України «Про громадянство» [3] не містить визначення біпатризму або множинного громадянства. Єдиною його складовою, яка певною мірою дозволяє нашим співвітчизникам користуватись економічними та правовими привілеями власника другого паспорта, є відсутність серед принципів державної політики принципу недопустимості таких випадків та певна невизначеність процесу підтвердження іноземного громадянства в Законі «Про громадянство».

Єдиним видом відповідальності, що може бути застосоване до такого громадянина України, котрий має паспорт іншої держави втрата громадянства України. Однак дана процедура є надзвичайно складною. Сьогодні все очевиднішим стає той факт, що Україна в середньостроковій перспективі навряд чи отримає безвізовий режим із країнами Євросоюзу. Обіцянки ж українських політиків про спрощення перетину кордону з ЄС залишаються не більше ніж деклараціями. У такій ситуації в людей виникає ще більше бажання долучитись до громадянства сусідніх держав особливо у жителів західної України.

Юридично біпатриди є громадянами обох держав, де вони в змозі користуватися правами та свободами, що їм надаються, але фактично такі особи є громадянами держави постійного проживання. Особа не може одночасно належним чином виконувати обов'язки та користуватися правами декількох держав, ефективність множинного громадянства з правової точки зору є мінімальною. Лише законодавче закріплення принципу неможливості існування подвійного громадянства у фізичних осіб може вирішити це питання.

Підбиваючи підсумки, можемо сказати, що відповідальність за множинність громадянства повинна бути введена, але не в цій ситуації. На даному етапі розвитку це було б шкідливо як для самої держави, так і для осіб, що змушені були боротися за життя, ввійшовши до громадянства Росії. Для стабілізації ситуації в країні, мирного майбуття нашої держави Верховній Раді слід вдатися до правильного і кваліфікованого вирішення цього запитання, а зараз, на превеликий жаль, наша держава не готова до таких реформ у сфері боротьби з біпатризмом, це є просто неможливим.

Основне завдання, яке Україна має поставити перед собою ліквідувати чинники, які спонукають громадян України набувати громадянство інших країн, а не вводити кримінальну відповідальність за подвійне громадянство.

Тож доцільно внести зміни до чинного законодавства України про громадянство, а саме:

дати чітке визначення поняттю «подвійного (множинного) громадянства» задля його однозначного тлумачення;

закріпити принцип неприпустимості існування подвійного громадянства у фізичних осіб;

розробити дієвий механізм встановлення подвійного громадянства на території України;

внести зміни до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановивши адміністративну відповідальність за приховування громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (у майбутній перпективі), не вводячи при цьому жодної кримінальної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 26 червня 1996 р.). К., 1996.

2. Закон України «Про громадянство» // Верховна Рада України; Закон від 08.10.І991 № 1636-ХИ втратив чинність.

3. Закон України «Про громадянство» // Верховна Рада України; Закон від 18.01.2001 № 2235-Ш чинний, поточна редакція Редакція від 06.12.2012, підстава 5492-17.

4. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства» // Верховна Рада України; Закон від 01.02.2012 р. № 9728-1.

5. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації в 2015 році» // Указ від 30.01.2015 № 40/2015.

6. Проект закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за неповідомлення громадянином України про набуття іноземного громадянства» // Проект закону від 07.02.2014 № 4116.

7. Проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо декларування належності до іноземного громадянства» // Проект закону від 30.07.2014 року № 4398а.

8. Див. «Якою мірою Ви згодні або не згодні з судженням, що Україні слід запровадити подвійне громадянство з Росією?» [Електронний ресурс]. // Дослідження Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Режим доступу: и^: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poN.php?poN_id=243

9. Довбиш М.О. Актуальність подвійного громадянства в Україні / М.О. Довбиш // Теоретичні і практичні наукові інновації [Електронний ресурс]. Режим доступу: и^: http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf_13/doklad_13_4_06.pdf