На виконання положень "Декларації про державний суверенітет України" від 24 жовтня 1990 року, Постановою Верховної Ради Української РСР "Про комісію по розробці нової Конституції РСР" від 24.10.1990 року [10], було створено Комісію з розробки нової Конституції України (Конституційну комісію до складу якої увійшли 59 осіб). Основним завданням Конституційної комісії стало створення робочої групи для підготовки окремих розділів проекту Конституції України із залученням провідних вчених з відповідних галузей, а на Президію Верховної Ради Української РСР покладався обов'язок внести на розгляд сесії Верховної Ради Української РСР у грудні 1990 року Концепцію нової Конституції України.

Підготована Концепція нової Конституції України [11], після досить тривалих дебатів на сесії Верховної Ради України була схвалена Верховною Радою України та опублікована в засобах масової інформації для всенародного ознайомлення 19 червня 1991 року. [12, с. 161].

На нашу думку в новій Концепції Конституції України законодавець виділив новий важливий принцип, який визначає, що найвищою соціальною цінністю людини є її права і свободи та їх гарантії. Українська Радянська Соціалістична Республіка має унітарну форму державного устрою з президентською формою державного правління, до складу якої входить Кримська Радянська Соціалістична Республіка.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки приймає постанову "Про проголошення незалежності України" в якій проголосила, незалежність України та створення самостійної української держави - України.

Підготований Конституційною комісією проект Конституції України (в редакції від 01.07.92 року) [13], після бурхливого обговорення у Верховній Раді України, було винесено на всенародне обговорення і опубліковано в пресі.

Проектом Конституції України передбачалось, що законодавча влада в Україні належить Національним Зборам України і складається з двох палат: Ради Депутатів, до складу якої входили 350 народних депутатів і Ради Послів, до складу якої входило по 5 Послів від кожної області, Республіки Крим і міста Києва. В своїй сукупності до складу Національних Зборів України за даним Проектом Конституції України входило 480 осіб.

На нашу думку, така кількість осіб не співвідносилась між кількістю та якістю виконання покладених на них повноважень.

Всенародне обговорення проекту Конституції України тривало приблизно півроку. З цього приводу було проведено велику кількість конференцій, семінарів та інших заходів щодо обговорення основних положень проекту Конституції України. В цей період з'явилося багато пропозицій і зауважень запропонованих не тільки вітчизняними науковцями у відповідній галузі, але і науковцями з європейських держав. Все ж перший проект Конституції України, представлений Конституційною комісією зазнав змін та доповнень, і всі зауваження та пропозиції були враховані Робочою групою Конституційної комісії і втілені у новий проект Конституції України в редакції від 27 травня 1993 року. Але і цей проект Конституції України, які і наступні проекти зазнали краху, через невпинні протистояння Верховної Ради України та Президента України, які відбувались в період значної соціально-економічної кризи.

На початку осені 1994 року конституційний процес в Україні було відновлено. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 1994 року "Про чисельний склад Комісії з опрацювання проекту нової Конституції України (Конституційної комісії)"[14] було сформовано нову Конституційну Комісію до складу якої увійшли окрім відомих політичних діячів із числа народних депутатів України, високопоставлених функціонерів органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, група відомих вчених-правознавців (Ф. Г. Бурчак, В. Г. Буткевич, І. П. Бутко, М. В. Костицький, В. Я. Тацій, Л. П. Юзьков) і представників органів судової влади (В. Г. Білоусенко, Д. М. Притика, В. С. Стефанюк, М. І. Тітов).

Але і ця Конституційна комісія виявилась не ефективною, оскільки за пів року свого існування не прийняла жодного нового рішення щодо створення Конституції України.

Також активну учать у конституційному процесі брали політичні партії, громадські організації та науковці з усіх регіонів України, яким було розроблено та оприлюднено близько двох десятків проектів Конституції.

Найбільша кількість альтернативних варіантів проектів Конституції були запропоновані і представлені на широке обговорення у період з 1993року по 1996 рік. Серед них особливу увагу слід звернути на проекти Конституції України Конгресу Українських Націоналістів, Християнсько-Демократичної Партії України, Української Республіканської Партії.

Проект Конституції Конгресу українських Націоналістів (КУН) був опублікований у 1994 році [15]. Особливий акцент в цьому документі зроблено на національних цінностях українців.

У розділі, що стосується Національних зборів, зазначено, що вони здійснюють функції законодавчої влади на основі двопалатного парламенту, що працює на постійній основі.

Палата Послів обирається за пропорційною системою на 4 роки і складається з 450 Послів та діє на основі представницького мандату.

Сенат обирається непрямими виборами терміном на 6 років. Він забезпечує рівне представництво від земель по 2 Сенатора, по 1 від етнічних меншин, від релігійних організацій. До Сенату входять довічно всі колишні Президенти. Обираються сенатори земельними зборами та відповідними керівними органами етнічних меншин і релігійних організацій за мажоритарною системою відносної більшості.

В проекті зазначено, що депутати мають підтримувати тісний зв'язок зі своїми виборцями. Прописані основні вимоги щодо кворуму засідань палат та прийняття ними легітимних рішень

За даним Проектом до повноважень Палати Послів належить:

1) затвердження складу та програми уряду;

2) контроль за здійсненням держбюджету;

3) призначення і звільнення Глави Нацбанку, Контрольної палати, державних контролерів;

4) проведення розслідувань за звинуваченнями в порядку імпічменту, що їх висувають депутати національних Зборів чи приватні особи проти Президента, Послів чи Сенаторів, Голови та суддів Конституційного Суду і Верховного суду, глав дипломатичних представництв, Глави Нацбанку, Голови контрольної Палати у скоєнні ними адміністративних правопорушень чи кримінальних злочинів, вчинених ними під час виконання ними службових обов'язків.

До повноважень сенату належить:

1) ратифікація, денонсація міжнародних договорів;

2) контроль за станом реалізації прав і свобод нацменшин та конфесійних меншин, прав соціально вразливих верств, прав українців закордоном;

3) призначення та звільнення Уповноваженого Національних Зборів з прав людини;

4) висловлення - не висловлення попередньої згоди щодо кандидатур міністрів, голови і суддів Конституційного Суду, префектів земель, дипломатів, тощо;

5) визначення чисельності Збройних Сил; визначення структури Служби Безпеки;

6) захист прав громадського самоврядування [16 , с. 10].

Національні збори від імені Нації здійснюють виняткові повноваження розпоряджатися усім майном, що є на балансі у держави. Оперативне управління державним майном здійснює виконавча влада, дотримання режиму державного майна покладено на Палату Послів [15].

Проект християнсько-демократичної партії України був поданий як законодавча ініціатива депутатами В. Костицьким, В. Шишкіним (в розробці приймав участь політолог В. Журавський,) є концептуально відмінним від запропонованих на той час проектів основного Закону [17, с. 13].

За проектом християнсько-демократичної партії України [17] уособленням парламенту в Україні є Національні Збори. Вони складаються із двох палат - Палати депутатів і Cенату.

Національні збори збираються за власним правом два рази на рік. Терміни осінньої і весняної сесій обох палат є однаковими - 70 робочих днів.

Палата депутатів складається з 303 депутатів, які обираються терміном на 4 роки. 150 депутатів обираються по єдиному загальноукраїнському багатомандатному виборчому округу за пропорційною системою згідно партійних списків.

150 депутатів обираються по одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою відносної більшості.

Місця трьох депутатів передбачаються для представників кримськотатарського народу, які обираються у порядку визначеному кримськотатарським народом.

До основних повноважень Палати депутатів належать:

1) Розгляд законопроектів та здійснення парламентського контролю;

2) Затвердження програми діяльності Кабінету міністрів, вирішення питання про довір'я до Кабінету Міністрів України.

3) Затвердження державного бюджету, звіту про його виконання та здійснення контролю за його виконанням.

4) Надання згоди на будь-яке перебування в межах України іноземних підрозділів, а також на використання українських військовослужбовців за межами України та інші повноваження передбачені даним Проектом.

Сенат складається із 78 сенаторів. Він забезпечує рівне представництво земель і столиці - по 3 сенатори, які обираються шляхом прямих виборів населенням земель та столиці за мажоритарною системою.

До основних повноважень Сенату належить:

1) внесення змін в адміністративно-територіальний устрій;

2) ратифікація і денонсація міжнародних договорів України, здійснення контролю за укладанням інших міжнародних угод з Україною;

3) надання згоди на призначення Президентом України Глав дипломатичних представництв України в інших державах і Представників України при міжнародних організаціях, а також інші повноваження закріплені в даному проекті Конституції України.

Проект Конституції Конституційного комітету Української Республіканської Партії [18] опублікований в газеті "Самостійна Україна" від 23 березня.

У проекті зазначається, що Україна є республікою з президентсько-парламентською формою правління. Державна влада здійснюється за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу, судову.

У главі "Державна влада" зазначено, що єдиним і виключним носієм державного суверенітету є українська нація, яка здійснює владу шляхом виборів та референдумів.

Законодавчим органом є Національні збори - двопалатний парламент, який встановлює правові засади економічного і політичного життя, приймає закони, ратифікує і денонсує міжнародні договори, затверджує держбюджет, депутати працюють на професійних засадах.

Народну палату складають 350 депутатів, що обираються за пропорційною системою на 4 роки.

До виключних повноважень Народної палати належать: вирішення питання про довіру Прем'єр-міністрові, призначення і, або звільнення, прийняття відставки Голови Нацбанку.

До складу Сенату входять по три представники від областей, по одному від Києва та Севастополя, які обираються за мажоритарною системою на 6 років.

До виключних повноважень Сенату належить затвердження суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, глав дипломатичних представництв.

Право законодавчої ініціативи належить Президентові, депутатам парламенту. У тексті виписана процедура прийняття законів, що включає в себе схвалення Народною палатою, розгляд протягом 5-ти днів Сенатом, схвалення більшістю голосів. В разі несхвалення - повернення на доопрацювання в Народну палату, при схвалені - передача Президентові, підписання та оприлюднення.

Національні збори наділені повноваженнями призначення Всеукраїнського референдуму про довіру Президентові. Якщо йому буде висловлена довіра, національні збори протягом двох тижнів розпускаються, а Президент оголошує дату виборів до парламенту.